Анастасія Ващенко – професійна майстриня у б’юті-сфері. Поділилася з Інформатором своїм багаторічним досвідом та досягненнями.
Анастасія Ващенко (27 років) – професійна майстриня-бровистка із Переяслава. Вона – призерка відкритого Міжнародного чемпіонату б’юті-послуг 2022 року в Польщі, успішна, цілеспрямована жінка, яка вже сім років надихає власним прикладом своїх клієнтів із різних куточків країни. Та чи все так просто в індустрії краси, якою була робота на початку війни та який шлях потрібно пройти, щоб стати офіційно визнаною у всьому світі майстринею, розповіла в інтерв’ю журналістці Інформатора.
“МОжливість є завжди, якщо справді цього хочеш”
Анастасія Ващенко жила та навчалася у Переяславі до 18 років. Потім виїхала до Харкова, де була до початку повномасштабного вторгнення. З початком війни повернулася до рідного міста вже разом зі своєю сім’єю – чоловіком та дитиною. Тут майстриня продовжила професійний шлях у б’юті-сфері.
Жінка поділилася, що захопилася тематикою краси дуже давно. Проте на той час це ще не було надто популярною та розвиненою сферою. Свої перші гроші почала заробляти саме на цьому:
– У мене була знайома фотографиня, з якою ми вирішили робити такі собі фото-івенти. Вдома я готувала дівчат, фарбувала, робила зачіски, а подруга потім забирала їх на фотосесію. Тоді ніяких курсів я не проходила, дивилася різні відео, скуповувала всю підряд косметику. Але людям подобалось, вони ходили до нас і давали за такі послуги якісь символічні 50-70 гривень. Зрештою це все зам’ялося, бо я все ж працювала за своєю професією кухарем.
Пригадала, що, коли виїхала до Харкова, намагалася знайти роботу, пов’язану зі своєю спеціальністю. Проте чоловік не хотів відпускати Анастасію працювати на складну роботу.
– Я була зайнята ремонтами, весіллям, потім вагітність та декрет. Це був другий рік життя у Харкові, й у мене трішки почав “підтікати дах”, адже часто залишалася сама, це чуже місто, близьких та друзів немає. Вирішила, що потрібно терміново щось робити, і тоді згадала про своє захоплення “красою”. Поговорила із чоловіком, сказала, що у мене є геніальна ідея, розклала все “по поличках”, пояснила, що та як збираюся робити. Він послухав і виділив мені достатньо непогану суму для старту.
Початок справи був досить вдалим, але не обійшлося і без труднощів. Анастасія змогла закінчити за один тиждень три курси з ламінування вій, моделювання та ламінування брів, придбати всі необхідні матеріали, орендувати приміщення у центрі Харкова та запустити рекламу по всіх місцевих групах у соцмережах.
– Але тоді я була в декреті, у мене маленька дитина, ніяких родичів, бабусь, друзів та нянь тут не було. Я працювала винятково у вихідні або після 18:00. Це було дуже смішно, – згадує Анастасія, – ми жили у центрі міста, але, щоб добігти і підготуватись до роботи, мені потрібно було 20 хвилин. Мій чоловік приїздив рівно за 25 хвилин до шостої, а я вже все дитині наготувала, стояла біля дверей одягнена, взута і просто вибігала. Я могла прийняти лише одну або дві людини, але летіла туди. Тож кажу, що завжди є можливість, якщо людина справді цього хоче.
“МОЯ РЕПУТАЦІЯ ДЛЯ МЕНЕ ВАЖЛИВА”
Анастасія Ващенко в б’юті-сфері вже 7 років. Зіштовхувалася з різними викликами як на початку кар’єрного шляху, так і зараз, адже, як зазначає сама, злети та падіння у будь-якій справі – річ постійна:
– Найперше, з чим я зіштовхувалась, – у мене не все виходило. Бо закінчити одні базові курси – це крапля у морі. Пам’ятаю, перша людина, якій зробила брови, була моя подруга. Після неї мала робити іншим подругам, але якось всі написали: “Вибач, у мене не виходить прийти” і тому подібне. Я зрозуміла, що щось тут не те. Коли вже прямо запитала, що ж не так, подруга відповіла, що буде моїм тисячним клієнтом. Тоді мене це неабияк змотивувало і я почала наполегливіше працювати. Подумала: “Ви ще в черзі на запис до мене будете стояти”.
Пригадала, що це була не єдина проблема, над якою довелося попрацювати. Вона втратила свою робочу сторінку в Instagram, а з нею і всю базу клієнтів. Довелося починати все спочатку: “Я для людей просто зникла як майстер, а в той час ще й переїхала у новий офіс. Довелося знову все з нуля”.
Зараз майстриня працює у переяславській студії “Веснянка”, де має окреме приміщення. Надає такі послуги, як корекція, фарбування та моделювання брів, ламінування вій, ламінування брів, перманент брів. Проте процедурою перманенту вирішила зайнятися лише два роки тому:
– У своїй практиці я багато разів зіштовхувалася з перманентом, але завжди казала, що ніколи не буду цим займатися та псувати людям брови. Адже майже половина зі всіх клієнток – це жінки зі старим татуажем, які приходять перефарбовувати брови фарбою. Але поступово ера в перманенті трохи зросла, з’явилися мінеральні пігменти. Вони повністю виходять зі шкіри через 2-2,5 року та мають зовсім інакший вигляд на обличчі, ніж органіка.
Проблема старих татуажів, як тоді це називалося, у тому, що робили це органікою, тож брови мали сірий, червоний, синій або зелений колір. Тому, коли на ринку з’явився сучасніший метод перманенту, і я побачила, що це справді працює, а не просто якась реклама, то почала цим займатись. Моя репутація для мене є дуже важливою, тому все перевіряю по кілька разів.
“Щоб ПОТРАПИТИ до МІЖНАРОДНої АСОЦІАЦІї БРОВИСТІВ, ПОТРІБНО ПРОЙТИ ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ”
Спершу Анастасія Ващенко потрапила на б’юті-чемпіонат як глядачка, та потім почала закінчувати різні курси технологів компанії Elan. Elan – це корпорація, яка робить класних спеціалістів та займається виробництвом різної косметики й інструментів для бровістів і майстрів з вій. У цій компанії проводять багато навчальних процесів та чемпіонатів. Колись її засновники створили Міжнародну асоціацію бровистів.
– Майстрів багато, всі вони закінчили якісь курси, отримали дипломи, працюють і так далі. Але всі ці дипломи – по факту, просто папір. Тож для того, щоб підтвердити, що я справді кваліфікований спеціаліст, мені потрібно було вступити до Міжнародної асоціації бровистів та отримати Lеvel 1. Цей ступінь означає, що ти чинний майстер у Міжнародній базі спеціалістів. Для цього було потрібно подати свою заявку, сторінку в Instagram, резюме та 5 професійно сфотографованих робіт “до” та “після”, створених на матеріалах Elan.
Подавала заявку два рази, і лише з другого її прийняли. У Києві я склала теоретичний та практичний екзамени й отримала сертифікат Lеvel 1 у Міжнародній асоціації бровистів. Lеvel 2 – це наступна ланка, етап, коли вже є великий досвід, ти учасник чемпіонатів, готова викладати курси. Тоді ти пишеш програму, за якою викладатимеш свої курси, і теж подаєш заявку, яку розглядають. Якщо погоджують, приїжджаєш до Києва, захищаєш свою презентацію, а це те ж саме, що диплом в університеті. Потім виконуєш практичну частину – корекцію та фарбування брів, а це треба зробити швидко та якісно. Якщо тобі поставили гарні оцінки, отримуєш сертифікат Lеvel 2. Із цими сертифікатами я є визнаним майстром практично у всьому світі.
Майстриня досягла піку своєї праці, коли мала повний запис клієнтів, стала затребуваною майстринею та брала участь у чемпіонатах, з’явилися запити на навчання. Але для того, щоб почати навчати інших, викладанню майстриня також вчилася. Для цього написала свою програму, захистила її та отримала офіційне звання викладача торгової марки Elan. Тільки після цього запустила власні курси.
– Протягом всього часу у мої професії був науковий керівник – Наталія Корнієнко. Це дуже відома майстер бровист в Україні, яка виграла чемпіонат світу. Саме вона готувала мене до всіх чемпіонатів, ведення курсів та вступів до Lеvel 1 та Lеvel 2. Курси активно я викладала 4 роки. У мене є студенти зі всієї України та навіть світу: Америки, Іспанії, Норвегії, Данії, Польщі. Проте зараз вже трішки “видихнула” з навчанням дівчат, це відходить на задній план. Зараз більше поглинена у тематику перманенту.
“ПРОЦЕДУРУ ВИКОНУЮ ЗА 30 ХВИЛИН, ЦЕ З ТИМ, ЩО ЩЕ МОЖНА ПОГОВОРИТИ І КАВИ ВИПИТИ”
– Чемпіонати – це не просто приїхати та зробити брови. По-перше, для цього потрібно знайти модель. Вона повинна бути з гарною зовнішністю, яка має зачепити суддю, адже будуть стояти ще 200 дівчат. Також модель має підходити по бровах, асиметрії, кольоротипу та інших параметрах. Все це потрібно узгодити зі своїм тренером, який готує до чемпіонату. Самі ж пошуки моделі можуть затягнутися до пів року. А ще ж потрібно бути впевненою у цій людині, що вона тебе не підставить та поїде з тобою. І всі витрати цієї людини оплачуєш саме ти – проїзд, проживання, харчування. Своїй моделі я оплачувала манікюр, купляла брюки та повністю своїм коштом готувала до чемпіонату.
За підготовку також потрібно заплатити, тобто оплатити тренера, який тебе навчить робити брови за 30 хвилин просто ідеально. Вся ця підготовка займає близько року, сам же чемпіонат проходить раз на рік. Тобто коли він закінчується, ти відразу ж починаєш готуватися до іншого.
Так я готувалася до першого чемпіонату Ukraine Beauty Show, який проходив у 2021 році в Києві. Витратила купу грошей і нічого не посіла. Але насправді не дарма кажуть, що участь головніша ніж перемога. Тоді це мені дало настільки багато, як ніщо інше. Навіть мої 56 курсів, які закінчила, мені стільки досвіду не дали. Чемпіонат надав більше впевненості, адже це сильний вихід із зони комфорту. Саме завдяки тому, що я брала участь у чемпіонатах, свою процедуру я виконую за 30 хвилин, це з тим, що ще можна поговорити і кави випити.
“ВИКОНАЛА СВОЮ ЦІЛЬ – посіла ПРИЗОВЕ МІСЦЕ НА МІЖНАРОДНОМУ ВІДКРИТОМУ ЧЕМПІОНАТІ”
Коли почалася повномасштабна війна, Анастасія спочатку приїхала до Переяслава, а через кілька днів з погляду безпеки поїхала з родиною до Львова. Встигла попрацювати майстром бровистом і там:
– Через те, що я спілкувалася із великою кількістю людей з різних куточків країни, одного дня мені зателефонували та запитали, чи я у Львові, кажуть: “Вийдіть на роботу, бо нам потрібен бровист”. Спочатку я думала: кому потрібні ті брови? Та мені сказали, що запис був шалений, бо у Львів приїхало багато людей з інших міст. 16 березня вийшла на роботу у місцевий салон і працювала там три місяці, аж поки ми повернулися до Переяслава.
У той же час майстриня побачила, що компанія Elan опублікувала в соцмережах анонс про Міжнародний б’юті-чемпіонат у Польщі, вирішила взяти участь.
– Засновниця компанії Анна Кравченко всіляко нас закликала, щоб ми поїхали і показали, що українські б’юті-майстри найкращі. Але все це відбувалося за два тижні до самих змагань, тобто ніякої підготовки не було. Знайшла модель за один день. Це була дівчинка, з якою я працювала у Харкові в одному салоні, а потім і у Львові. Із неї, блондинки, я зробила брюнетку всіма методами, бо блондинки не підходять на такі чемпіонати. Виконала свою роботу і чекала результатів. Чесно, не очікувала ні на що, адже їхали ми туди для досвіду. Я була впевнена, що хтось із наших точно займе якесь призове місце. Українська команда складалася з 50 майстрів, всього ж у чемпіонаті брали участь 200, і тільки три призові місця.
Тут вже розпочалося нагородження. Третє місце нагородили, і тут оголошують друге та називають моє прізвище та ім’я. Я була в такому шоці та ступорі, йду на сцену, мені дають наш прапор, до кінця не розумію, що сталось. Ось так вийшло, що зовсім без підготовки, на “лайті”, поїхала і все-таки виконала свою ціль – посіла призове місце на Міжнародному відкритому чемпіонаті з моделювання та корекції брів.
Анастасія зазначила, що різниця між українськими та закордонними б’юті-майстрами досить помітна: “Навіть на чемпіонаті більшість майстрів були українського походження. Європейці ставляться до цього інакше, у них дуже мало професійних майстрів, переважно навіть за кордоном працює більшість наших. У Європі роботу виконують не якісно, у них немає поняття ідеальності та дотошності – того, що потрібно нашій професії. У нас найсильніші майстри у всьому світі, і нас всі хочуть та запрошують працювати”.
“МІЙ РЕКОРД – 22 КЛІЄНТи ЗА РОБОЧИЙ ДЕНЬ”
– Я дуже люблю свою роботу, живу цим та постійно розвиваюся у цьому напрямку. Це те, що не дає мені “згоріти”. Найскладніше, напевно, що я втомлююсь, коли приймаю по 15 людей на день, хоча у мене був і рекорд – 22 клієнти за один робочий день. Але гроші заробляються не відразу. Для початку в цю справу потрібно вкласти немаленьку суму. Коли я починала сім років тому в мене був бюджет тисяча доларів. За ці кошти змогла закінчити троє курсів, закупити всі необхідні матеріали, орендувати приміщення та запустити рекламу. Зараз цих грошей вистачить лише на одні курси, матеріали й, можливо, оренду, – розповіла Анастасія Ващенко.
Заробляти вона почала лише через 3 роки, до того ж працювала “в нуль” і мінус: “У мене не було мети заробити багато грошей, адже на той час мій чоловік заробляв достатньо гарно. Це було моє хобі, і лише єдина мета – навчитися якісно виконувати свою роботу та довести всім, що я буду класним майстром. Тому не хвилювалася, що мало заробляю. Лише через певний період у мене почало вистачати грошей не тільки для того, щоб заплатити за оренду та купити матеріали, а й на каву та нову помаду”.
Коли почався COVID-19, Анастасію запросили працювати у відомий та популярний салон у Харкові. Там вона отримала колосальний досвід:
– Саме салон навчив мене приймати по 15-20 клієнтів на день. Якби у Переяславі були такі ж салони, я б залюбки у них працювала, а не на себе, адже це набагато важче. Чим кращий ти майстер, тим кращий твій відсоток від роботи, лише в салоні я почала заробляти гарні гроші. На той час отримувала 1000-1500 гривень за день.
Зараз мій чек на послуги є досить середнім. Багато хто з цього насміхається, адже я кваліфікований майстер, а такий чек. Але в мене політика щодо ціни така, що це повинно бути доступно, легко та просто. Аби людина навіть хай кожні два тижні, але могла дозволити собі це і прийти на процедуру із задоволенням. Зараз майстри сильно починають підіймати ціни для звичайної процедури на бровах. Будьмо чесними – це просто брови. Корекція та фарбування брів – це на два тижні за ідеального розкладу. Це повинно бути легко, як сходити випити чашечку кави.
“БРАТ ОТРИМАВ СЕРЙОЗНІ ПОРАНЕННЯ ПІД ЧАС БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ НА ЛУГАНСЬКОМУ НАПРЯМКУ”
Нещодавно у родині Анастасії Ващенко сталася сумна подія. Її рідний брат, військовий Сергій Бібік отримав тяжкі мінно-вибухові поранення, виконуючи бойове завдання на Луганському напрямку:
– Мій брат працював у охоронній фірмі. Дуже часто приїздив у місто та обслуговував наші заклади та магазини, встановлював сигналізації та відеоспостереження. І так вийшло, що в черговому відрядженні, так би мовити, сталася “бусифікація”. Хоча ніякого права на це не було, адже він не був у розшуку та в нього був лист-відрядження. На це він відреагував спокійно, сказав, що якби йому прийшла повістка, все одно пішов би до війська.
Наприкінці літа 2024 року Сергій пройшов базову військову підготовку та ще одні курси. Служив оператором FPV-дронів.
– На одному з бойових виходів до них на позицію залетів ворожий дрон. Нам сильно пощастило, бо побратими змогли його вчасно евакуювати, і було все, що потрібно для наданння допомоги, а це трапляється дуже рідко. При його пораненнях він би занадто швидко стік кров’ю. Нас відразу повідомили. Ми домовились, аби його перевели у Дніпро, там три тижні він був у реанімації в дуже тяжкому стані.
За цей час військовий переніс понад 15 операцій різної складності. Зокрема, і на одному оці, яке вдалося зберегти. Проте відновити зір лікарі не змогли, та в Україні з цим допомогти не зможуть. Також виявилось, що після численних надскладних операцій задля порятунку лівої ноги провести трансплантацію протезного колінного суглоба в Україні також не можуть.
– Зараз він у лікарні Львова, і нічого не відбувається, бо там йому не можуть зробити абсолютно нічого – врятувати зір, ногу, руку. Я розумію, що там дуже багато поранених, але чесно, це дуже важко, адже він не може нічого, не попити води, не встати з ліжка. Він просто лежить, нічого не бачить, у нього немає пальців на руках. Тобто людина повністю залежна від інших. Там із ним періодично живе жінка, яка доглядає за ним, але вона ще й паралельно старається працювати, тому я їжджу раз на тиждень на 1-2 дні, аби дати змогу їй перепочити.
Ми змогли зібрати достатньо гарну суму зі збору, який я відкрила. Всі ці кошти зберігаються для подальших дій та лікування. Моя ціль була в тому, щоб почався розголос і люди звернули увагу, адже його не хочуть вивозити за кордон на лікування. Тобто тут операції не можуть зробити, а там теж не хочуть цим займатися. Мені потрібно було знайти людей, які нам допоможуть. І на щастя, багато хто вийшов зі мною на зв’язок. Зараз ми подані не в одну організацію для допомоги, поки чекаємо відповіді, і при першій же можливості будемо виїжджати для того, щоб зберегти йому ногу, і дуже надіємось, що хоча б трошки вдасться повернути зір, бо зараз він втрачений повністю. Але Сергій молодець, завжди з усмішкою та тримається.
Допомогти для подальшого лікування Сергія Бібіка за кордоном можна за реквізитами:
- Монобанка
- Номер карти банки 4441 1111 2172 0241
Нагадаємо, що раніше переяславка Марина Легкобит розповіла Інформатору про роботу в б’юті-індустрії, тренди та наполегливість. Інтерв’ю – тут.
Яна Малишко
Фото: Дарія Сухотенко та надані Анастасією Ващенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
