“Весілля по-переяславськи” показали у ЦКМ та зібрали понад 45 тисяч гривень на ЗСУ

У Переяславі відтворили давній весільний обряд за спогадами 86-річної Марії Пазіменко із Чопилок. Як це було?

19 січня у другому корпусі Переяславського центру культури і мистецтв провели захід “Весілля по-переяславськи”. На сцені актори відтворили давній весільний обряд за спогадами 86-річної Марії Пазіменко із Чопилок (Ташанська ТГ). За кілька хвилин до вистави у залі не залишилось жодного вільного місця. А надворі на глядачів чекало застілля – команда “Нескорені”, представники Вовчківського, Гланишівського та Дем’янецького старостинських округів підготували смаколики та капусняк. Інформатор розповідає деталі.

За сценарієм вистави, одного дня у Переяславі дівчата збираються посидіти в кафе, а одна з подруг має розповісти якусь новину. Як виявилось, Настя виходить заміж за Дмитра, він – військовий. Дівчина турбується, чи його відпустить командування, але все ж вони починають роздумувати, у якому стилі провести весілля. Подруга Аня запропонувала в українському стилі: “Це непросто, стільки премудростей треба знати. От я їздила до прабабусі Марії із Чопилок. Вона мені так багато цікавого розповіла про те, як раніше на Переяславщині весілля проходили”. Аня записала розповідь прабабусі на відео – на екрані поруч зі сценою глядачі могли побачити ті самі відео, на яких справжня Марія Трохимівна Пазіменко згадує минулі часи.

Чергуючись між сучасністю та давниною, глядачам показали повний цикл усіх традицій та обрядів від знайомства до весілля. Все починалося зі знайомства та залицяння. Перенісши сюжет у давні часи, актори показали, як за рік до майбутнього весілля Андрій разом зі своєю мамою помітили гарну дівчину Катрусю, яка набирала води з криниці. Так вони й домовились зустрітися ввечері біля верби. Дівчина багато співала та натякнула на пропозицію, бо “хтось інший встигне за дружину взяти”.

Далі Аня вже у сучасності розповіла детальніше про обряд сватання: “Тоді навіть пропозицію робив не наречний. Взагалі-то все найцікавіше починалось із засилання сватів до батьків нареченої. Саме на цих людей покладався обов’язок провести яскравий обряд сватання, щоби пов’язатися на довгі роки і отримати згоду нареченої. У ті часи це була ще та лотерея”.

Андрій все ж привів сватів до батьків Катрусі. Перед цим вона вишила рушники та приготувала смачну вечерю. Та спочатку дівчина налякала сватів, взявши до рук гарбуза, – у давнину це означало відмову. Та зрештою вручила їм хліб, Андрію пов’язала хустку, а сватам – рушники. Після згоди родичів покликали на сходини, а ще в той час замість запрошень були “шишки” з коровайного тіста.

Всі традиційні обряди супроваджувались піснями. Вбирання молодої було магічним сакральним дійством. Мати Катрусі покликала хрещену домогти одягнути доньку. Також участь брала й подружка нареченої, вона подавала спідницю, фартух, корсет, чоботи, намисто, стрічки та вінок. Наприкінці все затягли рушником.

У давнину короваю надавали надзвичайно важливе значення. Ретельно слідкували, щоби він не тріснув та не пригорів. Замішували тісто та випікали хліб мати, кума та коровайниці. Дівчата у кафе із захватом слухали історії прабабусі, і тут розповідь дійшла до найцікавішого – останні обряди перед весіллям.

Андрія до майбутньої нареченої повела урочиста процесія – “весільний поїзд”. У ньому брали участь староста, дружки, бояри, свашки, музики. Всі вишикувалися біля діжки, а мати обсипала всіх зерном. Потім Андрія благословили хлібом. Наступним був обряд “Заворітне” – родичі молодого передали родичам Катрусі горілку. Нею наповнили ціле відро. Після цього ворота відчинили, а “весільний поїзд” та Андрій зайшли до хати.

Але й на цьому ще не все. Брат нареченої сів на її місце на лавці та просив гроші. Також повсідалися й діти – вони просили цукерки. Після усіх викупів наречені нарешті були поруч. Андрій зняв хустку, якою була покрита Катруся, та поцілував. Потім всі багато їли, пили та співали до вечора.

Ось так закінчилась розповідь прабабусі, а Настя захотіла провести весілля в українському, тобто переяславському, стилі. “Ми всі тут хвилюємось, чи Дмитра відпустять з фронту на його ж весілля. А чому він зараз там? Хіба не для того, щоб зберегти українську культуру та самобутність, щоб ми з ним могли виховувати наших майбутніх дітей в українських традиціях? Ми повинні відчувати вдячність до всіх наших предків, бо кожен з них є в кожному з нас”, – сказала Настя та поспішила з дівчатами обирати весільну сукню.

Глядачі й собі вирушили на застілля, яке підготували волонтерки. Можна було скуштувати страви української традиційної кухні та капусняк. Загалом вдалося зібрати 45 тисяч 650 гривень. З них 19 тисяч 400 гривень передадуть волонтеру Руслану Стародобу, 5 тисяч гривень витратять на матеріал для створення сіток у Гланишівському старостинському окрузі, а 21 тисячу 250 гривень – на все необхідне, щоб тривало виробництво сухих страв швидкого приготування команди “Нескорені”.

Захопливе дійство підготували аматорський ансамбль “Берегиня”, народний ансамбль “Веселка”, вокальна студія “Камертон”, хореографічний колектив “Фаворит”, вокальний ансамбль “Вербиченька”, вокальне тріо “Дівчата”, студія конферансу “Акцент” та колектив Центру культури та мистецтв. Режисерки-постановниці – Наталія Дола та Людмила Бездольна, головні ролі Андрія та Катрусі виконали Микола Богатир та Надія Томчук. Ідея, декорації та елементи вбрання молодої належать Євгенії Демченко.

Нагадаємо, що Аліса Федченко стала першою новонародженою дитиною в Переяславі у 2025 році. Деталі – тут.

Дарія Сухотенко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.