Роман Майка Омера “Усередині вбивці” – це захопливий трилер, що переносить читача в світ розслідувань і психології серійних маніяків. А ви колись задумувались чому вони це роблять?
Навесні цього року я все частіше задавала собі питання: “Чому люди роблять такі жахливі речі?”, “Про що вони думають в цей момент?”. Розповіла про це подрузі, яка вивчає психологію, і от, на свій день народження я отримала декілька книжок по цій темі. Серед них був трилер “Усередині вбивці”. Так я познайомилась із професією кримінальний профайлер. Це людина, яка по декільком незначним деталям здатна відворити вигляд і образ дій злочинця. Хоч історія створена не на реальних подіях, ви точно почуєте корисну інформацію. Розповідаю чому варто прочитати цю книгу у нашій традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
За сюжетом, Зої Бентлі – кримінальна психологиня, що співпрацює з ФБР у складних розслідуваннях. Її завдання – розкрити схеми мислення злочинців, зрозуміти їхню мотивацію та допомогти агентам відстежити маніяків. Таке захоплення дівчини тягнеться з минулого, адже у своєму житті вона вже стикалась з подібним особисто.
Профайлерку долучають до розслідування вбивства у Чикаго. Там на мосту знайшли молоду дівчину, яка сперлась на перила та прикрила очі долонями, неначе сумує. Виявилось, що це всього лише забальзамоване тіло – чиясь жахлива фантазія. Згодом з’являлись нові жертви, тому Зої підозрює, що у місті завівся серійний маніяк.
У книзі присутнє неабияке психологічне напруження. В деяких розділах читач спостерігає як просувається справа, потім переноситься всередину вбивці та чує його думки перед та після скоєння злочину. Кожен аналізує те, що його цікавить найбільше. Хтось вивчає як за декількома деталями скласти повну картину тих жахливих подій, а хтось нишпорить у мозку злочинця, щоб хоч трішки зрозуміти мотиви.
Зої починає свою роботу з детального аналізу не тільки самих злочинів, але й усіх обставин навколо них: особливості вибору жертв, специфіку тортур або манеру розміщення тіл. Усі ці деталі допомагають їй створити картину думок і мотивацій злочинця. Однак це не механічний процес. Зої намагається увійти в голову вбивці, уявляючи, що керує ним в кожен конкретний момент, що він відчуває під час вчинення злочину, на що саме він хоче вказати.
Вбивця в цьому трилері діє через сильне бажання контролю. Для нього люди – це не особистості, а об’єкти над якими він може панувати. Він використовує злочини як спосіб відчути владу, задовольнити потребу повністю керувати життям інших, мов маріонетками. Насправді, це лише мізерна частина усіх тих варіантів, що призводять до жахливих речей. Про інші можна дізнатись у наступних книгах цієї серії.
Отож, роман не тільки вражає непередбачуваністю, а й кидає виклик читачеві. Чи можна зрозуміти, що саме рухає серійними вбивцями, та водночас зберегти власну стійкість і людяність?
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш редактор розповів про мультик “Дикий робот”. Матеріал читайте тут.
Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
