Чому фільм “Великий Гетсбі” варто подивитися? Пояснює редактор Інформатора.
Фільм “Великий Гетсбі” (2013) я подивився років із 10 тому, коли він щойно вийшов у прокат. Тоді він залишив по собі дуже приємні враження, настільки, що передивлювався його ще кілька разів майже відразу по тому. А ось нещодавно знову згадав про нього і присвятив йому один із літніх вечорів. Що із цього вийшло, розповідаю у рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Австралійсько-американський фільм режисер Базз Лурман зняв на основі роману Френсіса Скотта Фіцджеральда “Великий Гетсбі”. Вже майже традиційно для моїх оглядів книги я не читав, тому можу спокійно робити висновки лише за фільмом, без фраз на кшталт “написано було краще”. Головні ролі зіграли прекрасний Леонардо Ді Капріо, який на той момент хапався за будь-який великий проєкт, щоб зрештою виграти “Оскар” за найкращу чоловічу роль (йому він підкориться через пару років за фільм “Легенда Г’ю Гласса”), автентичний “павучок” Тобі Магвайр та порівняно із ними менш популярна Кері Малліган. Епізодичні ролі виконували також досить круті актори. Все ж вийшла гримуча суміш для якісного кіно.
І власне, до акторів у мене взагалі немає претензій. Хоча вони й грали досить дивних людей, але робили це переконливо, без зайвої, так би мовити, театральщини. Тут варто коротко згадати про сюжет, без спойлерів не обійтися. 1922 рік, дуже заможний та таємничий Джей Гетсбі постійно влаштовував у своєму маєтку пишні вечірки. Невдовзі поруч поселився Нік Керравей, який перший та єдиний отримав особисте запрошення на одну із вечірок. І Гетсбі сам ініціював знайомство зі, здавалось би, не рівним собі за статусом Ніком.
Чому так? Нік був кузином Дейзі Б’юкенен, яка жила по той бік затоки від маєтку Гетсбі зі своїм чоловіком Томом. А Гетсбі багато років її кохав. Їхній роман за 5 років до подій, описаних у фільмі, обірвався досить несподівано та дещо незрозуміло, а через рік вона побралася із Томом, не дочекавшись Джея після закінчення війни. Що ж робив Гетсбі у цей час, краще подивіться самі. І ось він, багатий та успішний, купує маєток спеціально навпроти її, влаштовує вечірки, сподіваючись, що одного разу на них побуває Дейзі, бо все це насправді було лише заради неї.
І зрозуміло, що Нік, захопившись харизмою та загадковістю Гетсбі, допоміг йому нарешті зустрітися із Дейзі. Не менш очевидно та прогнозовано, що їхнє кохання відродилося та запалало максимально швидко та яскраво. Але далі починалося найцікавіше: Дейзі мала родину й готова була втекти світ за очі із Джеєм, він же, як гідний чоловік, хотів, аби вона зізналася Тому, що ніколи його не кохала, й вони могли розпочати своє спільне життя у маєтку, який знову ж таки був куплений лише для неї.
Зізнатися, що ніколи його не кохала – це визначальний момент цієї історії. Бо насправді через цю вимогу Джей, по суті, втратив Дейзі. Звичайно, за останні 5 років її життя траплялися епізоди, коли вона щиро вірила, що кохає Тома, тож ніяк не могла сказати того, що хотів почути Гетсбі. Ось тут було максимально добре видно егоїстичність та власність головного героя. Він не міг сприйняти того, що кохання його життя могло бути, нехай і на деякий час, іще чиїмось. Він хотів володіти і для цього підкорював – так, неймовірно красиво та романтично, але все ж із конкретною метою.
Дейзі ж, як надзвичайно чутлива та навіть дещо безвольна натура, розхвилювалася у вирішальний момент, і зрештою так і не спромоглася на вибір. А вибір цей мала зробити тільки вона. У підсумку ж Джей ще певний час жив у сподіванні, що вона ось-ось зателефонує, а Том тим часом вже збирав дружину для переїзду подалі від маєтку Гетсбі. А чого ж хотіла сама Дейзі? Фільм не дає на це відповіді. Це найбільше обурює у більшості романтичних мелодрам – жінки чомусь не приймають рішень, а це покладається винятково на чоловіків.
Проте, навіть якщо цей фільм біситиме вас через персонажів, які часом поводяться інфантильно, його все ж варто подивитися. І краще зробити це прямо зараз, поки спека не спала, бо гарячий літній вайб там відчувається дуже добре. “Великий Гетсбі” надзвичайно естетичний: у ньому класна сучасна музика (чого варта лише “Young and beautiful” Лани Дель Рей?), вечірки мають такий вигляд, що навіть у ХХІ столітті важко щось подібне уявити. При цьому ти, як глядач, чомусь віриш, що на екрані справді 1922-й.
10 років тому я взагалі не бачив недоліків у “Великому Гетсбі”. Зараз же мене дещо напружила сама історія. Герої ускладнили самі собі життя там, де все можна було вирішити досить легко. Але все ж це так красиво та по-дурному романтично. Хіба для класної мелодрами ще щось потрібно?
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про мінісеріал “Каштановий чоловічок”. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
