Чому ми вирішили вакцинуватися? Що обурило в лікарні? Як почувалися після щеплення? Розповідаємо у цій публікації.
Редакція Інформатора (Переяслав) вакцинувалася зі 100-відсотковим показником. Влітку та восени всі чотири працівники редакції зробили щеплення вакциною Pfizer. Про своє самопочуття, ставлення до вакцинації та інше – розповідають нижче.
Яке ставлення було до вакцинації?
Віталій Усик, редактор: Позитивне. Я розумів, що коронавірус – це не жарти, тож потрібно якомога швидше шукати засоби, щоб його побороти.
Едуард Аврамич, оператор: Позитивне. Чесно, не розумію людей, які проти та взагалі вважають, що нас чіпують чи хочуть вбити вакциною. Вони, мабуть, передивились серіал “Утопія”. Але і власний вибір у кожного має бути. Я вибрав вакцинуватись, бо вважаю, що якщо це допоможе людству боротись із пандемією, то це треба зробити обов’язково.
Юлія Кравченко, журналістка: Моє ставлення до вакцинації не те щоби нейтральне, воно просто ніяке. Як до, так і після. З одного боку, я людина, яка не буде особливо піклуватися про власне здоров’я, тому і вакцину я робила “ну того шо так треба і шоб пускали у всякі заклади”; з другого боку — піклуватися треба не тільки про себе, а й про тих, хто нас оточує — батьків, бабусь, дідусів і навіть пересічних незнайомців. Якщо вакцина допоможе не захворіти — це класно, якщо ж це справді якась конспірологічна штука — це буде на совісті інших.
Оксана Симоненко, журналістка: До вакцинації ставлення в мене було і залишається нейтральним. Але вакцинуватись я спочатку не хотіла, тому що думала, що це мені не потрібно. І коли мої колеги пішли всі разом на вакцинацію, я залишилась.
Чому вирішили зробити щеплення?
В.У.: Щойно виникла нагода вакцинувати всю свою команду, я, звичайно, за неї вхопився. Нікого не змушував цього робити, але наполегливо рекомендував. Мовляв, все одно рано чи пізно всім доведеться зробити щеплення, інакше запровадять серйозні обмеження. Вже тоді, в липні, це було зрозуміло. А зараз мої прогнози лише підтвердилися. Я люблю відчувати себе вільним (у користуванні певними послугами, переміщенні країною тощо), а вакцинація – наразі обов’язкова умова для цього.
О.С.: Я б не робила вакцинацію і далі, але влада почала приймати відповідні рішення щодо тих, хто не зробив щеплення. Це – і заборона ходити в кафе, кіно та магазини. Ось нещодавно Кабмін вирішив з 21 жовтня посилити карантинні обмеження і заборонити міжрегіональні поїздки тим, хто не вакцинувався. Але , щоб кудись поїхати, ще можна робити тест на коронавірус, який дійсний 72 години. Та, думаю, це обходитиметься недешево.
Тіло було “не своє”, наче в скафандрі, тому ще раз пережити подібне не дуже хотілось.
Ю.К.: Чесно? В той період, коли це було, я надивилася всіляких відео на YouTube про чіпування, рептилоїдів і масонські змови щодо коронавірусу та вакцинації. Тому “колотися” йшла з упевненістю, що відразу зляжу на декілька днів (або й того гірше). Не знаю, може, в мені говорить якийсь підліток-максималіст, але хотілося спробувати той “заморський фрукт” під назвою Pfizer і відчути щось нове.
Е.А.: Торік я доволі тяжко перехворів “короною”. У перший тиждень взагалі було відчуття що ось-ось помру, тіло було “не своє”, наче в скафандрі, тому ще раз пережити подібне не дуже хотілось. Тим більше, коли хворієш “короною”, всі улюблені страви на смак ніякі, та й кавою не насолодишся.
Коли і як це було?
Ю.К.: Це було влітку. Я та мої колеги прийшли до лікарні Переяслава за першою дозою вакцини Pfizer, здається, на обідню пору. Все пройшло доволі швидко, стерильно й без черг. Але, звісно, не без паперової тяганини. Коли йшли отримувати другу дозу, черга була неймовірна. Я спочатку не зрозуміла, чому так, бо думала, що першу та другу дози дають людям в різний час або навіть у різні дні, але ні. Там була купа народу й довелося чекати декілька годин. Саме щеплення зовсім не викликає болю. Із плюсів те, що з лікарні телефонують і повідомляють, що настав час вакцинуватися повторно.
В.У.: Я з другою дозою затягнув приблизно на тиждень. Коли мали її вводити, я саме поїхав на відпочинок. Повернувшись додому, відразу застудився, відповідно моє щеплення відклали. 17 серпня нарешті закінчив курс вакцинації. Відзначу, що черга була справді величезна. Спочатку люди на обидві дози вишикувалися в одну, потім чомусь різко почали перелаштовуватися у дві. Мовляв, ті, хто на другу дозу мали заходити першими, хоча ніхто насправді цього не оголошував. Люди сварилися між собою, мало не вибивали двері до кабінету, де роблять щеплення. Загалом все – як завжди в Україні. Не знаю, чи дотепер налагодили цю систему. Але те, що відбувалося в лікарні два місяці тому, – просто жахливо.
“Я прийшла в лікарню і хочу вакцинуватись. Де можу це зробити? Тому що на першому поверсі зачинено”. На це мені грубо відповіли щось типу: “Куди ви дзвоните? Що ви хочете?”
О.С.: Першу дозу вакцини я отримала 17 вересня. Вдень треба було з’їздити у справах до Борисполя, тому зранку я вирішила піти на щеплення. У лікарні запитала в людей, де можна вакцинуватись. Вони вказали на двері на першому поверсі, де висів аркуш, на якому було написано: “Тут вакцинують” чи щось в типу того. Там було зачинено.
Трохи почекавши, я вже збиралась у невеличкому розпачі йти додому. В останній момент помітила на тому самому аркуші ще один напис: інформація щодо вакцинації за таким-то телефоном. І тут почалось найцікавіше. Телефоную я за цим номером: “Я прийшла в лікарню і хочу вакцинуватись. Де можу це зробити? Тому що на першому поверсі зачинено”. На це мені грубо відповіли щось типу: “Куди ви дзвоните? Що ви хочете?”. І зрештою та жінка “скинула” виклик.
Взагалі в таких ситуаціях я опускаю руки, але не в цьому випадку. Наважилась перетелефонувати, щоб вирішити це питання, тому що мене таке ставлення обурило. Слухавку взяла вже інша жінка, мило відповіла, що на першому поверсі роблять щеплення вакциною Moderna, але її зараз немає, тож можна пройти на третій поверх, щоб зробити щеплення іншими вакцинами. Я піднялась, зайняла чергу і чекала. Але перед цим слід було заповнити бланк, що нічим не хворію.
Яке було самопочуття після щеплень?
О.С.: Коли зробили щеплення, я нічого не відчула, навіть в цей момент знімала відео для Instagram. Після першої дози була легка розслабленість і не хотілось нічого робити. Ближче до вечора в мене розболілася рука і це тривало дні три. Я навіть не могла спати на лівому боці. Друга вакцинація пройшла легше, самопочуття було нормальним, але трохи боліли голова та рука.
Ю.К.: Біль у плечі після першої дози тривав два дні, після другої — добу. І це все. Не було підвищеної температури та інших проявів поганого самопочуття, але це справа індивідуальна.
В.У.: Я трішки іпохондрик, тому, можливо, сам себе десь накрутив. Після першої дози пів дня ходив ніби “під чимось”. А от після другої слабкість прийшла лише ввечері. Наступного дня в мене була запланована поїздка, боявся, що буде складно. Однак о п’ятій ранку встав на потяг, наче огірочок. Хіба що рука трішки боліла.
Е.А.: Після першої дози було тяжкувато. Відчуття ніби трішки п’яний, слабкість, біль у руці, але все минуло за три чи чотири дні. Після другої взагалі не помітив ніяких “побочок”, хоча багато хто казав, що друга доза переноситься набагато важче ніж перша.
Про досвід знайомих чи близьких.
В.У.: Мої батьки майже рік тому сильно перехворіли. Але навіть це не спонукає їх зробити щеплення. Вони хвилюються, що організм не витримає. Ще й хмизу у вогонь підкидають чутки, що в нашому селі померла досить молода жінка після вакцинації. А скільки наших односельчан померли від коронавірусу, чомусь зараз ніхто не згадує. Але оскільки мама працює вихователькою в садочку, вакцинуватися довелося “добровільно-примусово” – працювати ж треба.
О.С.: Мої батьки вакцинувались, тому що тато працює в школі, а мама – в дитячому садочку. Їм слід було це зробити, щоб працювати надалі. Але вони і не були проти. Я запитувала, як вони почувались, – загалом наслідки були такими, як і в мене. Мій брат не хоче вакцинуватись, але не пам’ятаю чому.
Ю.К.: Якщо в мене і є близькі, які вже вакцинувалися, то майже ніхто з них не страждав від поганого самопочуття. Чула тільки історії друзів про їхніх друзів, які температурили після щеплень. А от щодо моїх рідних — вони побоюються вакцинуватися.
Нагадаємо, що станом на 13 жовтня (наразі найсвіжіші дані) у лікарні Переяслава перебувало 152 пацієнти, 145 із них – з COVID-19. Загалом цього року від коронавірусної інфекції померли 205 людей.
