18 травня щорічно у світі відзначають День музеїв. Переяслав славиться як наймузейніше місто: в НІЕЗ “Переяслав” нараховується 23 музеї. Які ж із них є найпопулярнішими серед жителів та гостей міста?
Інформатор дізнався, які музеї найпопулярніші в нашому місті. На наше прохання НІЕЗ “Переяслав” підготував підбірку відвідуваності за 2016-2020 роки. А також розповідаємо найцікавіші факти про ці музеї та події, пов’язані з ними.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (233 957 відвідувачів)
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – перший в Україні музей просто неба, створення якого почалося в 1964 році. В основу його концепції покладено принцип еволюції народного житла від найдавніших часів до XX ст. Забудова музею проводилася вільно-кутковим способом з майданом посередині, як у типовому українському селі. У скансені на мальовничій Татарській горі, на території площею 25 га розташовано близько 300 об’єктів, з них – 122 пам’ятки народної архітектури XVII-XIX століття, зокрема, 20 дворів з хатами та господарськими будівлями, та представлено більше 20 тисяч експонатів: твори народних майстрів, знаряддя праці, речі побуту, археологічні матеріали, документи, фотографії.
Серед найцінніших архітектурних пам’яток: церква Покрови Пресвятої Богородиці (початок XVII ст.) та дзвіниця (середина XVIII ст.) з Правобережної Київщини; церква Святого Георгія (середина XVIII ст.) з Переяславщини, увічнена Т.Г. Шевченком на сепії “Андруші”; лісний кордон – будинок лісної охорони (кінця XIX ст.) з Київського Полісся; корчма (початку XIX ст.) з міста Переяслава, колекція вітряків і млинів ХІХ – поч. ХХ ст.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини
Меморіальний музей Г.С. Сковороди (39 935 відвідувачів)
У центрі міста розташувались споруди Вознесенського монастиря, поруч — зведений у стилі українського бароко колегіум. Тут у 1750-1751 роках читав лекції з піїтики великий український філософ-гуманіст, просвітитель і видатний поет Григорій Савович Сковорода. В 1972 році, коли відзначалось 250-річчя від дня його народження, за рішенням уряду України в цьому приміщенні створено меморіальний музей. Експонати, що постають перед відвідувачами — це меблі, книги, астрономічний глобус, ікони, старовинні музичні інструменти. Вони відтворюють атмосферу, в якій жив і творив Сковорода.
У первісному вигляді відтворено обстановку класу піїтики: столи і лави, класна дошка, на стіні — ікони, вішалка з одягом студентів, на столах — книги, а за кафедрою — скульптурне зображення Григорія Сковороди. В одному із залів відтворена обстановка кімнати вчителя — тверде ліжко, шафи з книгами, секретер XVIII століття, предмети домашнього вжитку (дерев’яні ложки, глиняні миски та глечики) переносять в атмосферу тієї епохи. Сковорода був обдарованим музикантом. В експозиції можна побачити музичні інструменти ХVIII століття — скрипку, сопілку, бандуру, цимбали, ліру, якими досконало володів поет. В одній з кімнат відтворено інтер’єр бібліотеки колегіуму. Тут збережено книги, до яких філософ раз по раз звертався, вивчав, робив виписки. Тут твори Прокоповича й Ломоносова, Горація й Плутарха, Марка Аврелія й Руссо.
Меморіальний музей Г.С. Сковороди
Музей історії народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини (39 899 відвідувачів)
Музей народного сухопутного транспорту відкритий у 1993 році. Репрезентує єдину в Україні колекцію традиційних транспортних засобів Середньої Наддніпрянщини. Вершини свого розвитку сухопутний гужовий транспорт досяг у XIX – на початку XX ст., тому експонати цього періоду домінують у колекції, а саме: сани і вози широкого призначення, грабарка, биндюг, пожежна помпа, фаетон, барабан, лінійка, тачанка, весільний віз. Транспортні засоби систематизовані за конструктивними відмінностями, функціональним призначенням та тягловою силою. Представлено зимовий та літній транспорт, який у свою чергу поділяється на господарський, промисловий та виїзний. Доповнюють музейну експозицію реконструкції засобів пересування: волокуші, половецький візок, котига, чумацька мажа, безтарка, циганський віз, гарба, бідарка.
Привертає увагу олімпійська колісниця (квадрига), яка була виготовлена майстрами конструкторського бюро міста В’ятка (Росія) для відкриття XXII літніх Олімпійських ігор, що проходили у Москві в 1980 році. В експозиції представлено речі дорожнього побуту — валізи, ліхтарі, мазниці, посуд, одяг. Також колекція саней та возів. Доповнюють художній образ музею оригінальні роботи Ю.Г. Легенького, серед яких виділяється панно “Шлях — це доля нашого народу”.
Музей історії народного сухопутного транспорту Середньої Наддніпрянщини
Музей-діорама “Битва за Дніпро та створення Букринського плацдарму восени 1943 року” (36 851 відвідувач)
Музей-діорама “Битва за Дніпро в районі Переяслава і створення Букринського плацдарму восени 1943 року” відкрито 5 травня 1975 року у Вознесенському соборі (1695-1700). Художньо-документальне полотно діорами, довжина якого — 28 м, а висота — 7 м, відтворює один із найбільш драматичних епізодів війни — форсування Дніпра радянськими військами і бої на правому березі по створенню Букринського плацдарму, з якого планувалося визволити столицю України — Київ. Жорстокі кровопролитні бої з 22 вересня по 24 жовтня 1943 року не увінчалися успіхом. Загинуло понад 250 тисяч радянських воїнів. Довелося перегрупувати війська 1-го Українського фронту на Лютізький плацдарм, з якого 6 листопада 1943 року і було визволено Київ.
Автори діорами — військові художники московської студії імені М.Б. Грекова: народний художник СРСР П.Т. Мальцев і народний художник Росії М.С. Присєкін. Вони працювали над її створенням чотири з половиною роки. У музеї експонуються живописні та скульптурні роботи, портретна галерея Героїв Радянського Союзу, особисті речі воїнів, листи, нагороди, зброя, плакати, газети та ін.
Вузький підземний коридор веде з головної зали до меморіалу, на стінах якого увічнено прізвища переяславців, що загинули у боях Другої світової війни.
Музей-діорама “Битва за Дніпро та створення Букринського плацдарму восени 1943 року”
Музей Заповіту Т.Г. Шевченка (36 851 відвідувач)
Музей “Заповіту” Т.Г. Шевченка було відкрито 18 квітня 2008 року на честь першого виходу “Кобзаря” Т.Г. Шевченка у Санкт-Петербурзі в 1840 році. У колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря Андрія Козачковського. Історична цінність будинку Козачковського в тому, що він є єдиною пам’яткою в місті, яка репрезентує дворянське дерев’яне житло Переяслава початку ХІХ ст., з його особливостями розташування, планування, оздоблення. Ще більша цінність цього будинку меморіальна, тому що в ньому жив і творив Тарас Шевченко. А в одній із кімнат він написав духовний заповіт поета своєму народові.
Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію нашого краю козацького періоду через призму її розуміння Шевченком та розповідає про перебування поета на Переяславщині. Цікавими експонатами музею є рукописний примірник Литовського статуту 1775 року, колекція польської та козацької зброї XVII-XVIII ст., козацькі клейноди.
Музей Заповіту Т.Г. Шевченка
Оксана Симоненко
Фото надані НІЕЗ “Переяслав”
