У Переяславі за один день поховали двох захисників: попрощалися із Вадимом Лисенком та Віталієм Ковалем

У Переяславі попрощались із захисниками Вадимом Лисенком та Віталієм Ковалем. Вони загинули на війні.

20 листопада у Переяславі попрощались із двома захисниками. Солдату Збройних сил України Вадиму Лисенку тепер навіки 38 років. Він загинув 14 листопада в лікарні в місті Дніпро від поранень, які отримав 30 жовтня у Бахмутському районі. Матрос ЗСУ Віталій Коваль, якому було 33 роки, загинув 15 листопада під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Костянтинопольське Донецької області. Поховали воїнів на Ярмарковому та Андрушівському кладовищах відповідно. Про це повідомляє Інформатор.

Близько сотні містян об 11:00 зібралися у Храмі Воскресіння Христового, щоб вшанувати Вадима Лисенка та Віталія Коваля. Священники провели літургію, яка тривала близько години. Біля домовин зібрались найрідніші – батьки, брати, дружини та діти.

Один зі священнослужителів сказав: “Зараз, коли хлопці на передовій будуть знову в холоді, а інколи в голоді, захищати нас з вами, ми повинні іноді відкласти від самого себе і дати тому, хто помирає. Це буде справедливо. Не знайшовши час для своїх дітей, ми маємо знайти його для дітей, батьки яких загинули на фронті”.

Після літургії процесія рушила повз центральну площу на кладовища. Там домовини із захисниками повезли живим коридором, який зробили учні місцевих шкіл, стоячи на колінах.

На Андрушівському кладовищі батько Віталія Коваля, який служив стрільцем-санітаром відділення морської піхоти, Юрій, стоячи біля домовини свого сина, покритої жовто-блакитним стягом, зі сльозами на очах промовив: “Коли почалася війна, мої сини працювали у Європі, їм говорили, аби вони залишалися там. Та вони сказали, що просто не можуть залишитися… Вони приїхали і відразу пішли у військкомат, не тікали, не ховалися. Вони не служили в армії, але відразу стали на облік. Коли їх призвали, то пішли у пекло боїв. Віталій та Андрій були у такому жахітті, що люди навіть уявити не можуть, які там важкі бої. У Віталія залишилося троє дітей, коли вони виростуть, будуть знати, що батько пішов захищати Батьківщину від лютих ворогів, і будуть пишатися ним. Я хочу, аби у всіх була довга пам’ять, щоб ви розповідали своїм дітям та онукам, якою ціною здобувається воля та незалежність”.

Андрій, рідний брат Віталія, також військовослужбовець, розповів: “Ми з ним працювали разом, і завжди були разом. Так склалася доля, що навіть воювати з ним поїхали в один окоп. Я бачився з ним перед самою смертю, перед його останнім виходом. Він справжній воїн, я багато знаю військових, з багатьма служив, але Віталій… Мало хто з людей туди наважується піти”.

Депутат Київської обласної ради, військовослужбовець Тарас Костін розповів, що знав Віталія, як порядну та відповідальну людину: “Зараз ми проводжаємо його в останній шлях, але він був і залишиться у нашій пам’яті, як людина, яка в тяжкий час для нашої держави стала на захист кожного з нас. Я особисто знав Віталія, як порядну людину, ми навіть разом працювали в одній організації. Він завжди відповідально ставився до своїх обов’язків, але, на жаль, не вберегли, клята війна забрала. Ми маємо розуміти, що клятий ворог не зупиниться, що перемогти можна тільки усім разом. Залишилися дружина та троє дітей, про яких ми також маємо не забувати та допомагати”.

Сусідка Віталія розповіла, яким його пам’ятає: “Він був дуже хорошою людиною, ніколи ні в чому не відмовляв. Дуже хороший… Знаю, що працював далекобійником, але відразу пішов на війну. Потім було, що повертався до родини, оскільки є троє діток і всі маленькі, найстарша лише у другому класі. Але тоді знову повернувся на війну”.

“Вічна пам’ять, куме. Мені тебе не вистачатиме. Бачтеся частіше одне з одним, не тратьте час на чвари, і не кажіть ніколи, що немає часу, бо його може вже і не бути”, – написав у Facebook Микола Сліпець.

Вадим Лисенко служив навідником гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Його поховали на Ярмарковому кладовищі поруч з рідними, зокрема батьком Вячеславом. Там після прощальної молитви труну відкрили, щоб всі охочі могли востаннє його побачити. До могили поставили вінки від побратимів військової частини А0139 та хрещених захисника. Олександр Молоткін з ДФТГ №2 передав дітям Вадима прапор України та його кашкет, а присутні заспівали Гімн України. У нього залишились мати, дружина та двоє дітей.

Колишній побратим Вадима Лисенка Андрій поділився: “Ще у 2022 році ми служили у одному взводі, коли були на навчаннях під Києвом. Запам’ятав його як компанійського, доброго, щирого та справжнього побратима. Вічна пам’ять”.

Нагадаємо, що вночі 20 листопада росіяни випустили по Україні 122 дрони та 6 ракет. Про наслідки – тут.

Дарія Сухотенко, Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.