Детектив “Привиди у Венеції” подарує не лише яскраві враження від фіналу, а й дозволить насолодитися красою Венеції. Чому його варто подивитись?
І знову мій відгук буде про відносно новенький детектив. Ну, а що зробити? люблю я ту атмосферу загадковості та інтриги. Цього разу розповім про цікаву стрічку “Привиди у Венеції” (2023), яка заснована на романі “Вечірка в Гелловін” відомої королеви детективів Агати Крісті. Однак з першоджерела фільм бере лише основу сюжету і деякі елементи. У всьому іншому – це повністю нова історію. А відтворив його режисер Кеннет Брана.
Еркюль Пуаро (Кеннет Брана) встиг за свою кар’єру розв’язати безліч загадок, але з часом його детективна діяльність йому набридла. Тому він переїжджає до Венеції та обмежує своє коло спілкування до мінімуму. Однак проблеми все-таки знаходять Пуаро, коли його навідує стара знайома — письменниця Аріадна Олівер (Тіна Фей). Вона пропонує відвідати спіритичний сеанс, щоб зв’язати з духом загиблої дівчинки, на прохання її матері.
Події фільму відбуваються у повоєнній Венеції напередодні Дня всіх святих у великому, у всій красі моторошному маєтку з важкою долею та загадковою історією, і в якому нібито мешкають привиди, а місцеві коридори приховують свої секрети, які хтось дуже сильно хоче приховати. І звісно ж, під час сеансу відбувається вбивство, проте не звичайне, а дещо містичне, а потім і ще одне. Після цього Пуаро вирішує зачинити маєток і поставити охорону, аби звідти ніхто не зміг вийти, поки він не знайде вбивцю. І детектив, якому нарешті попалася гідна загадка, не збирається зупинятися.
При цьому методи його роботи досить класичні, тож більша частина фільму — це допит підозрюваних з метою дізнатися більше про вбивство і потенційного вбивцю. Тут є легкі елементи містики, для яких логічні пояснення здаватимуться просто неможливими. Також з естетичного погляду фільм вразив з перших же кадрів своєю візуальною частиною. Чи то тому, що Венеція — це вкрай стильне і красиве місто саме по собі, чи все ж знімальна команда дійсно постаралася, щоб передати всю атмосферу тодішньої епохи.
Детектив украй продуманий. Тобто здогадатися самостійно буде складно, але відповідь однаково вас здивує і змусить подумати “так ось воно що!”. Щоправда, ключовий елемент, який дозволив убивці все провернути, відчувається дещо простим і якоюсь мірою натягнутим. Однак обставини його використання згладжують враження в кращий бік.
Динаміку всередині сценарію намагається створити й психологічна складова фільму. Адже Пуаро в ньому поставлений у ситуацію, з якої, можливо, навіть він не зможе знайти вихід. А обставини місцевого вбивства ставлять під сумнів ідеали та переконання детектива. Від “Привидів у Венеції” віє саме літературністю – простий факт. Під час перегляду я отримала круту історію, стильний і виважений у своїх різнопланових елементах фільм, який залишив приємні враження.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про серіал “Перші ластівки”. Матеріал читайте тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
