Редактор Інформатора не зміг додивитися “Останні з нас”, але одну серію наполегливо радить. Пояснив чому.
У 2023 році НВО випустив перший свій серіал, зроблений за відеогрою, “Останні з нас”. Дивитись його я не планував, проте знайомі та друзі, які грали у цю гру, все ж наполягали, що принаймні третю серію першого (поки що єдиного) сезону варто побачити. Тому більш ніж через рік після прем’єри дав цій історії шанс. Після чотирьох серій зрозумів, що з мене досить – не затягнуло, – проте третій епізод справді чудовий. Про нього розповім у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
У цілому “Останні з нас”, як пише Вікіпедія, розповідає “історію Джоела, контрабандиста, якому доручено супроводжувати підлітка Еллі через постапокаліптичні США, спустошені пандемією паразитичного грибка”. Проте третя серія під назвою “Багато-багато часу” майже повністю присвячена Біллу та Френку, двом чоловікам, які навіть під час апокаліпсису змогли прожити довге та щасливе життя.
Тут просто необхідно поділитися деякими сюжетними моментами. Вочевидь, досить відлюдькуватий Білл у період, коли жителів його містечка евакуювали американські силовики, відсидівся у підвалі, а потім буквально почав нове самотнє життя у постапокаліптичному світі. Обладнав свою домівку та населений (ой, виселений) пункт так, аби було не лише комфортно, а й безпечно. І спокійно кілька років жив у таких умовах.
А одного дня у його пастку біля містечка (її він зробив для заражених, які могли забрести на “його територію”) потрапив Френк, звичайний, не заражений чоловік, який прямував до Бостона. Він був голодним та знесиленим, а Білл, хоч і не надто добрим та гостинним, все ж запросив його до своєї оселі повечеряти. Спершу хотів його пошвидше випровадити. Але, але…
Приємна вечеря у компанії, музика, незручні розмови… Зрештою Френк та Білл поцілувалися. Білл у цю мить плакав, певно, вперше у своєму житті ставши самим собою. Потім вони перемістилися до ліжка, де Френк продовжив розкривати його справжнього. Найголовніше, що показали це взагалі не вульгарно і не нарочито естетично. Так зароджувалося кохання двох простих чоловіків: сором’язливо, кострубато, але дуже щиро та проникливо.
А далі почалося життя. Хотілося написати “звичайне життя”, але наскільки звичайним воно може бути у світі, де частина людей стала зомбі, а інша – не менш дикою навіть без зараження? Проте Білл та Френк облаштовували своє гніздечко, займалися побутовими справами, сварилися та мирилися – загалом жили. А в якийсь момент ще й познайомилися із головним героєм серіалу Джоелем та його тодішньою супутницею Тесс.
Може здатися, що дивитися цілу майже годинну серію про життя – не надто цікаво. Але, як на мене, у цьому й захована майстерність авторів. Бо вона неабияк захоплює, як кажуть, минає на одному диханні. І дивина в тому, що до Білла та Френка за такий короткий час я проникнувся більше, аніж до Джоела та Еллі за інші три серії.
Завершення цієї історії – трагічне, проте тепле. Воно прогнозувалося за кілька хвилин до самого факту, проте від цього не стало гіршим чи то пак банальнішим. Лише так мала завершитися ця прекрасна історія – по суті, так, як і розпочиналася. Звичайно ж, спойлерити цього я вам не буду.
Якщо хочете подивитись якусь мелодраму, спробуйте увімкнути цю серію. Вона настільки самодостатня, що не обов’язково знати, що було до неї та що буде після. Це така собі вмонтована у величезний роман новела. Без неї суть роману не зміниться, але він втратить певну родзинку. Сама ж по собі вона залишається чудовою історією, яка не лишає байдужим. Чесно кажучи, наприкінці я навіть трішки пустив сльозу, попри те, що все ж то був хепі-енд.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” ми розповідали про серіал Fallout. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
