29 грудня у 82-річному віці помер легендарний футболіст Пеле. Згадуємо, як він ставав королем футболу.
Ім’я Пеле відоме навіть тим, хто зовсім не цікавиться футболом. Він забив понад 1280 м’ячів за кар’єру, тричі переміг на чемпіонатах світу, став символом спорту №1 в Бразилії. За багатьма опитуваннями, він – найкращий футболіст ХХ століття. А у широких уболівальницьких колах його називають королем футболу.
Про Пеле можна писати книги, що він сам, власне, і зробив. Прочитавши автобіографію бразильця, яка вийшла 1990 року, “Моє життя і прекрасна гра”, журналіст Віталій Усик згадав його перший чемпіонат світу. Як виявилося, на ньому гравця могло і не бути.
Вперше цей матеріал опублікували 15 січня 2015 року в газеті “Вісник Переяславщини”.
Зовсім хвора людина
Того дня 17-річний Пеле був удома, в Баурі. Повернувся на вихідні із Сантоса, де виступав за однойменний футбольний клуб. У кімнаті нікого, окрім нього, не було, коли по радіо розпочалися спортивні новини. Диктор оголосив, що визначено кандидатів до збірної Бразилії з футболу, які мають шанс зіграти на чемпіонаті світу-1958.
– Я підскочив і підбіг до приймача, – писав у автобіографії Пеле. – Нагнувшись над ним, став напружено вслуховуватися у кожне слово. Поки диктор шелестів листами паперу перед тим, як зачитати список, у мене від збудження забігали мурашки. Я знав, що свого прізвища, напевно, не почую. Розумів, що занадто молодий, що у мене за спиною лише один рік гри за професійний клуб, у той час як стаж у більшості професійних гравців складає добрий десяток років. І все ж я сподівався.
Латиноамериканські спортивні коментатори славляться своєю експресивністю. Кожен гол супроводжується їхніми неймовірними вигуками, навіть якщо це взяття воріт і не впливає на підсумковий результат. Не менш емоційно вони оголошують і офіційну інформацію, таку, як наприклад, попередня заявка збірної на світові змагання. Через це нестерпні переживання Пеле тривали іще довше.
“… Кастільо… Жільмар-р-р… Джалма Сантос… Нілтон Сантос… Маццола… Пеле…”
– Я не дослухав до кінця і шубовснувся у крісло, мене трусило від нервування. Чи не почулося мені? Може, сприймаю бажане за реальність? Але ні, диктор прочитав список іще раз – моє ім’я в ньому було, – писав згодом Пеле.
До кімнати зайшла мати молодого футболіста дона Селесте. Вона помітила, що із сином щось не так, почала торкатися до його чола, перевіряючи температуру:
– Що з тобою, Діко (саме так називали Пеле у родині)? Ти захворів?
– Мамо, мене запросили до збірної! Розумієш, мамо? До збірної!
– Ану дай доторкнутися до твого лоба ще раз. Вигляд у тебе зовсім хворої людини.
***
Випробування Пеле на шляху до чемпіонату світу тільки починалися. Спочатку він мав краще за партнерів зарекомендувати себе на тренувальних зборах національної команди, адже попередня заявка зазвичай включала більше гравців, аніж дозволяється мати у офіційному списку на змаганнях. Таким чином тренер збірної мав можливість на власні очі побачити рівень підготовки підопічних, визначити слабкіших.
Моменти оголошення кінцевої заявки на ЧС завжди були дуже напруженими і нервовими. На межі зриву опинялися і молоді, і досвідчені футболісти. Кожен хотів виступити на такому серйозному турнірі, віддавав усі сили на тренуваннях, чітко виконував вказівки тренера, жертвував особистим життям. У цих екстремальних умовах команда ставала справжньою сім’єю. Проте дехто мав цю сім’ю покинути.
Керівник бразильської спортивної делегації доктор Паулу Мачаду дю Карвалью зібрав усю команду у великій кімнаті. Поруч із ним стояв Вісенте Феола, який протягом двох місяців самовіддано тренував хлопців. Очевидно, що обоє були сумні. Вони виступили перед гравцями з промовами, подякували за плідну роботу, похвалили, однак ніхто їхніх слів насправді не чув. Бо чекали футболісти лише одного…
Нарешті, доктор Паулу зачитав список тих, із ким слід попрощатися. Пеле серед них не було. Багато футболістів, які не потрапили до збірної, відверто плакали, стискали кулаки і стримували себе, аби не накинутись на щасливчиків, які залишилися в команді. Доктор Паулу і Вісенте Феола також були на межі сліз. Ніхто не уявляв, як у такій ситуації по-людському попрощатися. Всі покинули кімнату в скорботному мовчанні.
“Здається, якась гігантська рука переламала моє коліно”
Серед тих, хто покинув збірну, був нападник “Корінтіанса” (Сан-Паулу) Луізіньо. Жителі Сан-Паулу дуже болісно сприйняли новину, тому що цей гравець був лідером їхньої улюбленої команди. Вони відкрито висловили незгоду. Підтримали протест місцеві радіо, телебачення, преса, уболівальники. Але впливати на рішення керівництва національної збірної ніхто не мав права.
Однак напередодні виїзду збірної до Швеції, де мав пройти ЧС-1958, відбулася товариська гра у Сан-Паулу між “збірниками” та “Корінтіансом”. В Луізіньо з’явився шанс довести Феолі, що він помилився у виборі. Хоча насправді на зборах цей форвард не був кращим за інших, грав приблизно на одному рівні з усіма.
Заповнений стадіон зустрів збірну Бразилії жахливим гулом і образливими вигуками. Під впливом ЗМІ жителі Сан-Паулу почали вважати, що на карту поставлена честь їхнього міста, і що ті, хто потрапили до збірної, винні у невдачі Луізіньо. Трибуни скандували: “Корінтіанс!”, “Луізіньо!”.
Однак, коли у матчі збірна повела у рахунку 3:1, уболівальники заспокоїлися і навіть почали підтримувати національну команду. Очевидно, зрозуміли, що ці хлопці їдуть до Швеції, аби захистити честь усієї країни, зокрема й Сан-Паулу. Гравці ж “Корінтіанса” добряче розізлилися через свою неспроможність нав’язати боротьбу супернику і почали брудно фолити. В одному епізоді швидкий Пеле обіграв майже усіх захисників, та його грубо збив Арі Клементе.
Пеле: “Він наїхав на мене, як вагон із цеглою. І ось я уже на землі і корчуся від болю – здається, чиясь гігантська рука переламала моє праве коліно”.
Молодий хлопчина, незважаючи на біль, не покинув поле і забив іще один гол (у нього – дубль). Команда ж перемогла із рахунком 5:1. А Луізіньо взагалі нічим корисним того дня не відзначився.
Доки газетярі сперечалися, чи навмисно Арі травмував Пеле, лікарі нічого конкретного не говорили. А сам травмований проводив паралелі із кар’єрою батька, який отримав таке саме пошкодження і через це не добився значних успіхів у футболі.
– Зізнаюся, я досі не знаю, було те порушення навмисним чи випадковим, – згадує Пеле. – І навіть зараз, через багато років, я не впевнений, чи зміг би сам Арі дати на це чітку відповідь. Але в чому я був абсолютно впевнений, так це у тому, що мені доведеться (і справді довелося) пройти безкінечний курс лікування і оглядів, постійно натикаючись на незрозумілий погляд доктора Гослінга (головного лікаря збірної). І лише коли я зайняв місце у літаку, то повірив, що відправляюся до Європи. Щоправда, це ще не означало, що я міцно закріпився у збірній, адже на моє місце у будь-яку мить могли викликати із Бразилії іншого футболіста.
***
Перед приїздом до Швеції збірна Бразилії провела кілька товариських ігор в Італії. В жодній із них Пеле участі не брав. Турбував біль у коліні. Напередодні від’їзду він зайшов до керівника бразильської спортивної делегації:
– Схоже, коліно не заживає, і мені не хотілося б, щоб наша команда у фінальних матчах мала на одного гравця менше, ніж дозволяється правилами. Може, краще відправити мене назад у Бразилію і викликати заміну?
Доктор Паулу з холодом поглянув на Пеле:
– Ні ти, ні я не маємо права приймати таке рішення. Дати відповідь на твоє запитання може тільки доктор Гослінг. Давай запитаємо, що він думає з цього приводу.
Після ще одного медичного огляду доктор Гослінг нахмурився:
– Ну що ж, коліно справді заживає не так швидко, як хотілося б. Це факт. Однак я впевнений, що хоча б у кількох матчах ти зможеш зіграти. Але це за умови, що знайдеш у собі мужність витримати дуже суворий курс лікування.
Пеле залишалося лише погодитися і щиро подякувати, адже у нього з’явилася надія. А курс лікування і справді був нестерпним: лікарі нагрівали воду до стану кипіння, тримали над паром рушник, а потім обгортали ним коліно травмованого. Пекло дуже сильно. У Пеле текли сльози, проте він жодного разу не поскаржився на біль.
Перші два матчі на чемпіонаті світу Пеле провів на лавці для запасних. Його трішки заспокоювало лише те, що в резерві також були такі зірки, як Зіто, Гаррінча, Джалма Сантос. А вони ж повністю здорові! І все ж щасливий день для майбутнього короля футболу настав. Після чергового огляду доктор Гослінг полегшено мовив: “Ти можеш грати”.
“Велика червона” команда і перші рекорди
Дебют Пеле на чемпіонаті світу припав на останній матч групового етапу проти збірної СРСР. На стадіоні в Гетеборзі не було де яблуку впасти. Всі прийшли подивитися на “велику червону” команду із такими зірками у складі, як Симонян, Яшин, Нетто, Сальников. Беззаперечними фаворитами були саме представники Радянського Союзу.
Як тільки команди вибігли із підтрибунного приміщення, уболівальники і журналісти почали придивлятися до мініатюрного бразильського хлопчини із номером 10 на спині. Хто це?
– Напевно, декого із глядачів трішки забавляла присутність дитини на футбольному полі під час світової першості. Дехто, скоріше за все, був незадоволений – така значна спортивна подія, як матч чемпіонату світу, перетворюється на пародію через те, що на полі бігає якийсь хлопчисько. Ну, а сентиментальніші глядачі, очевидно, щиро співчували бразильській збірній, яка настільки збідніла талантами, що була вимушена привезти на чемпіонат світу дітей, – відверто розповідав пізніше Пеле.
Мабуть, найбільше з усіх радянських футболістів молодого Пеле вразив воротар Лев Яшин: “Він просто гігант! Йому варто лише розставити руки, і він закриє усю площину воріт. У мене завмерло серце: забити гол такому здорованю – нереальне завдання!”
Пеле так і не вдалося цього зробити: він влучав у стійки воріт, у Яшина, але не в сітку. Натомість, його партнер Вава двічі зумів відзначитися у воротах легендарного голкіпера. Бразилія перемогла 2:0, а 17-річний Пеле дуже добре себе зарекомендував.
Після матчу в готелі хлопчина довго не міг заснути: “Доводиться зізнатися, що під час гри я був занадто збуджений. Згадуючи втрачені голи, мене мучать докори сумління. Разом із тим я розумію, що загалом зіграв непогано. Та й суперник був далеко не найслабкішим. І все ж ми перемогли. До сьогоднішнього дня ніхто, напевно, не знав, хто цей худий невисокий темношкірий хлопець на ім’я Пеле, але тепер-то знають. Тому соромитися мені немає чого” (Із автобіографії).
***
У чвертьфіналі Бразилія зустрілася з Вельсом. Цього разу вже латиноамериканці вважалися фаворитами. Схоже, це і зіграло з ними злий жарт, бо пройти захисні редути валлійців їм довго не вдавалося. На 73-й хвилині єдиний м’яч забив Пеле. Йому тоді було лише 17 років і 239 днів. Це є рекордом (наймолодший автор голу на ЧС), який ніхто не перевершив до цих пір.
Але на цьому успіхи футболіста не припинилися: у півфіналі він забив тричі у ворота збірної Франції. Ще один рекорд Пеле – він наймолодший гравець, який оформив хет-трик на чемпіонаті світу. Бразильці перемогли 5:2. До слова, того вечора Пеле забив один із найкрасивіших голів у історії футболу. Сам герой описав його так: “М’яч неочікувано потрапив до мене, шлях до воріт був вільний. Захисник вибіг вперед, готуючись вступити зі мною в єдиноборство. Я навісив м’яч у нього над головою (в Бразилії такий прийом ми називаємо “капелюшним”). Намагаючись зберегти рівновагу, захисник підсковзнувся, м’яч опустився у нього за спиною, не встиг він доторкнутися до землі, як я ударив по ньому ногою. Не впевнений, що воротар побачив, як круглий залетів у сітку”.
У фіналі бразильцям протистояли господарі турніру шведи. Незважаючи на те, що першими забили саме шведські футболісти, збірна Бразилії відповіла аж п’ятьма голами, двоє з яких на рахунку Пеле. Підсумок – 5:2. Далі були переможна хода стадіоном, вручення нагород у роздягальні, святкова вечеря. А потім – кімната в готелі і роздуми нового героя нації Пеле, які він через багато років виклав у своїй книзі: “Ми перемогли! Після більш ніж двомісячного перебування у Європі мені не терпілося повернутися в Бауру, а потім в Сантос, який став моїм другим домом. Яка різниця між цим поверненням у Сантос зараз і коли я вперше туди приїхав? А коли ж це було? Півтора чи майже два роки тому. О, Боже! Багато це чи мало? Тоді я був худим 15-річним хлопчаком, сором’язливим і наляканим. Тепер я повернуся чемпіоном світу, який став дорослішим, мудрішим, досвідченішим – в мої-то 17 років!”
Після цього Пеле усміхнувся і заснув. Він тоді навіть не здогадувався, що попереду на нього чекають ще два тріумфи на чемпіонаті світу і багато інших досягнень. А головне – він стане найвеличнішим футболістом в історії… Королем футболу.
Біографічна довідка
Пеле (справжнє ім’я Едісон Арантіс ду Насіменту) народився 23 жовтня 1940 р. у Трес Корасоес – містечку в штаті Мінас-Жерайс. Його батько був футболістом-професіоналом з прізвиськом “Дондіньо”. Він грав у місцевому клубі. Сім’я жила в бідності. Після народження сина дона Селесте навіть не хотіла слухати про якісь футбольні мрії Діко (Пеле).
У 1947 р. сім’я Дондіньо переїхала до Бауру, де той знайшов нову команду – Bauru Atletic Club (BAC). Саме в цьому місті Діко починав проводити свої перші матчі – на вулиці, на якій мешкав. Коли він мав 9 років, його вперше почали кликати “Пеле” і всі швидко звикли до прізвиська.
У 15 років юним нападником зацікавився “Сантос” – тодішній чемпіон штату і одна з найсильніших команд Бразилії. Батьків переконав по телефону президент клубу і Пеле переїхав до Сантоса. Спочатку він грав за молодіжну команду. Після травми головного форварда тренер почав випускати Пеле в основному складі.
У 1966 році футболіст довірив свої справи поганому бізнесменові і збанкрутував. Йому довелося продовжити свій контракт із “Сантосом” на фінансових умовах, які запропонував клуб. У 1974 році ситуація повторилась – взявши кредит, люди, які вели фінансові справи футболіста, не зуміли його віддати – бразилець опинився у боргах. Пеле підписав багатомільйонний контракт з американським клубом “Нью-Йорк Космос”, де і закінчив кар’єру.
В останні роки життя у Пеле загострились проблеми зі здоров’ям. У вересні 2021 року колишній футболіст переніс операцію з видалення пухлини товстої кишки і майже місяць провів у лікарні. Проте вже у грудні 2022 року було повідомлено, що у Пеле прогресував рак, а також було діагностовано серцеву та ниркову недостатність і вже 29 грудня 2022 року Пеле помер в лікарні у віці 82 років.
Титули та досягнення
- Чемпіон штату Сан-Паулу: 1958, 1959, 1960, 1961, 1962, 1964, 1965, 1967, 1968, 1969 і 1973.
- Найкращий бомбардир чемпіонату штату Сан-Паулу: 1957, 1958, 1959, 1960, 1961, 1962, 1963, 1964 1965, 1969 та 1973.
- Турнір Ріо Сан-Паулу: 1959, 1963 і 1964.
- Найкращий бомбардир Турніру Ріо Сан-Паулу: 1963.
- Кубок Бразилії: 1961, 1962, 1963, 1964 та 1965.
- Копа Лібертадорес: 1962 і 1963.
- Міжконтинентальний кубок: 1962 і 1963.
- Чемпіон Північно-Американської футбольної ліги: 1977.
- 2 місце на Копа Америка: 1959.
- Найкращий бомбардир Копа Америка: 1959.
- Чемпіон світу: 1958, 1962 і 1970.
- Учасник чемпіонатів світу: 1958, 1962, 1966 та 1970.
- Найкращий футболіст XX століття за версією ФІФА.
- Найкращий футболіст XX століття за версією Міжнародної федерації футбольної історії та статистики.
- Чемпіон спорту ЮНЕСКО (1994).
Нагадаємо, що до Всесвітнього дня футболу, який відзначають 10 грудня, Інформатор підготував великий матеріал. Читайте його за посиланням.
Підготував Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
