ЖИТТЯ

Як поетеса Вікторія Цьома “залишає промінчик світла” у культурі Переяслава: ексклюзивне інтерв’ю на Інформаторі

Творчий шлях з дитинства, подолання страхів, реалізація хобі та презентація нової книги. Письменниця Вікторія Цьома поділилася своїм досвідом.

Переяслав багатий на талановитих творчих людей. У ньому народжуються особистості, які роблять внесок у культурно-мистецький розвиток міста. Однією з таких є Вікторія Цьома, вона пише поезію, нещодавно видала книгу “Життєвий цитатник”. Про своє захоплення, страх публічних виступів і любов до подорожей розповіла Інформатору.

Від журналістики до спортивного одягу

Вікторії Цьомі (Саранча) зараз 30 років. Вона народилася у Переяславі, навчалася у міській гімназії (ЗОШ №6), потім вступила до місцевого університету на психолога. Деякий час працювала у виші науковим співробітником. Після школи навчатись до Києва батьки не відпустили, хоча Вікторія і вступила до Київського національного університету культури і мистецтв на державну форму. Дівчина дуже хотіла навчатись на журналіста, проте у Переяславі не було такої можливості. Потім поїхала до Києва працювати.

– Перша вчителька казала, що я майбутній журналіст. Оскільки до Києва мене не пустили, тому обрала психологію – з того, що було в нашому місті, це найближче до душі. Але я проходила курси журналістики, писала в деяких виданнях статті, вела новинні сторінки. Проте це було не офіційно, а просто як додатковий підробіток. Звичайно, з початком війни все змінилося: теж трішки підробляю, офіційно працювала в місцевій ІТ-школі. Зараз працюю над власним бізнесом – планую відкрити онлайн-магазин жіночого спортивного одягу. Я загалом схильна до повноти, але все життя займаюсь спортом, слідкую за собою, то мені це близьке. У мене вийшло все в один момент – тут і презентація книги, і магазин, і ювілей нещодавно був.

Моя сім’я з мене у шоці. У мене бабусі та дідусі більш творчі, а батьки приземленіші: мама проста, спокійна, скромна, а я – ні. Мені аби двинути кудись та вдома не сидіти, творча людина, що сказати. Можу взяти велосипед, купити якогось соку або кави, поїхати на шлюзи і сидіти “балдіти”, можу написати так віршів десять. Мама каже, що вона зовсім не така, а бабуся, до речі, гуморески писала. Друзі кажуть, що я така весела та цікава. Подруга пропонувала піти в стендап, кажу: “Ага, Зеленський он був коміком, а зараз президент”, вона каже: “Так а ми що?”.

“ПОЕТІВ БАГАТО, А РЕАЛІЗОВАНИХ МАЛО”

– Я найшвидше в класі читала й писала твори, з того моменту й почала творити свою поезію. Першим віршем була якась “Кішка Маруся”. Він у мене виграв усі творчі конкурси, які тільки можливі для дітей. Відправляла і в газету, мені потім грамоту прислали, це на той час було ого-го. У початкових класах була відмінницею, але потім щось пішло не так (сміється).

“Життєвий цитатник” – моя друга книга, першу “Політ душі” видала самостійно у 19 років. І в ній були ті вірші, які писала ще з самого дитинства. Зараз перечитую їх і розумію, що то було щось дитяче, якісь “соплі”, те, на що б я не хотіла акцентувати увагу людей. У цій книзі зовсім інше – у ній зібрані вірші, написані від 20 до 30 років, тобто коли я вже була дорослішою. У ній близько 100 віршів, багато про війну. Я намагалася в політику не занурюватись, а більше писати про людські почуття, те, що болить і цікаво, тут вони життєві, не про ніжності, які писала в 15 років. Зараз розумію, що я дуже виросла у віршах, по суті, як і у всьому. Дизайн до цієї книги розробляла сама, і коректором також працювала я. Це у мене як хобі, але наступну книгу хочу видавати вже через видавництво та знайти спонсорів.

Я пишу все життя, але цю книгу хочеться донести до людей, її буде цікаво читати і дорослим, і дітям, у цих віршах кожен може впізнати себе. А коли пишеш в 15 років, то там буде набагато менша аудиторія. Хочеться трішки поділитись своєю творчістю, бо займаюсь із дитинства, а мене знає тільки близьке оточення, хочу перебороти той страх, який сидить у мені ще зі школи, бо, якщо чесно, трішки боюсь публічних виступів. Так і виходить, що поетів багато, а реалізованих мало.

“БЛУКАЛА ЮНІСТЬ”

Між величі дзвіниць моя блукала юність.

Шукала шляху як вернутися назад.

Згадала, як колись і шалість була, й дурість…

Всі травні у пам’ять, і листопад.

 

Із стукотом сердець вона була яскрава.

Проводила мене в незвідані світи.

Та, може б, вже дітей ішла би Ти навчала?

Бо вже не доженеш, не клич, і не іди!

 

Не запрошу на чай, була де, не спитаю.

З Тобою ми давно етапи всі пройшли.

Мене Ти пробачай, Тебе не забуваю!

Та тут нове вікно, і люди і думки…

Вікторія багато подорожує

“Я ХОТІЛА, ЩОБ КОЖНОМУ “ЗАЙШЛО”

Вікторія Цьома розповіла, що багато подорожує, відвідала вже чимало країн, тож у книзі поділилася світлинами із подорожей. До кожного вірша намагалася підбирати тематичні фото, аби якнайкраще передати атмосферу. Говорить, що так набагато цікавіше дізнаватись і про автора, і про поезію.

– Цього року була у Венеції, до війни – у Туреччині, Єгипті, Франції. Той, хто трохи веде Instagram, знає, що людей цікавить твоя зовнішність, фігура, чи займаєшся спортом, подорожі, стосунки. То чому б це не показати і в авторській книзі? Я хотіла, щоб кожному “зайшло”, щоб кожен знайшов себе. Подорожі і природа мене надихають найбільше. Щодо письменників, які надихають, то з наших люблю Ліну Костенко, із сучасніших – Сергія Жадана та Юрія Іздрика, їх читаєш на одному диханні. У книзі “Життєвий цитатник” у мене немає улюбленого вірша, але є десь 10, які мені дуже подобаються.

****

На перехресті двох доріг

і на стежках чужих історій.

Невже багато так мені

потрібно для своєї долі?

Я так просила почуття

і трішки щастя, навіть чемно.

Я так любила це життя,

і так бажала, щоб взаємно…

Єгипет

Париж

Венеція

“Половину книг просто роздарую”

Вікторія хоче почати писати прозу, але все ж вірші не закине. Говорить, що свій талант потрібно розвивати, а не ховати у шухляду.

– З Джоан Роулінг (авторка книг про Гаррі Поттера – ред.) я взагалі в шоці, людина просто написала книгу і стала мільйонеркою, такі люди теж мене надихають. Чоловіку казала, що поживу це життя і напишу книгу “Гріхи молодості”. Саме життя надихає. От зараз йде дощ, ми сидимо, душевна розмова, і в мене вже з’являються рими у голові. Проте після виходу першої книги я дуже довго не писала, наче вичерпалась, – за рік жодного вірша. Після такого потрібно знову наповнюватися творчістю.

Раніше я могла писати тільки з музою, а вже зараз можу написати й на замовлення. Багато людей просить привітання якесь написати, то тоді потрібно продумувати кожне слово. Один вірш можу написати за п’ять хвилин і він мені сподобається, а над іншим можу працювати і тиждень. Буває, щось почуєш, хочеш розвинути, а воно не йде, а потім – хоп, і пішло. Коли читаю поетів XIX-XX століття, то в одного десятки книг на рік, а в іншого, як у мене, якісь дві книги за життя, але і той, і той – серед найвидатніших. Батьки мене теж підганяли років три “коли, коли, коли”, я кажу, що це дуже творча робота, не хочу видати що-небудь. А щоб видати свою книгу, потрібно місяців два. 100 примірників обійшлись у близько 10 тисяч гривень. У мене багато друзів і знайомих, тому половину з цих книг мені доведеться просто роздарувати.

“Слухати себе”

Я бігла до тебе на світло відлуннями дальніх планет.

Я подумки марила вітром, що віяв красивий сюжет.

Ішла я до тебе у днини – у грім, гуркотіння і страх.

Трималась за всі соломини, де ж правда, коли не в ногах..?

 

Я слухала серця підказки і безліч докору з боків.

Ніколи не йшло все “по маслу”, нема й ідеальних життів.

Людей ідеальних немає, відносин і душ, навіть тіл…

Та як чогось серце бажає – то звернеш будь-яку з гір!

Вікторія пише з дитинства

“Може, завтрати ракетою пригатить, тому хочеться встигнути більше”

– Зараз готуюсь до презентації книги. Налаштувала себе: якщо виходиш у публічність, то завжди буде якийсь хейт, якою б ти ідеальною не була. До мене це прийшло не відразу, бо я така людина, що близько все до серця приймаю. Але тепер маю певний досвід, бо і колективів багато змінила по роботі, і заміж вийшла – скільки всього було. Чого вже боятись у 30 років? Потрібно жити, тим паче, зараз війна. Коли вона почалася, всі люди призупинили життя, а минув рік, і тепер навпаки, всі стараються бізнеси відкривати, дітей народжувати, щось робити, то я, мабуть, так само. Пів року нічого не робила, робота, дім, дім, робота, а потім писалось тільки про війну. На Київ ракети постійно летять, а я туди їжджу щотижня. Може, мене завтра пригатить, ми всі в цьому живемо, тому хочеться встигнути більше, швидше.

Не планую, що письменництво переросте в основний вид заробітку, хоча це життя і може бути різне. Якщо чесно, у мріях є, що я колись, років у 60, розбагатію, тоді й досвід життєвий буде, може, щось як видам! У творчих людей є таке, що ти можеш жити 30 років ось так, а тоді щось напишеш – і мільйонер, можна різного чекати, я не виключаю цього. Мені в житті хочеться не тільки грошей заробити, але й залишити якийсь промінчик світла.

****

Лунає тривога і сонце пропало,

сховалось, щоб в смутку не маячить.

Що за часи отакі вже настали,

кожне із міст моїх зараз “штормить”.

 

Жаль, то не хвилі чисті і ніжні.

і не салюти на честь весіль.

То є народ, убогий і нищий,

що зло величає з глибин поколінь!

Подорожувати означає надихатись

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ

23 липня о 17:00 у парку імені Тараса Шевченка у Переяславі Вікторія Цьома презентуватиме свою книгу “Життєвий цитатник”. На презентації разом із місцевою письменницею Вікторією Шевель будуть проводити благодійний продаж книг, кошти спрямують на допомогу Збройним силам України.

– І про себе заявлю, і добру справу зроблю. Запрошувала й інших переяславських поетів долучитись до цього, але більшість чомусь “дає задню”. Передусім хочу показати людям, що нічого не варто боятись, потрібно розвиватися і розвивати творчість у місті. Коли Андрій Іващенко почав керувати “Зустріччю”, діло пішло: до нас почали їздити, влаштовують різні заходи, постійно щось відбувається. Я презентую книгу, почитаю свої вірші, хтось почитає свої, “Драбадан” поспіває, запрошу фотографа, щоб цікаво було всім.

Книга “Життєвий цитатник”

Вікторія Цьома (Саранча)

Нова книга поетеси “Життєвий цитатник”

Нагадаємо, що на Переяславщині вже майже сім років існує музичне тріо “Дівчата”. Про його історію розповіла художня керівниця Юлія Шинкар. Матеріал читайте тут.

Яна Малишко

Фото: Яна Малишко та надані Вікторією Цьомою

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишетесь на канали в Telegram або Viber.

Нагору