Як зараз бути волонтером? Інна Марченко розповіла Інформатору про свою роботу.
Складна ситуація на фронті, втома цивільного населення від війни, все більше розмов про переговори з Росією. У такі моменти варто брати приклад із людей, які не здаються, навіть коли їх майже не підтримують, а інколи й заважають. До таких можна віднести найвідомішу переяславську волонтерку, голову ГО “Серця Переяславщини”, найвливовішу людину Переяслава 2022 року Інну Марченко. Ми запросили її до редакції Інформатора, щоб послухати про її діяльність прямо зараз, емоційний стан та взаємини із міською владою.
- Читайте також: “Коли приїжджаю до хлопців з допомогою, стає легше”: Інна Марченко – про волонтерство, втрати та особисте
– Чим прямо зараз займається ваша волонтерська організація?
– Зараз ми, як і раніше, збираємо допомогу: зазвичай це продукти харчування, які дуже швидко готуються та не псуються так швидко. Обов’язково потрібна навіть звичайна вода, тому що ми працюємо з хлопцями, які перебувають на “нулі”. Нам у цьому особливо завжди допомагає сьома школа (Переяславський ліцей імені Володимира Мономаха – ред.), де готують різні смаколики для хлопців.
– Яка ситуація зі зборами?
– У мене є людина, яка кожного місяця гарно допомагає, завдяки цьому збори закриваються набагато швидше. Наприклад, зараз (інтерв’ю записували 15 липня – ред.) у нас є 24 тисячі гривень на тепловізор. Ми допомагаємо завжди всім, хто просить. Ось недавно попросили допомогу продуктами. Це можна сказати вперше, коли просили картоплю, моркву та буряк. І ми це відвезли під Вовчанськ.
– Який зараз настрій у військових, з якими ви спілкуєтеся?
– У нас була і не одна розмова про те, що було би дуже чудово, якби хлопцям, які на передовій з початку повномасштабного вторгнення, дали на рік відпочинок. Вони на війні, не знають, що в нас тут у місті. Їм тяжко буде тут, бо на війні вони втрачають своїх побратимів, а повертаючись додому, все інакше – таке відчуття, що тут забули про війну.
– Який у вас самої емоційний стан зараз? Як справляєтеся зі втомою?
– Не знаю, звикла. Якщо чесно, не сплю ночами, постійно вночі приходять різні думки, до кого можна звернутися, попросити допомогу. Тут навіть справа не у коштах, які збираєш, а в тому, чи може людина до когось звернутися, щоб тобі допомогли саме тим, що потрібно. Іноді буває таке відчуття, що робиш не достатньо. Коли мене найбільше накриває, то зазвичай іду на алею героїв або вирушаю на “нуль” – мені це допомагає.
Недавно ми публікували пост про ремонт машини, не вистачало коштів. Я вирішила попросити у своїх рідних, аби найскоріше закрити та допомогти. На жаль, чим далі, тим складніше. Та й людям дуже тяжко зараз справлятися зі своїми потребами.
– Як часто останнім часом їздите до хлопців на передову?
– Я б хотіла їздити кожного дня чи через день, але у нас зламався автомобіль, а його ремонт дорого коштує. Ми намагамося його відновити, проте збір на це поки що відкривати не будемо.
Найбільше мені запам’ятався один із виїздів рік тому: у хлопців тільки-но закінчився штурм, змогли відбити пару сіл. В одному із сіл вони сиділи понад 10 місяців, готуючи контрнаступ. Ми були в цьому селі, за 400 метрів від нас – кацапи. Заїжджаючи в село Нескучне, потрапили під обстріли, але коли поверталися назад, також був приліт. Ніхто навіть не злякався, ще й усміхалися – можливо, це була така захисна реакція.
Ще у нас є ритуал: завжди зупиняємося на заправці на каву, нас там вже всі знають. Одного разу, коли заїхали, зустріла військового та запитала: “Чи не хотіли б ви мені подарувати свого шеврона?”. Він подивився на мене та й каже: “А я вас знаю. Ви приїздили до нас у 2016 році. Пам’ятаєте?”. Таких випадків було ще кілька. Наші захисники постійно приїжають до нас у штаб, ми багато розмовляємо. Ми для них, як свіжий подих. У мене є командир з позивним “Граніт”, називаю його братом, то він постійно чекає, коли приїду, тому що тоді може виговоритися.
– На вулиці Богдана Хмельницького можна помітити велике серце із кричешками від пляшок. Розкажіть, що це за проєкт?
– Кришки можна буде замінити на FPV-дрон. Жанна Федорук (волонтерка, голова волонтерського об’єднання “Переяслав” – ред.) змогла вийти на таку допомогу. Потім до мене звернулася власниця салону краси Світлана Вовк та розповіла про сина, який завжди підтримує захисників, та запропонувала ідею поставити інсталяцію серця, яке буде і наше місто прикрашати, і найголовніше – допомагатиме.
Тут можна допомогти захисникам
– На червневій сесії у вас виникла словесна перепалка із міським головою Переяслава Вячеславом Саулком. Чому у вас немає з ним співпраці?
– Ще у 2022 році, коли приходила до мера, я казала, що потрібна машина. Ніколи не думала, що самі зможемо зібрати на машину чи дрон. Неодноразово просила, знаючи, що у нього є багато друзів та колег за кордоном, які могли б допомогти привезти машини звідти нашим хлопцям. Мер тоді відповів, мовляв, війна війною, а бізнес бізнесом.
Прикро, що коли приходять у мерію матері моїх хлопців, їх просто ігнорують. На жаль, зараз дуже багато робиться того, що не потрібно. Гроші, які задіяли на посадку різних дерев, можна було використати на дрони та зберегти життя воїнам. Потрібно розуміти, що навіть невелика дрібничка рятує життя. На сесії неодноразово говорила меру: “Беріть участь у нашій діяльності і ви будете знати, куди ми возимо, де ми купляємо та скільки”. Але про жодну співпрацю не можна говорити.
- Читайте також: “Ви не знаєте, куди я відвожу, адже не допомагаєте”: волонтерка Інна Марченко емоційно звернулася до міського голови Переяслава
Колекція шевронів
Нагадаємо, що із бюджету Переяслава у 2024 році вже виділили військовим понад 15 мільйонів гривень. Деталі – тут.
Вікторія Холошевська
Фото: Мар’яна Невертій та надані Інною Марченко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
