Легендарний образ української “Конотопської відьми” втілили у кіно. Та чи таку історію з її участю ви б собі уявили?
Одного разу ми з колегами пішли на показ фільму “Конотопська відьма”, який транслювали в Університеті Григорія Сковороди та, який вийшов у прокат буквально нещодавно. У кіно мене вабить атмосфера та тематика містики і відьом, а ще потішила задумка сюжету, де гинули ті, хто цього дійсно заслуговує. Хочу поділитися своїми враженнями у рубриці “Інформатор вихідного дня”, адже думки щодо цього довгоочікуваного фільму на українських екранах – розбіглися. Хоча режисер Андрій Колесник і сценарист Ярослав Войцешек неабияк намагалися створити щось “шедевральне”.
Спершу зауважу, що сюжет фільму не має нічого спільного з однойменною повістю Григорія Квітки-Основ’яненка. Ще на початку повномасштабного вторгнення, коли частину Сумщини окупували, виник мем про конотопських відьом, які проклинають російських окупантів. Були навіть відео, де жінки підходили до російських колон і проклинали росіян. Творці фільму вирішили розширити цей мем та перетворити його на півторагодинний український горор.
За сюжетом у Конотопі живе відьма Олена (Тетяна Малкова), яка закохана в колишнього військового Андрія (Тарас Цимбалюк). Жінка закохалася так сильно, що навіть зреклася своїх чар. З початком війни пара намагається виїхати з Конотопа, але потрапляє у стрілянину на блокпості з росіянами. Після цього Андрій помирає у Олени на руках від поранення. Тоді жінка у хатинці своєї тітки повертається до магії, щоб помститися росіянам за коханого й убивати їх одного за одним страшною та жорстокою смертю. З кожною смертю ворога Олена стає дедалі могутнішою відьмою, але нею починає заволодівати страшний та небезпечний Морок.
Відьма, насилаючи на росіян свої жахливі чари, створює таку атмосферу в підрозділі, який розмістився у лісі на Сумщині, що вони демонструють усі свої найбридкіші риси. Російський шовініст, у якого “Росія для росіян”, і який воює за “велич Росії”, свариться з башкиром, якого він називає бурятом. Бо для нього – “вони всі чурки”. Врешті між ними сталася бійка і росіянин застрелив побратима-башкира. Ще один окупант, зіткнувшись із містичними жахами, прозріває і каже, що їм нічого робити в чужій країні та збирався додому, але його вбив командир підрозділу. А інші по-троху сходять з розуму, і або ж самі гинуть мучинецькою смертю, або вбивають своїх побратимів.
Суворий командир з досвідом війни в Сирії, представник з лютих ненависників українців. В цій компанії є і кавказець, який викрав та ґвалтував українську жінку. Одного разу будучи в селі, один із окупантів вбив бабусю з автомата, яка проходила повз та проклинала їх. Загалом про окупантів у фільмі глядачу повідомляють чимало: їхні характери, захоплення, національні особливості. Вони примітивні персонажі, але – цілком реальні. Чітко відчувається атмосфера ненависті в підрозділі один до одного і до “клятих бандерівців”. Але в кінцевому підсумку весь взвод гине в конотопському лісі, а в Олени зароджується нове життя під серцем…
У фільмі були й зовсім нелогічні дії. Наприклад, коли показували порожню могилу і три кривавих сліди, що йдуть від неї. І дерево зі шматками трупів. Ці трупи якось перетягнула відьма, але навіщо? Адже тоді загін окупантів наблизився до дерева, на якому висіли нутрощі їх побратима, якого розірвало, і побачили вдалині фігуру відьми – вистрілили та влучили в Олену. На тому місці окупанти знайшли сліди крові, які й провели їх до її хатинки. Тобто трупи потрібно було перетягнути, щоб викликати потім вогонь на себе? Якась не надто вдала комбінація.
Також “відьмологія” у фільмі досить поверхова, не апелює до міфічних або етнографічних глибин. Відтворення відьмацької атрибутики не вимагало спеціальних знань. Такі сцени міг написати будь-який вправний сценарист, котрий має найзагальніші уявлення про відьом. Однак, як на мене, фільм не ставив собі за мету зануритися у фольклористику. Відьомська містика там інструмент, через який розкривається образ окупантів у їхній огидності. Це справжня мова ненависті та зневаги до них, виражена засобами кіно. Взагалі – первісна ідея про те, щоб народній помсті надати риси містичного горору через образ конотопської відьми, хороша. Але все ж дещо недопрацювали над загальною картиною.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про серіал “Голова”. Матеріал читайте тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
