День вишиванки – свято відносно молоде, але дуже улюблене народом. На 20 травня у Переяславі заплановано кілька заходів до всесвітнього дня вишиванки.
День вишиванки – свято відносно молоде, проте дуже улюблене народом. Відзначати його почали у 2006 році, а ініціатором стала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари. Дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Того року цю ініціативу підтримали декілька студентів та викладачів, одягнувшись відповідно. Вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня.
На 20 травня у Переяславі заплановано кілька заходів до всесвітнього дня вишиванки. Це — і майстер-клас в музеї Григорія Сковороди, і виставка народних жіночих сорочок, і виставки в музеї українського рушника. Метою Дня вишиванки є популяризація вишитого етнічного одягу та вшанування українських традицій. В цей день прийнято надягати вишиванку, тож і ви не забудьте.
Наталія Заїка, старша наукова співробітниця музею українського рушника НІЕЗ “Переяслав”, розповіла Інформатору декілька цікавих фактів про український рушник та вишиванки.
- У давні часи (у період ХІХ-початку ХХ століття) дівчина мала обов’язково вишити рушник. Це основна річ, яку потрібно було зберігати у скрині, як і вишиту сорочку.
- Такі сакральні речі, як рушник та сорочку, ніколи не купували, їх вишивали своїми руками. Це робили для того, щоб вкласти в цей виріб бачення свого сімейного благополуччя, злагоди та майбутнього.
- Всі ми сприймаємо сорочку, як красиву, декоративну вишиту річ, але кожний елемент — це вже захист. Його символізували вишиті рукава та поділ, щоб коли жінка одягала цю сорочку, то в неї нічого не боліло від тяжкої роботи.
- Якщо говорити про рушник, то ми бачимо велике, довге та прямокутне полотнище, яке символізувало долю. І дуже гарно сказав Дмитро Павличко: “Лиш згорточок старого полотна і вишите усе моє життя на ньому”.
- Кожен рушник має свої закодовані правила. Завжди в кожному рушнику, чи це тканий чи вишитий, є свій орнамент.
- Рушники регіону середньої Наддніпрянщини оздоблені червоними кольорами, з вкрапленням синього — вони святкові. Але ще є постові, які вишиті білий по білому.
- Переяславщина славиться тканими рушниками з суцільним та геометризованим орнаментом. Виготовляли рушники раніше конопляні та лляні. Різниця між ними в тому, що конопляне плетіння щільніше, а лляна нитка тоненька.
Нагадаємо, що 18 травня відзначали День музеїв. Переяслав славиться як наймузейніше місто: в НІЕЗ “Переяслав” нараховується 23 музеї. Які ж із них є найпопулярнішими серед жителів та гостей міста, читайте за посиланням.
Оксана Симоненко
