“Виходячи на бій — помри”: акторка Катерина Григоренко — про українське кіно, казуси та навчання

Університетський проєкт “Платформа можливостей” знову організував онлайн-зустріч із цікавою особистістю. Акторка Катерина Григоренко розповіла про навчання в “театральному”, гонорари та казуси на знімальному майданчику.

Катерина Григоренко відома за стрічками “І будуть люди”, “Без вагань”, “Зникаючі сліди” та кількох інших не менш вдалих робіт. З дитинства мріяла про сцену: боялася, хвилювалася, але все ж вступила до театрального університету імені Карпенка-Карого. Вона навіть не розглядала інших варіантів, бо мала велику мрію. Тепер стала досить популярною в українському кіно. Про нього й не тільки дівчина розповіла на онлайн-зустрічі проєкту “Платформа можливостей”. Інформатор також приєднався до спілкування й ділиться найцікавішим.

Як не боятися публічних виступів?

— Боятися їх — це нормально. В інтернеті вам дадуть десять порад, як долати страхи, але я не казатиму ці банальні речі. Скажу те, що зрозуміла з власного досвіду: не намагайтеся побороти хвилювання. У цьому немає сенсу. Хвилювання — це добре, це значно краще, ніж в’ялість та аморфність. Хвилювання — це енергія, яку ви можете направити в потрібне русло. Ви можете підготувати певну структури, щоб розповісти все своїми словами. Я просто ставила камеру перед собою і декілька годин проводила репетиції, щоб зрозуміти свої помилки. Є одне правило в японьких самураїв: “Виходячи на бій — помри”, і це про самовіддачу. Коли мені страшно, я питаю в себе: “Чого саме я боюсь?”. Я продумую все найгірше, що зі мною може трапитися й намагаюся це пережити.

ПРО ПЕРШІ Й ОСТАННІ ЗЙОМКИ

Перший кастинг. Я прийшла туди наче готова чехівська героїня. Мені було боязно, тому тоді ще не розуміла, де камера, нічого про світ кіно не знала. Звісно, цей кастинг я не пройшла. Перший пройдений кастинг був десь через рік.

Я знімалася в багатьох серіалах, про які згадувати не буду. В Україні серіальна продукція дуже низької якості. Одна з робіт, за яку мені не соромно, — “І будуть люди”.

Зараз знімається стрічка про одного спортсмена. Над нею працюють Австралія, Україна, Швейцарія та Китай. Я граю дружину цього спортсмена: на початку фільму мені 19 років, а в кінці вже 55. Частину, де мені 55 років, ми зніматимемо взимку.

ПРО КАЗУСИ ТА СМІШНІ ВИПАДКИ НА МАЙДАНЧИКУ

“І будуть люди”. Моя перша велика роль. Я дуже перелякана, бо це важливий досвід. Перша сцена була, де мою героїню гвалтує її майбутній чоловік. І от я, дівчинка 47 кілограмів, лежу на ліжку, наді мною прекрасний актор Віктор Жданов, який важчий за мене в два рази та старший на стільки ж. Він питає, чи мені зручно та як я себе почуваю. Я потягнула тоді ногу, і зняли ми цю сцену аж за 16 дублів. Потім ми дивимося відзнятий матеріал, а нас не знімала камера. Вона знімала тільки речі поряд та звуки. Це був реальний шок.

ПРО НАВЧАННЯ В ТЕАТРАЛЬНОМУ ВИШІ

В мене досі є відчуття, що я — людина без освіти. В нас у авдиторіях не було парт і стільців. Ми сиділи на шафах, підвіконнях, на підлозі. По приміщенню університету постійно ходять якісь незрозумілі люди в незрозумілих вбраннях: кричать, плачуть — ось такі в них репетиції. Я чотири роки була в університеті кожен день з 9-ї ранку до 10-ї вечора. Це все були репетиції, репетиції й тільки репетиції.

РОЛЬ МРІЇ ТА РОЛЬ, НА ЯКУ Б ТОЧНО НЕ ПОГОДИЛАСЯ

В мене немає табу, наприклад, лягати в труну або використовувати фотографії для могильної плити, також немає табу на еротичні сцени. Але я б не погодилася на фільм, який не відповідає моїм упередженням, до прикладу, не погодилася б на якийсь проросійський фільм.

Якщо я отримую складну й неоднозначну роль — це щастя. Я просто мрію про хороші сценарії, люблю хорошу літературу та кіно.

ВПЛИВ ПАНДЕМІЇ

Зйомки під час пандемії не зупиняются. Хоча минулої весни зовсім нічого не було. Коли потрібно було два місяці сидіти вдома, я перевела все в онлайн: навіть акторські воркшопи в мене проходили дистанційно. Ми грали з іншими акторами по відеозв’язку!

ПЕРШИЙ ГОНОРАР

Акторські гонорари залежать від багатьох аспектів: наявної фільмографії, ролі, проєкту, освіти та того, на скільки тебе знають і які ти маєш зв’язки. Великі ролі можуть оплачуватися від 5000 до 15000 гривень за знімальний день. Але це дуже нестабільна професія, бо знімальних днів може бути п’ять, а наступні аж через декілька місяців. Усе завжди по-різному. От перший мій гонорар був 4000 гривень. Витратила його, певно, на якісь дурниці, вже навіть і не пам’ятаю.

ПРО ЖАНРИ

Мені подобаються різні кіношні жанри. Я б із задоволенням знялася у стрічці на кшталт “Німфоманки” або “Антихриста”. В мене немає конкретного улюбленого жанру, оскільки це абсолютно різне акторське існування, яке вимагає різних акторських технік.

В нас знімається багато кіно “як в Голлівуді”, але воно не може бути голлівудським. Є один фільм “Мої думки тихі”, це дуже вдала українська комедія, яку я рекомендую вам подивитися.

Нагадуємо, нещодавно “Платформа можливостей” надала змогу студентам та іншим жителям Переяслава поспілкуватися із журналістом Романом Кравцем. Саме йому Володимир Зеленський пропонував “будь-яку посаду в Офісі Президента”.

Юлія Кравченко