Науковиця Олена Колибенко провела лекцію про доісторичну Переяславщину

У Переяславській публічній бібліотеці провели третю лекцію циклу “Велична історія маленького міста”. Обговорили тему кам’яної доби.

26 листопада у Переяславській публічній бібліотеці у рамках науково-просвітницького проєкту “Велична історія маленького міста” провели зустріч зі старшою науковою співробітницею науково-дослідного відділу історичного краєзнавства НІЕЗ “Переяслав”, кандидаткою історичних наук Оленою Колибенко. Вона розповіла лекцію на тему “Доісторична Переяславщина. Кам’яна доба”. Про це повідомляє Інформатор.

Олена Колибенко розповіла, що поселення на території середньої Наддніпрянщини з’явилися наприкінці пізнього палеоліту, близько 12-15 тисяч років тому. Але на території Переяслава і сучасної Переяславщини їх не виявили. Так само не знаходили відповідних пам’яток, які би свідчили про це. “Проте на території історичної Переяславщини є поселення пізньої палеолітичної стоянки у селі Добраничівка Яготинського району. Також біля села Семенівка (Студениківська ТГ) є три тимчасові стоянки періоду кінця пізнього та фінального палеоліту”, – зазначила науковиця.

Вона додала, що близько 12-13 тисяч років тому почав серйозно змінюватися клімат на Землі, а в період палеоліту (3-10 тисяч років тому) відбувалися періодичні наступи льодовика: “Територія Північної України була під крижаним покривом, що тягнувся аж до полюсу, а це близько двох кілометрів льоду. Навіть земна кора дещо прогнулася під такою вагою. Льодовий покрив іноді доходив до ширини міст Дніпро та Львова. Потім розпочалося глобальне потепління і льодовик почав відступати, це відбувалося впродовж кількох тисяч років”.

Олена Колибенко розповіла і про побут та сім’ї того часу: “Переписи показують, що у XVIII-XIX столітті в одній хаті жило 5-6 людей: хтось зі старших батьків, чоловік з дружиною та їхні діти. Частина дітей тоді помирала, старших одружували, а на менших лише чекали. Такі сім’ї були і в палеоліті, вчені сходяться на тому, що в таких поселеннях жило 40-50 людей. Вони існували в дуже складних умовах, адже прильодовикова зона нічого не давала, люди харчувалися винятково м’ясом, за день з’їдали 3-5 кілограмів м’яса та жиру, пили багато води. Через це вони були “квадратні”, широкі в попереку, бо велике навантаження було на внутрішні органи.

На одному місці люди жили 20-25 років, тобто поки використовували так звану кормову територію, робили це ощадливо та правильно. В Добраничівці основа їжі – мамонт, але полювали й на інших тварин – вовків, ведмедів, зайців, лисиць. Готували їжу, запікаючи, посуду не було, його не виготовляли, бо він їм не був потрібний. Якщо варили м’ясо, то брали шкіряний мішок та вкидали в нього розпечене каміння, воду, трави. Десь біля Семенівки мусило бути стаціонарне поселення типу Добраничівки, адже мис над Трубежем зручний, люди приходили туди влітку, а взимку жили не на підвищенні, де холод та вітри, а десь в долині, де була захищена місцевість”.

Нагадаємо, що минулого разу Тарас Нагайко провів лекцію про збереження пам’яті Михайла Сікорського у Переяславі. Деталі – тут.

Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.