Фільм “Заборонений” – це розповідь про життя і боротьбу поета-шістдесятника з радянським “режимом”. Обов’язковий до перегляду свідомих людей.
Цього разу мене потягло до української історії. Новини останніх днів та й взагалі часу, дуже пригнічують та знижують психоемоційний стан ледь не до нуля. Тож вирішила, що варто піднімати свій дух та мотивацію. В цьому мені завжди допомагають фільми про Україну, її боротьбу, історію та визначних людей, які боролися за незалежність. Так як я ще й прихильниця літератури, то мій вибір впав на фільм “Заборонений” про письменника-шістдесятника Василя Стуса (2019). Про нього і розповім у рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Це реальна історія непокірного поета, історія кохання і зради, людської гідності і підлості. Про те, як молодий український поет Василь Стус не може миритися з безправним становищем українців і кидає виклик тоталітарній системі. Він промовляє про те, про що мовчать мільйони. Попри постійний тиск і погрози, Стус не припиняє боротьбу навіть у засланні.
Фільм “Заборонений” поділений на три нерівні частини. Перша розповідає про життя письменника Василя Стуса до першого ув’язнення у 1972 році. Друга – найкоротша, висвітлює судовий процес над шістдесятником у 1980 році. Третя переміщує нас у 1985 рік і присвячена черговій спробі КДБ зламати поета та його трагічній загибелі. Крім того, в останній третині найбільше посилань на інші роки життя дисидента.
Творці “Забороненого” дуже непогано передали дух та антураж того часу, відтворили інтер’єри публічних приміщень та квартир. Також дуже вдало змішали архівні зйомки Києва з сучасним матеріалом. Особисто мене неабияк потішив підбір акторів на головні ролі, вони дійсно дуже схожі на своїх прототипів, хоча по акторській майстерності інколи були питання, проте головний герой (Дмитро Ярошенко) повністю “віддався” ролі Василя Стуса.
Цікаво, що активно заговорили про цей фільм ще у 2018 році. Тоді автори відмовилися знімати сцену із судом, де адвокатом був народний депутат та кум президента Росії Віктор Медведчук. Після негативних реакцій від української інтелігенції та соціальних мереж автори запевнили, що сцену дознімуть. І вона справді була, проте – ні про що, вона нікуди не рухає сюжет та ніяк не характеризує головного героя.
Вихід “Забороненого” також збігається із кількома важливими датами в біографії поета. 4 вересня 1965 року відбулася інша прем’єра — “Тіней забутих предків”, тоді в переповненому київському кінотеатрі “Україна” поет та дисидент Василь Стус кинув до публіки заклик: “Хто проти тиранії – встаньте!”, і сам встав при цьому першим. Тож схоже гасло фільму обрали не випадково. А через 20 років, 4 вересня, Стус помер у таборі “Пермь-36”.
Фільм “Заборонений” — це вшанування пам’яті не лише Василя Стуса, а всіх, хто віддав своє життя чи здоров’я боротьбі з режимом, тих, хто не здався і не зламався. І тому такі фільми потрібні нам саме зараз, як нації, що бажає вижити. У будь-якому разі, було б добре, якщо перегляд “Забороненого” змусить вас відкрити хоча б “Вікіпедію” та перечитати статті про українських дисидентів, адже всі вони присутні у цьому фільмі.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про книгу “Хлопчик у смугастій піжамі”. Матеріал читайте тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
