Одна із найнебезпечніших, але таких необхідних професій – рятувальник. Ці люди ризикують своїм життям заради того, щоб врятувати інших.
Рятувальник – це справді героїчна професія. Однак він, як представник будь-якої іншої професії, має свої буденні обов’язки. Здійснює гасіння пожеж, порятунок і евакуацію людей, а також запобігає таким випадкам. Інформатор дізнався у провідного інспектора РС ГУ ДСНС у Київській області Дениса Порохні, як це – бути рятувальником.
Як прийшли у професію? Чи хотіли стати пожежником з дитинства?
— З дитинства я не хотів ставати пожежником. Коли вже випускався зі школи, то потрібно було обирати до якого вишу вступати. На той час мені сподобався Черкаський інститут пожежної безпеки. Ми це обговорили з батьками, я здав ЗНО і вступив. На першому курсі у нас в основному було теоретичне навчання, нам розказували, як гасити пожежу, про пожежну тактику та профілактику. А після першого курсу ми почали виїжджати на пожежі та заступати на чергування в НПРЧ (навчальна пожежно-рятувальна частина).
У нашому взводі було 22 людини, приїхали з різних куточків України. Ми жили в казармі чотири роки, можна вважати, що за цей час ми стали маленькою сім’єю. І коли ми випускались з інституту, то було навіть сумно, що всі роз’їжджаємось.
Який графік роботи у рятувальників?
— Пожежники чергують добу з 8:00 до 8:00, а троє діб вони відпочивають. Але бувають різні випадки, коли людина може відлучитись з різних питань.
Яким був ваш перший виїзд на пожежу?
— Перший мій виїзд стався 7 вересня – у мій день народження. Звичайно, вперше було страшно і після цього виїзду в мене завжди є думка: аби на місці події не було постраждалих і загиблих. Я вважаю, що матеріальні цінності – це важливо, але найголовніше в нашій професії зберегти людське здоров’я та життя.
Які у пожежників бувають забобони?
— В академії ми залучались лише на допомогу пожежно-рятувальним підрозділам, і перед виїздом обов’язково потрібно було натерти до блиску пожежні фари. Також є проблемне питання, яке турбує усіх пожежників, – це коли у нас запитують: “Чому ви приїжджаєте на пожежу без води?”. У них виникає таке запитання, тому що в пожежних автомобілях буває 2,5, 4 або 5 тонн води. Під час роботи одного пожежного ствола B за секунду викидається близько чотирьох літрів води, ствол A витрачає в секунду приблизно 8 літрів. Тож вся вода закінчується після 5 хвилин роботи. У зв’язку з цим начальнику караулу чи керівнику гасіння пожежі треба думати, де брати воду. Це можуть бути пожежні гідранти, пожежне водоймище або річка.
На які виклики ви виїжджаєте частіше?
— На добовому чергуванні у нас перебуває три автомобілі – це МАЗ, КамАЗ, ЗІЛ-131 та ЗІЛ-130. Також у нас є ГАЗель, яку застосовуємо для рятування людей при ДТП та коли потрібна допомога щось випиляти або вирізати. Також, коли тепло, в нас є ми кладемо на дах машини надувний човен, щоб рятувати людей на водоймах. Найчастіше ми виїжджаємо на виклики в період, коли починають спалювати листя восени та випалюють траву навесні. В ці пори року у нас буває по 10-15 виїздів за добу.
Які речі потрібно одягнути на виклик та як швидко?
— Коли лунає сигнал тривоги, то пожежнику швидко потрібно надягнути бойовий одяг та залізти в машину. Цей норматив виконується за близько 35 секунд. Спецодяг пожежника складається із каски, яка оснащена світловідбивною стрічкою, рятувальної куртки, штанів пожежника, поясу, на якому кріпиться сокира та карабін.
Така професія потребує хорошої фізичної підготовки. Як тренуються рятувальники?
— У нас кожного дня для караулів є спеціальні тренування та навчання. Одне із них таке: за допомогою драбини потрібно добратися у вежі на останній поверх. Рятувальник бере в руку драбину, біжить до вежі, закидає її в перше вікно, залазить в нього, опирається на одну ногу, закидає на друге вікно і рухається далі. Також складаємо нормативи із газодимозахисної служби: у нас є газодимокамера, яка наповнюється димом, рятувальники в усьому своєму обмундируванні заходять в цю ланку і виконують певний норматив. Один із них – дістати манекен вагою близько 70 кілограмів.
Як розподіляєте обов’язки на місці пожежі?
— При виїзді на пожежу обов’язково на місці події буде начальник караулу або командир відділення. Якщо це нескладна пожежа, то все обходиться одним відділенням: начальник караулу, командир відділення, водій і два бійці. Якщо виклик складніший (приміром, горить багатоповерхова будівля), туди виїжджать два відділення і більше. На допомогу можуть приїхати підрозділи із Яготина, Борисполя, Баришівки чи Згурівки.
Якщо пожежа в будинку, з якого поверху реально врятувати людину та як?
— Якщо це пожежа від короткого замикання і в квартирі велике задимлення, то пожежник в спецодязі, дихальному апараті та масці йде та гасить пожежу. Хоч це 4-5 поверх, хоч дев’ятий. Лінія шляху прокладається через під’їзд, рукава (пожежні шланги) подаються через проміжки між сходами. Ще є спеціальний куб, який надувається, і людина може на нього вистрибнути, але це в містах, де є високі будівлі.
Як люди реагують на порятунок?
— До порятунку люди ставляться по-різному, деякі дуже дякують, а є і не задоволені. Вони кажуть, що ми не швидко приїхали, організували все та погасили пожежу. Різне буває, але я думаю, що немає таких випадків, коли наш підрозділ ставився невідповідально до ліквідації пожеж чи надзвичайних ситуацій. Автомобіль завжди виїжджає, бійці рвуться в бій, гасять пожежі та рятують людей.
Як на вашу роботу вплинув карантин?
— З початком карантину першою вказівкою було те, що виїжджав підрозділ і гучномовцем ми передавали повідомлення, щоб люди залишались вдома. Їздили в Переяславі та навколишніх селах. Спочатку у нас була трішки дистанційна форма роботи, але під час виконання завдань змін не було жодних, тому що людей потрібно рятувати завжди.
Чим вам подобається ваша професія?
— Зараз трохи збільшилось матеріальне забезпечення, видали нові пожежні автомобілі. За технічним оснащенням та формою поліпшується ситуація. Але, як і в кожній професії, є свої мінуси та плюси. Мені, наприклад, найбільше задоволення приносить те, коли ти щось зробив добре для людини і вона висловлює тобі свою вдячність.
Нагадаємо, що у минулому випуску про свою професію розповідав бариста Юрій Черней. Детальніше про його роботу дивіться тут.
Оксана Симоненко
Відео: Едуард Аврамич
