“Я проїздив весь східний фронт, бачив усе”: Микола Михайловський із Переяслава після служби в армії почав волонтерити

Микола Михайловський із Переяслава два роки служив у лавах ЗСУ. Після звільнення активно волонтерить та допомагає війську.

31-річний Микола Михайловський із Переяслава з перших днів повномасштабного вторгнення став добровольцем. Два роки у лавах ЗСУ, робота з важкою технікою, окопи в Бахмуті та смерть побратимів – такий шлях колишнього військового. Про службу, втрату рідного брата та волонтерство розповів журналістці Інформатора.

Народився Микола Михайловський у Переяславі, але коли йому було 7 років сім’я переїхала до Тарасівки (Ташанська ТГ). Після закінчення школи навчався у Бориспільському ліцеї на зварювальника, потім вступив до Київського механіко-технологічного коледжу, і зрештою до Київського політехнічного інституту на зварювальний факультет.

“Моя війна почалася ще з 2014 року. Ми з хлопцями після пар ходили допомагати зварювати протикумулятивні решітки до БТРів, бо розуміли, що наше військо потребує допомоги”, – розповів чоловік. У 2016 році Микола вирішив проходити строкову службу у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Служив водієм, тоді вперше побував на Донбасі, куди їздив до побратимів відвозити допомогу.

З перших днів повномасштабного вторгнення Микола Михайловський став добровольцем. Спочатку долучився до територіальної оборони Ташанської громади, де працював на посаді начальника штабу роти. А згодом, у травні 2022 року, чоловіка призвали до лав Збройних сил України. “Ще в перший день я поїхав у наш військкомат. Там мені сказали чекати, але ж що чекати? Я не міг сидіти на місці, потрібно було щось робити”, – згадує він.

– Я був у 72-й окремій механізованій бригаді на посаді майстра артилерійського озброєння. Наш батальйон виїжджав на позиції, коли потрібно було, допомагали піхотинцям, але переважно займалися ремонтом важкої техніки. Особисто я ремонтував самохідні артилерійські установки. Перший мій виїзд був у Бахмут 2022 року. Там спочатку копали окопи, які згодом зайняли наші хлопці. Ворог постійно сильно обстрілював. Наші стріляли в один бік, вони – в інший, а ми були посередині всього цього. Після того наш підрозділ перекинули на Вугледарський напрямок, там вже захищали Вугледар. Хлопці тримали оборону до кінця вересня 2024-го, тоді вийшли, адже там вже не було можливо щось зробити.

Загалом проїздив весь східний фронт. Я бачив все: як кидали зброю та бігли або як просто починали плакати. Найтяжчим у службі було втрачати своїх побратимів – це найгірше, що може бути. На війні загинув мій кум з Переяслава Максим Ярош, який служив у 3-й штурмовій бригаді. Також зник безвісти рідний брат із 5-ї штурмової бригади, так нам сказали…

У лютому 2024 року Микола Михайловський за сімейними обставинами звільнився із лав ЗСУ. Повернувся на попереднє місце роботи в логістичну компанію. Зараз перебуває з родиною та активно займається волонтерством, допомагаючи побратимам та іншим військовим. Розповів, що волонтерити почав ще у війську.

– Коли мого брата забрали на службу у 5-ту штурмову, йому видали каску на чотири розміри більшу, і він попросив мене допомогти зібрати кошти на нову. Тоді перший збір закрив за 4 години. Хлопці побачили, що діло буде з мене у цьому напрямку. Потім самі вже почали дзвонити та писати щодо допомоги. І так за понад рік я вже закрив 15 зборів.

Стараюся допомагати всім, шукаю екіпірування, проводжу різні збори на амініцію, РЕБи, генератори, ремонти та інше. Співпрацював майже з усіма волонтерами нашого міста – Русланом Стародубом, Інною Марченко, Жанною Федорук. Допомогу відправляли майже на всі напрямки – Харківський, Куп’янський, Запорізький, Курський, але переважно на Схід.

Спочатку була мотивація, адже держава турбувалася про військо, старалася допомагати. А зараз я просто в шоці, як й інші військові, народ вже якось звик до війни, і про них майже забули… Наприклад, я збираю кошти для ЗСУ, але люди дуже мало донатів роблять. Розумію, що в когось, може, немає фінансової можливості, але все одно стараюся з кожної своєї зарплатні щось виділити та допомогти, як нормальний український громадянин.

Нагадаємо, що Софія Горобченко розповіла Інформатору про основні завдання та потреби добровольців у Переяславі, збиття ворожих дронів та власне захоплення традиційним одягом. Інтерв’ю читайте тут.

Яна Малишко

Фото надав Микола Михайловський

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.