“Важливіше – за який час долаєш дистанцію, а не яке місце посідаєш”: Карина Тищенко із Переяслава розповіла про своє спортивне життя

Карина Тищенко понад 7 років займається легкою атлетикою. Про спортивне життя, перемоги та амбіції розповіла в інтерв’ю Інформатору.

Карина Тищенко (19 років) із Переяслава з дитинства займається легкою атлетикою. Її ім’я часто можна побачити у новинах про спортивні досягнення переяславців, адже дівчина є вихованкою дитячо-юнацької спортивної школи міста, бере участь у змаганнях всеукраїнського рівня та виборює нагороди. Про тренування шість разів на тиждень, спортивні збори у горах, підтримку тренера та особисті рекорди розповіла журналістці Інформатора.

Карина навчалася у Переяславській ЗОШ №2. Потім вступила до Державного торговельно-економічного університету на спеціальність “Митна справа”. Спортом почала займатися ще в школі, років із одинадцяти, коли до навчального закладу завітав її майбутній тренер Володимир Мальченко, щоб набрати активних дітей до спортивної школи. Так вона стала вихованкою Переяславської ДЮСШ.

– Тренер прийшов до нас на урок фізкультури і запитав у вчителя, чи є активні діти, які потенційно в майбутньому могли б стати спортсменами. Тоді обрали кількох і сказали приходити на стадіон “Колос” (переяславський стадіон ім. В. Лобановського – ред.), так все й почалося, – зазначила Карина.

Також дівчина розповіла, як проходять тренування та підготовка до змагань:

– У нашого тренера є план, за яким ми працюємо. Наприклад, якщо їдемо на збори, то можемо частіше тренуватись – по два рази на день по дві години, але дивлячись, яке це тренування. Якщо це навантажені роботи, буде довше, адже там і відпочинок потрібний. Якщо крос, де потрібно порозтягуватись, зробити бігові вправи – це можна за півтори години виконати.

Влітку ми займаємось на стадіоні “Колос”, взимку в гімназії №6 (ліцей ім. Івана Мазепи – ред.). Проте, коли я переїхала навчатися, то маю можливість тренуватися у манежі в Києві. Тренуюсь зазвичай по 6 разів на тиждень, але все залежить від періоду. Якщо ми готуємось до змагань, то трішки може скидатись обсяг роботи для більшого відпочинку, адже потрібно, щоб організм відновлювався. Якщо це підготовчий період, то може бути по 6 тренувань, а може й більше, тоді відпочинок буде, скажімо, після мікроциклу таких тренувань.

Також їздимо на спортивні збори у Карпати на кілька тижнів. На них приїздять спортсмени з різних областей країни. Живемо там у такому собі спортивному ком’юніті. Там під контролем тренерів ми тренуємося у високогірній місцевості, там інше повітря, таким чином, коли потренуєшся в горах, буде кращий ефект у звичайному середовищі. Зазвичай проводимо по два тренування на день, іноді по одному, багато тренувань під гірку, кроси. У горах дуже класно бігати, адже там такі краєвиди, що готовий бігати по 20 кілометрів лише заради них.

Спортсменка зазначила, що перші вагомі результати з’явилися у 2019 році, коли поїхала на свій перший чемпіонат України з легкої атлетики. Проте пригадала і свої найперші змагання на початку спортивної кар’єри:

– Перші мої змагання були у Переяславі на стадіоні “Колос”, мені було 11-12 років. Там я бігла 60 і 300 метрів, тоді я точно потрапила в призові місця, але не пригадаю, яке це саме місце було. Але те, що це було дуже емоційно, – факт.

На першому чемпіонаті України на той період для мене мої результати були сильними. Я зрозуміла, що можу намагатись реалізувати себе в цьому. Але в призові місця на чемпіонатах України я почала потрапляти з 2021 року. На одному з таких змагань пробігла дистанцію 1500 метрів з результатом 4 хвилини і 50 секунд (час приблизний) і зайняла третє місце. Не скажу, що тоді було страшно, більше хвилювання, адже це відповідальність. Взагалі ці хвилювання, тому що думаєш, аби всі ці тренування дали результат. Вже потім помаленьку почала потрапляти в “призи”, звісно ж, і результати почали рости. Минулого року мені дуже сподобався мій прогрес.

Карина поділилася, що її завжди підтримують тренер, батьки та команда, а найскладніше в тренуваннях – це великий обсяг роботи.

– У нас дуже крутий командний дух, всі одне одного підтримують. Батьки завжди на телефоні, перед стартом та після фінішу. Я тільки фінішувала і розумію, що мені вже телефонують рідні, аби підтримати. Найскладніше – коли потрібно робити багато швидких відрізків, не дуже люблю спринт, адже бігаю довгі дистанції. Мені простіше зробити роботу по 1000 метрів, ніж багато разів по 200 метрів.

Карина Тищенко має перший дорослий розряд з легкої атлетики на 800 та 1500 метрів. Саме ці дистанції вона бігає останні два роки. До цього ж був досвід і в дистанціях на 400 метрів. Кожного року спортсменка бере участь у близько 10-15 змаганнях: Кубки України, чемпіонати України, чемпіонати Київської області, чемпіонати України з легкоатлетичного кросу, універсіади тощо. На всіх змаганнях представляє Київську область та свою спортивну школу. “Коли я була юніоркою, то було набагато більше стартів, зараз же я перейшла в дорослий спорт, то хоча і менше змагань, але вони відповідальніші”, – наголосила дівчина.

– Найбільше запам’ятався мій перший чемпіонат України. Для мене він був особливий, я їхала на щось нове, там зовсім інша організація, порівняно, наприклад, із обласними змаганнями. Із захопленням спостерігала за всім. Також запам’ятався останній чемпіонат України у Львові, Федерація легкої атлетики України організувала все дуже круто. Була пряма трансляція, спортсменів перед забігами оголошували, а водночас знімала камера. Було відчуття, наче я на якомусь чемпіонаті Європи. Також запросили дуже багато відомих людей.

Це запам’ятовується та дає емоції, які потім акумулюються в результат. Тоді відчуваєш, що те, чим займаєшся в Україні, набирає популярності. Всі поїздки, харчування та особисті витрати нам оплачує спортивна школа. Якщо це універсіада, то цим займається університет, від якого їдеш на змагання.

Карина Тищенко має чимало значних досягнень у своїй спортивній кар’єрі. Ось деякі з них:

• “золото” на чемпіонаті Київської області з легкої атлетики у Білій Церкві – дистанція 800 метрів (2 хв. 19,6 сек.);
• “золото” на чемпіонаті України з легкої атлетики у Києві – дистанція 800 метрів (2 хв. 23,98 сек.);
• “срібло” на чемпіонаті Київської області з легкої атлетики у Білій Церкві – дистанція 400 метрів (1 хв. 3,6 сек.);
• “срібло” на Кубку України з легкої атлетики у Львові – дистанція 1500 метрів (4 хв. 47,17 сек.);
• “бронза” на Кубку України з легкої атлетики у Львові – дистанція 2000 метрів з перешкодами (7 хв. 1,61 сек.);
• “бронза” на чемпіонаті України з легкої атлетики у Києві – дистанція 1500 метрів (4 хв. 50,9 сек.);
• “бронза” на Кубку України з легкої атлетики у Львові – дистанція 800 метрів (2 хв. 21,12 сек.);
• “бронза” на чемпіонаті України з легкої атлетики у Івано-Франківську – дистанція 1500 метрів.

Також дівчина має такі особисті рекорди у бігу:

• на чемпіонаті України з легкої атлетики серед дорослих та молоді у Львові на дистанції 1500 метрів – 4 хв. 34,72 сек.
• на чемпіонаті України з легкої атлетики у Луцьку на дистанції 800 метрів – 2 хв. 14,6 сек.

Карина розповіла, що у спорті дуже важлива дисципліна та мотивація, адже від цього майже завжди залежить результат тренувань:

– Дисципліна важлива, адже іноді бувають справді важкі тренування та ситуації. Після навчання або роботи тренуватися буває важко, але потрібно зрозуміти: якщо тобі це подобається і ти розумієш, що тобі це потрібно, то чисто на характері йдеш і робиш це. Мотивація – це результат, адже якщо ти гориш тим, чим займаєшся, це вже буде для тебе великою мотивацією.

Зараз у дорослому віці не засмучує яке займаєш місце, а засмучує результат. Тобто якщо я прибігла четвертою, але зробила це з особистим рекордом, то не засмучуюсь, можливо, трішки десь в глибині душі. Коли ще в дитинстві бігала, то не дивилася на результат. Не пам’ятаю, щоб запитувала у тренера, який у мене час, а завжди цікавилась місцем. Зараз же важливий саме час, адже коли ти багато-багато працюєш, то хочеться, щоб це давало результати, – поділилася дівчина.

Також спортсменка розповіла, яких звичок та правил дотримується протягом життя:

– Дуже важливий сон, тож я намагаюся добре спати, хоча в період сесії це не завжди виходить. Сон відіграє важливу роль, бо тоді ти набагато продуктивніший, а коли погано поспати, виникає апатія і потрібно підключати дисципліну, щоб добре потренуватись. Якщо по їжі, то харчуюсь здорово. Можу з’їсти якесь тістечко або морозива влітку, якщо дуже хочеться, але загалом намагаюся, щоб у мене була збалансована тарілка: аби там були жири, білки та вуглеводи.

У певні періоди, осінь-зима, наприклад, додаю вітаміни. Бо коли багато працюєш, організм виснажується, тож дуже важливо підтримувати баланс. Якщо не вистачає якихось вітамінів, може впасти гемоглобін і ти не зможеш виконувати роботу. Тобто сон, збалансоване харчування та вітаміни. Також, якщо у мене вихідний, можу виділити 15 хвилин, щоб просто порозтягуватись, адже так м’язи будуть легше відновлюватись.

Дівчина також розповіла про взаємини з тренером та про те, як важливо бути коректним зі своїми вихованцями та підтримувати їх:

– Мій тренер вже вивчив мене за стільки років, він все помічає, може сказати: “Я бачу, що ти якось не так виглядаєш”, може запитати, що сталось. Завжди запитує, як я харчуюсь, який у мене сон, апетит, чи все у мене добре. Якщо ми розуміємо, що щось не так, то він може порадити, що і як краще. Стосовно зовнішнього вигляду, то так, тренери помічають, коли набрав вагу або схуд. Наприклад, у мого тренера немає такого, щоб він сказав: “Ой, Карино, ти дуже схудла” або “Ти дуже набрала”. Якщо помічає, то все це коректно говорить, попереджує, що зміни можуть впливати на біг.

Карина Тищенко поділилася і планами на майбутнє. Сказала, що вважає себе реалісткою, так само оцінює і свої досягнення. Далеко наперед не розглядає свою спортивну кар’єру та перспективи:

– Хотілось би такого, чого прагнуть, мабуть, всі спортсмени: виконувати нормативи кандидата у майстри спорту, брати участь у міжнародних стартах, чемпіонатах Європи. Не скажу, що я рвусь на Олімпійські ігри або ж на чемпіонат світу, адже там реально дуже високі та сильні нормативи. Тоді потрібно справді все життя приділяти спорту, а у мене навіть спеціальність не в тому напрямку. Потрібно бути реалістом: якщо повністю не обрав життя у спорті, то не можу сказати, що це реально, в такому випадку то дуже висока планка. Ціль – тренуватися і досягати певних результатів, паралельно з цим отримувати освіту в іншій сфері.

Також розповіла про те, чому все-таки обрала не спортивну спеціальність:

– При виборі професії мені хотілось, аби це була якась військова справа. Взагалі було багато думок, ким хочу бути. Але ніколи серйозно не думала про тренерську діяльність, адже я можу сама тренуватися, але не можу це зробити для когось. Тренерство – це насправді важко, особливо з дітьми або з тими, хто вже показує дуже високі результати. Бо чесно, коли я пробігаю 1,5 кілометра, то мені погано, після фінішу важко. Думаю, що тренеру на це дивитися теж дуже складно, хоча він розуміє, що інакше ніяк.

Бувають складні періоди, коли перехворієш або після травми, і не йде результат. Тобто біжиш, викладаєшся, тренуєшся, але наче якийсь застій, не гірше, але й не краще. Коли в результатах змінюються тільки одиничні соті, це дуже психологічно тисне, тоді є думки: “А може, досить?”, і ось з цим тренер також має вміти впоратись, переконати спортсмена, що це тимчасово, пояснити, чому це так. Тому в тренерській діяльності я себе сильно не бачила, хоча мені й казали, що маю хист до цього. Митниця – для мене це щось середнє між військовою справою і тим, чим я хотіла, до того ж ця спеціальність мені цікава.

СПОРТ В ОСОБИСТОМУ ЖИТТІ ТА ПОРАДИ

– Спорт дав мені дисципліну, стійкість до будь-яких ситуацій, адже на змаганнях, тренуваннях та будь-де у спорті є різні ситуації, де потрібно взяти себе у руки, опануватися, контролювати емоції. Спорт допоміг мені цінувати свою працю, а також дав дуже багато крутих знайомств та подорожей Україною. На змаганнях я була у Лубнах, Кропивницькому, Луцьку, Львові, Івано-Франківську, Чорноморську, Києві, Білій Церкві, Броварах, Борисполі, Яготині, Ужгороді.

– Якщо ви спортсмен-початківець, майте міру, контролюйте себе, бо легко відбити собі бажання, коли, наприклад, пробіг швидко, стало зле, і думаєш, що все, спорт – не твоє. Також варто намагатися підбирати якісне взуття, аби воно було комфортним, щоб не відчувалось, що стопа втомлюється дуже швидко. Не потрібно тренуватися після того, як тільки поїв, краще зачекати 2-3 години. У спорті головне – любити те, що робиш, адже якщо ти це не любиш, то воно тобі і не приноситиме результатів та задоволення. А якщо цього немає, то навіщо воно взагалі потрібно?

– Взагалі я встигаю зустрітися з друзями, можливо, це трішки менше, ніж хотілось би, але мені вистачає. У мене немає такого, що я, як робот, суто тренування і навчання. Просто потрібно знати завчасно: якщо я піду кудись гуляти, то варто розпланувати тренування наперед. Моменти вигорання бували, коли була травма, яка довго мучила. Не скажу, що це думки прямо покинути, але була якась апатія. Проте, мені здається, таке було в кожного спортсмена, який займається більше п’яти років. Але в таких ситуаціях потрібно опанувати себе та поспілкуватися з тренером.

Нагадаємо, що раніше відома у Переяславі та за його межами блогерка Анастасія Ковальова розповіла Інформатору про активний спосіб життя, улюблену роботу та про те, як навчає жінок любити себе. Інтерв’ю – за посиланням.

Яна Малишко

Фото: Мар’яна Невертій та надані Кариною Тищенко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.