“Війна змінила все, і дітей також”: вчитель з Переяслава проводить уроки на блокпосту

Навчати дітей чи захищати місто? Шкільний вчитель з Переяслава Андрій Бован встигає робити і те, й інше.

32-річний Андрій Бован викладає математику та фізику в ЗОШ №3 Переяслава. Коли почалася війна, став на захист міста, але вчителювання не полишив. Йому нерідко доводиться проводити онлайн-уроки прямо на блокпосту. Фотографія, де він це робить, привернула увагу громадськості. Він розповів Інформатору про те, як вдається поєднувати військовий та вчительський обов’язок.

— Що та коли спонукало вас вступити до тероборони?

— Фактично з першого дня війни, навіть з перших годин відвіз своїх дітей та дружину до села, а потім побачив заклик активістів у Facebook. Кликали брати лопати й допомагати зводити блокпост. Вже близько 10:00 24 лютого був на місці, тоді вже повним ходом кипіла робота. Спонукало до цього, скоріш за все, усвідомлення того, що перекладати таку справу на інших людей просто не можна. Це наша країна. Якщо не ми, то хто? Не можна чекати, що цю роботу хтось зробить за нас. Ми, як чоловіки, маємо захищати своїх рідних.

— Як організовується ваша робота на блокпостах?

— Зараз ситуація в цілому спокійна. Ми перевіряємо автомобілі на наявність диверсантів або заборонених речей. Можливо, це здається примітивним, але це справді постійна напруга й очікування небезпеки. У перші дні їду на блокпост й бачу величезні черги до АЗС і банкоматів, сам у себе запитую: “А куди ви зібралися їхати?”. На той момент вже були зафіксовані удари по Франківську, по Волині. Але в той же час було приємно бачити черги до військкомату. У перші 20-25 днів ми працювали позмінно по 12 годин, але з часом людей стало більше, тому зараз є визначений графік – день через день по 12 годин.

— Як ставляться ваші колеги-вчителі до того, що ви доєдналися до територіальної оборони?

— У нас в школі й учитель фізкультури доєднався. Точно пам’ятаю, що він декілька ночей був на чергуваннях. Колеги – молодці. Коли оголосили канікули, вони збиралися в школі, щоби плести сітки й передавати їх на потреби оборони. У перші тижні в школах готували їжу на блокпости. Всі максимально показали свою громадянську позицію.

— Чи завжди вдається проводити уроки?

— Якщо це мій вихідний день, то проводжу всі уроки у відеоформаті. У разі, якщо я на блокпосту, то повністю всі уроки провести не завжди можливо – з шести можу провести, наприклад, лише два заняття. Буває, що вони набагато коротші – я з дітьми зібрався, побачив їх, поговорив, десь змотивував, дав завдання і “до побачення”. Іноді хлопці на блокпостах можуть мене в чомусь підмінити, щоби урок пройшов повноцінно – це не проблема. Якщо це уроки з дому, вони завжди повноцінні.

— Ваша фотографія з ноутбуком на блокпосту стала досить популярною в соцмережах. Як так вийшло?

— Громадська спілка “Освіторія”, яка, власне, й поширила мій допис із фотографією, просила вчителів надсилати фотографію того, як вони працюють під час війни. Вони хотіли ці фотографії продемонструвати світу. А я якраз постійно ношу із собою свій ноутбук, тому й вирішив сфотографуватися й надіслати. Мене запитали, чи можна опублікувати це фото й відмітити мене. Я згодився.

— Як учні ставляться до того, що ви в обороні міста?

— Я з багатьма спілкувався до того, як відновилося навчання, тому вони вже знали, що я в теробороні. Зрозуміло, що їм було трошки незвично бачити в камері на задньому плані маскувальну сітку чи ще щось, але не можу сказати, що це якимось чином впливає на навчальний процес. Попросив дітей особливо не розпитувати про мою діяльність і про те, як і що у нас тут відбувається. Завжди кажу їм, що ми можемо поговорити про щось інше, але не про ті речі, які зараз тут виконую.

— Що робите під час повітряної тривоги?

— Тут доволі чіткий алгоритм дій. Передусім кажу дітям, що все добре і прошу їх заспокоїтись. Потім потрібно вимкнути свої пристрої і слідувати в безпечне місце – чи це бомбосховище, чи коридор – залежно від того, як це реалізують у їхніх родинах. Уроки перериваються, а відновлюються через 5 хвилин після відбою тривоги. Але відновлюються вже за розкладом.

— Чи змінила, на ваш погляд, війна переяславських школярів? Як саме?

— Всі змінилися. І діти також. Я помітив, що змінилося ставлення дітей до музики. Якщо до цього вони часто слухали російських виконавців, то зараз багато з них приділяють увагу пісням військової тематики, українській музиці. Стало помітно, що вони горді тим, що – українці. Щодо навчання, то явка учнів вражає. Їх більше, ніж було при дистанційному навчанні, зумовленому коронавірусом. Майже всі перебувають на уроках.

Нагадуємо, що в одній зі шкіл Переяслава запустили флешмоб малюнків. Долучитись може кожен.

Юлія Кравченко