“Мав можливість не йти, але не дав задню”: у Переяславі попрощалися із захисником Олександром Тупиком

У Переяславі попрощалися із Олександром Тупиком. Він загинув на війні.

27 листопада у Переяславі попрощалися із солдатом Збройних сил України Олександром Тупиком із Шевченкового (Ташанська ТГ). Йому було 38 років. Загинув 10 листопада під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Миколаєво-Дар’їно Курської області. До 22 листопада вважався зниклим безвісти, потім побратимам вдалось евакуювати тіло загиблого з поля бою. Поховали воїна на кладовищі у рідному селі. Про це повідомляє Інформатор.

Останні осінні у Переяславі сповнені смутком та горем. Сонячні промені згасли, як і життя воїна Олександра Тупика. Його домовину до храму Воскресіння Христогового проводжали побратими, односельці, рідні та просто небайдужі люди, виднілися квіти з українськими стрічками. Одна жінка була загорнута у великий жовто-блакитний стяг.

– Олександр, як і тисячі мужніх воїнів, взяв у руки зброю та став на захист Вітчизни, – сказав у храмі священник Іван Бобітко. – Виконав свій обов’язок справжнього чоловіка у тяжку хвилину, у ті нелегкі дні. Він пройшов зовсім короткий, але мужній і сповнений звитяги шлях воїна та віддав найдорожче – своє життя. Маючи можливість не йти та всі підстави для цього, коли його покликала Батьківщина, Олександр не дав задню, а пішов та виконав до кінця обов’язок громадянина і патріота своєї країни. Ті з нас, хто був у місцях, наближених до бойових дій, знають – там плавиться залізо та сиплеться бетон, а військові живим щитом стоять та не дають просунитися ворогові на нашу землю. Так стояв і Олександр.

Знайома родини Світлана розповіла, що пам’ятає Олександра ще з пелюшок: “Мати у нього померла навесні, тато зараз у Ташані в будинку пристарілих. У Олександра також є рідний брат Сергій, який зараз на війні. Я навчала його старшу сестру Таню, яка потім втопилася, та брата. Пам’ятаю його малесенького, як його тільки з пологового будинку привезли, тоді я якраз прийшла його сестру запрошувати у перший клас. Був хороший. Це сім’я трудівників. Саші вже немає, а Сергійко воює… Бачу, навіть на похороні його не було”.

Після літургії прощання із воїном продовжилося у його помешканні у Шевченковому. Потім його поховали на цвинтарі у цьому ж селі.

Олександр Тупик служив стрільцем-санітаром першого механізованого відділення другого механізованого взводу. За словами односельців, загинув через кілька місяців після того, як його призвали на службу. У нього залишилися батько, рідний брат та донька, із жінкою розлучився.

Нагадаємо, що 20 листопада у Переяславі за один день попрощалися із Вадимом Лисенком та Віталієм Ковалем. Деталі – тут.

Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.