Зустрічі, які змінили життя: закохані з Переяслава розповіли неймовірні історії своїх знайомств

У День святого Валентина варто згадати свої найкращі моменти з коханою людиною. Інформатор зібрав неймовірні історії знайомства пар із Переяслава.

14 лютого відзначають День святого Валентина – це не тільки час для подарунків і валентинок, а й чудовий момент, щоб згадати особливі історії кохання, які надихають. У Переяславі таких історій чимало. Інформатор зібрав для вас кілька особливих. У кожній з них є щось унікальне: хтось знайшов своє кохання в університеті, інші зійшлися завдяки помилці методиста, а є й такі, що багато років жили по сусідству, не знаючи навіть про існування одне одного. Ці історії – доказ того, що справжнє кохання знайде вас, де б ви не були.

Дарина Галенко та Олександр Малинка (22 і 23 роки)

На той час 17-річна Дарина Галенко у 2020-му вступила до переяславського університету на вчителя географії. Дівчина жила у Великій Каратулі, тому добиралась у місто автобусом. На другий день навчання, у вівторок, Дарина збиралась їхати на пари – нафарбувалась, зробила красиву зачіску, вдягла брючний костюм та каблуки. Саме у цей день тижня автобус їздив іншим рейсом – “Яготин-Переяслав”. Така вся леді чекала на зупинці, а поруч інколи проходили корови – сільські контрасти.

–  Я заходжу у автобус, а там, на диво, були вільні місця. Бачу, сидить дуже гарний хлопець. Я людина, яка дуже вірить у візуалізацію, а на той момент хотілося знайти собі пару, точно знала, який вигляд має бути у мого хлопця. В самому кінці автобуса сидів точнісінько такий, як я уявляла. З усіх вільних місць сіла саме біля нього. Чорне волосся, густрі чорні брови, довгі війки, пухленькі губки, красивий, худенький – я, зовсім не соромлячись, розглядала його. Розуміла, що він високий, рюкзак набитий чимось, певно, мама наклала лоточків, а ще був ноутбук. Подумала, що це студент мого університету. Сиджу, дивлюсь на нього, а він – у вікно. Того разу я вийшла на своїй зупинці, а він поїхав далі, – розповіла Дарина.

У дівчини тоді вперше виникла чітка думка: “Я хочу з ним зустрічатися”. Минув тиждень, знову вівторок, і знову він. Дарина почала проявляти знаки уваги – відкрила свою сторінку в Instagram і намагалась тримати телефон так, щоб він підглянув, а потім знайшов її у соцмережах. Із цього нічого не вийшло, але того разу вони обоє вийшли на одній зупинці.

– Він такий високий, десь 190 сантиметрів. Через різницю у зрості він йшов швидше, а я намагалась його наздогнати, як маніячка. Так ми дійшли до університету, в мене задишка, думаю: “Ну все, знайомимось”. Повертаю голову праворуч – на нього, а він теж у той самий бік, тільки на спортивний майданчик. Тоді я його обігнала, через метрів 10 повертаюсь, а його вже немає.

Дарина чітко вирішила, що наступного разу точно заговорить першою, хоча до цього моменту ніколи так не робила.

– Наступного вівторка ми знову зустрілись в автобусі. Я всю дорогу нахабно не зводила з нього очей. Коли ми вийшли на зупинці, я збавила темп, щоб він мене наздогнав, але він теж став йти повільніше. Я вже налаштувалась заговорити з ним, та не знала, з чого почати. Не розуміла, чому він сам не знайомиться, навіть не дивиться. Прослідкувала, що він пішов до першого гуртожитку. Сіла в холі університету, знайшла в Instagram сторінку університету, тоді знайшла сторінку першого гуртожитку. У підписках вже знайшла цього хлопця – він був підписаний Олександр Малинка. На акаунті не було аватарки, публікацій, в описі профілю геолокація Яготин, але була одна збережена історія – фото, де він з якоюсь дівчиною, підписане “Любименька”. Потім я дослідила, що це була його сестра.

20 вересня Дарина та Олександр підписались одне на одного. Хлопець пролайкав їй всі фото, а вона – написала у анонімний додаток, але підписавшись своїм ім’ям та прізвищем. Так дізналась, що у нього немає дівчини. Як каже Дарина, “тоді він ще не знав, що вона в нього вже є”. Олександр написав дівчині “Ну привіт” зі смайликом. Виявилось, дівчина йому теж сподобалась, але спершу йому здалося, що вона “київська фіфа”. Тому навіть боявся дивитись у її бік, а тим паче знайомитись.

– Ми почали переписуватись. Потім він почав проводити мене до автобуса кожного дня. Раніше думала, що ніколи не зміню свого прізвища, але Даринка Малинка було би прикольно. 13 жовтня у нас був перший поцілунок – це було смішно. Ми просто сиділи в парку на лавочці, тут я різко повертаю голову на нього, а він на мене – “чмок”. Якось він написав: “Якщо я зараз у тебе запитаю, ти скажеш: так чи ні?”, я написала “так”. У суботу, 14 жовтня, був теплий сонячний день. Він так трусився та нервув, а тоді запропонував бути його дівчиною. Звісно, я погодилась.

На початку 2021 року Дарина та Олександр познайомились з батьками одне одного. Запізнившись на автобус кілька разів, хлопець залишався на ночівлю. Через рік пара з’їхалась до квартири у Переяславі. Зараз у них все спільне, а у лютому 2024 року дійшли до найбільшого досягнення – купівлі авто.

– У таких умовах, як зараз у нашій країні, складно організувати весілля. Як кажуть, не на часі. Але у нас серйозні стосунки – вже пішов п’ятий рік як ми разом.

Катерина та Роман Коркачі (31 та 28 років)

У 2018 році Катерина переїхала з Балаклії (Харківська область) до Переяслава. 25-річна дівчина влаштувалась на роботу сушистом, але майже нікого не знала з місцевих. Тоді колега познайомила її зі своїм братом Романом.

– Ми трішки попереписувались, а потім вирішили зустрітися. Я вагалась, бо Рома молодший за мене, йому тоді було 22 роки. Він приїхав до мене на роботу з квітами. Я була в шоці. А його здивувало те, що він побачив малу зростом дівчину, яка говорить незрозумілим суржиком, ще й з проколотими вухами і носом. Це було зовсім не те, чого він очікував, – пригадала Катерина.

Катерина та Роман поспілкувались ще деякий час, а потім дівчині довелось поїхати додому в Балаклію на два тижні. Тоді, на той момент ще друзі, вирішили, що у них нічого не вийде та припинили спілкування. Поки Катерина була вдома, обоє зрозуміли, що сумують одне за одним. Так знову почали переписуватись.

– Через два тижні я повернулась до Переяслава, все ж тут була робота і тривав договір оренди житла. Так ми почали зустрічатися. А через рік Рома зробив мені пропозицію стати його дружиною. Ми побралися через 4 дні. Ще за добу оформили шлюб у Каневі. І не шкодуємо просто це. Ми завжди разом і підтримуємо одне одного.

Дарина Дорогань та Кирило Зеленюк  (19 і 21 рік)

Історія Дарини та Кирила, на перший погляд, звична – університетське кохання. Але їх об’єднала помилка методиста, інакше б вони або не перетнулись, або це сталося значно пізніше.

У вересні 2022-го 17-річна Дарина з Переяслава вступила до Київського національного університету будівництва і архітектури на архітектора. Того ж року 19-річний Кирило, який приїхав з Одеської області, після навчання у коледжі подав документи у цей же університет.

– Кирила помилково направили в мою групу. Методистка, яка розподіляла людей, не врахувала, що в нього вже є база знань, з якою відправляють відразу на другий курс. Так він потрапив до “першачків”. Я була старостою, тому з усієї групи він спершу контактував саме зі мною. Я довго його не сприймала, але водночас Кирило зачепив тим, що розумний та багато знає про архітектуру. На початку він допомагав мені виконувати завдання та навіть носив важку сумку з планшетами, – пригадала Дарина.

На першу зустріч вона покликала Кирила до університету, щоб провести його до спорткомплексу. Тоді хлопець відразу взяв її сумку, де лежали два планшети А2, які дівчина везла з Борисполя. Дарина зізнається: “Я мріяла, щоб якийсь хлопчик тягав її замість мене”. На наступний день у дівчини були збори, але треба було почекати їх кілька годин. Тож зібралися з одногрупниками, прийшов і Кирило.

– Ми грали в ігри, потім всі розійшлися, але він залишився мене чекати після зібрання. Тоді запросив у кафешку, там ми спілкувались. З цієї зустрічі у нас почались спільні прогулянки. Оскільки я жила в Борисполі, то він часто проводив мене до автобуса із Солом’янського району аж на станцію метро “Харківська”. Після пар ми намагались кудись їздити – прогулювались Києвом.

Через місяць, у жовтні, на Софійській площі Кирило запропонував Дарині стати парою. У листопаді хлопця все ж таки перевели на другий курс, тож вони перестали бути одногрупниками. Але закохані все одно вдвох закривали всі навчальні завдання. Взаємодопомога зблизила та зміцнила їхні стосунки.

– Нам як архітекторам цікаво все оглядати та пізнавати нове. У Києві ми обійшли багато історичних пам’яток. Він навіть приїжджав до Переяслава, де я проводила йому екскурсію нашим історичним містом. Через рік ми почали подорожувати масштабніше – їздили до Львова, Кам’янець-Подільського. Там ми зустріли Новий рік. Також ми катались по містах Київської області – Вишневе, Боярка та інші. Завжди знаходили час для прогулянки. Розширювали архітектурний світогляд.

За два з половиною року стосунків Дарина та Кирило жодного разу не сварились, хоч і виникали непорозуміння. Їх об’єдняла командна робота, так і триває зараз. За словами дівчини, можливо, у майбутньому працюватимуть разом, наприклад, відкриють архітектурне бюро.

Наталія та Вячеслав Редзюки (27 та 32 роки)

У 17 років Наталія приїхала до Переяслава із Тернопільщини. У 2014 році вона була студенткою місцевого університету, а 22-річний Вячеслав працював там викладачем. Тоді вони ще не спілкувались, але у Наталії промайнула думка: “Колись ми будемо разом”. Час від часу студентка та викладач бачились на різноманітних університетських заходах, але лише віталися.

– Наші стосунки почали розвиватися у 2018 році. Ми зустрілися на одній з університетських вечірок, там розговорилися, і він запросив мене на каву. Через кілька днів ми роз’їхалися на літні канікули, але переписувалися щодня. У вересні знову зустрілися, але ненадовго, бо Вячеслав поїхав у тривале відрядження. Сказав, що сенсу будувати стосунки немає. Не минуло і тижня, як він зателефонував і запропонував приїхати до нього. Я не роздумувала, одразу погодилася.

Тож перші місяці стосунків Наталії та Вячеслава пройшли у Запоріжжі. Вони прогулювались містом, влаштовували романтичні вечори та провели побачення на острові Хортиця. Жінка каже, що для них це дуже приємні та пам’ятні спогади: “Досі дуже любимо це місто та мріємо поїхати туди після нашої перемоги”.

Через півтора року після життя у Запоріжжі Вячеслав освідчився Наталії. У 2020 році відсвяткували весілля в Переяславі:

– Кажуть, що у високосний рік не можна одружуватися, але ми не віримо в ці прикмети. Звичайно, через роки стосунки лише міцніють. У нашій сім’ї були різні моменти – і падіння, і злети. Але коли ви пліч-о-пліч долаєте і горе, і радість, то потім вже нічого не страшно. Інколи мене запитують, чи є в мене найкращий друг, а я завжди відповідаю, що це мій чоловік. Тільки йому можу довірити найбільшу таємницю і знати, що вона залишиться між нами.

Звичайно, що з роками романтика відходить на інший план, особливо коли ви працюєте на одній роботі, але я називаю її дорослою романтикою. Як тільки у нас з’являється вільний час, ми їдемо до Дніпра. Гуляємо біля води та дихаємо свіжим лісовим повітрям. За це і любимо Переяслав. Раді, що саме університет поєднав наші долі. Ми любимо своє життя, кохаємо одне одного і бажаємо всім пізнати це прекрасне почуття.

Катерина та Володимир Проказови (76 і 84 роки)

Катерина та Володимир Проказови разом вже 56 років. Їхні долі, як каже сама жінка, звело педагогічне училище в Переяславі. Катерина вступила до нього у 1966 році, а 26-річний Володимир працював викладачем. Жінка побачила його вперше, коли складала екзамен з музики на початку навчання. Конкурс тоді був дуже серйозний – 14 людей на місце. Тоді цей заклад вважався найкращим в Україні.

– Він поставив мені 4, а далі я здала все на 5 і вступила. Студенти почали навчатися, а викладачі набирали собі людей у групу в клас інструментів. Так я потрапила до Володимира Проказова. Він був дуже вимогливий – його боялись усі студенти. Я теж, бо якщо йшло щось не так, то він дуже кричав. Казав що, вижене з училища. Для мене це було шось страшне. Тому я і вдома грала на тому баяні, – згадує Катерина.

Цікаво, що вперше майбутнє подружжя побачилося, коли Катерина навчалась у шостому класі місцевої школи. Володимир зустрічався з десятикласницею та іноді з’являвся у школі. Вона пам’ятає момент, як він спускався сходами: “Тоді я ще не думала, що це моя доля”.

–  Я почала у нього вчитися. Він був холостяком, а ще старшим за мене на 8 років. Володимир запрошував мене в кінотеатр, але я відмовлялась. На четвертому курсі ми зустрілись в центрі міста на площі, де він запросив мене потанцювати. Так ми почали зустрічатися. На тому ж курсі у нас було весілля. Він був надзвичайним інтелігентом, цим і підкорив. Хлопці мого віку були зовсім не такі. З часом ми народили двох синів – вони хороші та виховані. Вони обоє закінчили нашу музичну школу. Старший син 25 лютого 2022 року добровільно пішов захищати Київ, а потім відправився на фронт.

Катерина та Володимир Проказови живуть відкрито, тому їхнє подружжя знане у Переяславі. Їх запрошували на фотосесії, до них у гості приїжджали журналісти. Знайомі дивуються, коли бачать їх окремо, бо Катерина та Володимир скрізь разом.

– Було, що і сварились, але взаємоповага залишалась. Любов – то любов, але якщо немає поваги, то нічого хорошого не вийде. З такими цінностями ми виростили наших синів. Старший вже 33 роки одружений. Менший син та внук кажуть, що вони як ми – однолюби. Любов – це найкраще, що є в житті, без неї жити не можна. Якщо помирати, то тільки разом, сама я не зможу. Ми навіть однаково думаємо – буває скаже щось, а в мене така ж думка в голові.

Ірина та Роман Коляденки (29 і 32 роки)

Ще з дитинства сім’ї Ірини та Романа жили на одній вулиці у Переяславі. Їх розділяли всього чотири будинки. Але зустрілися майбутні закохані лише через 19 років:

– Ми жодного разу не бачили одне одного, хоча ходили одними дорогами. Я вважаю, що все відбувається у свій час, тоді коли ми готові до цих подій. Тому ми зустрілися лише у 2016 році. Так ми відразу почали жити разом.

Через три роки Роман освідчився Ірині на горі в Которі (Чорногорія). До весілля пара готувалась детально. Святкування тривало чотири дні – один день для себе, наступний з батьками та родичами, а ще два дні провели з друзями. Разом закохані відвідали близько 15 країн, завели кота та народили доньку Вікторію, якій зараз два рочки.

– Ми різні темпераментами та характерами, але доповнюємо одне одного. За законами фізики, протилежності притягуються. Найбільше з подорожей нам запам’яталася Ісландія, яку ми відвідали у 2017 році. Це як інша планета з вулканами та льодовиками – ні на що не схожа.

Нагадаємо, що у черговій публікації Інформатора на тему психічного здоров’я ми пояснили, чому люди часом бояться закохуватися. Читайте її за посиланням.

Дарія Сухотенко

Фото надали Дарина Галенко, Катерина Коркач, Дарина Дорогань, Наталія Редзюк, Катерина Проказова та Ірина Коляденко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.