Повернення з полону, Масниця та пожежі: яким був цей тиждень на Інформаторі

Чим запам’ятається тиждень, що минає? Найголовніші новини Переяславщини – в одній публікації.

Цього тижня у Переяславі зустріли з дворічного полону військовослужбовця Максима Левченка. Але із фронту прийшла й трагічна звістка про загибель прикордонника Олександра Іващенка. Також вшанували пам’ять Шолом-Алейхема, а до музею “Заповіту” приїздив правнук Тараса Шевченка. Були й відкриття цікавих виставок та багато пожеж. Все це та інше Інформатор зібрав у традиційному суботньому дайджесті.

НА ХАРКІВЩИНІ ЗАГИНУВ ПРИКОРДОННИК ОЛЕКСАНДР ІВАЩЕНКО

24 лютого під час здійснення заходів для забезпечення охорони України біля населеного пункту Колодязне Куп’янського району, що на Харківщині, загинув старший солдат Олександр Іващенко із села Пристроми (Студениківська ТГ). Він отримав поранення, несумісні із життям. Йому було 54 роки. Служив інспектором прикордонної служби, помічником гранатометника.

З ПОЛОНУ ПОВЕРНУВСЯ МАКСИМ ЛЕВЧЕНКО

1 березня з полону до Переяслава повернувся військовослужбовець Максим Левченко. Він провів у неволі майже два роки. Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко особисто привіз Максима із реабілітаційного центру. Висловити повагу та підтримку захиснику, окрім рідних та близьких, прийшли ветерани зі спортивного клубу “Сильні Переяслава”.

Максим Левченко повернувся додому у свій день народження. Йому саме виповнилося 33 роки. “Ми працюємо заради таких моментів. Заради тих, хто повертається. Заради того, щоб вони відчували: їх чекали, ними пишаються, про них дбають”, – розповіла фахівчиня із супроводу ветеранів у Переяславській громаді Юлія Мурзаєва.

“Більше п’яти годин дорогою додому разом з Максимом пролетіли непомітно. Я захоплювався кожним його словом та низько вклоняюся перед його мужністю. Не дивлячись на нелюдські умови перебування в полоні, Максим не здався й вірив, що обов’язково повернеться додому. Вітаємо рідних з довгоочікуваним возʼєднанням! Якби ж ви бачили очі його сина, який дочекався батька… Вітаємо вдома, герою!”, – написав Вячеслав Саулко.

РОСІЯНИ ЗАВДАЛИ МАСОВАНОЇ ПОВІТРЯНОЇ АТАКИ БЕЗПІЛОТНИКАМИ ТА РАКЕТАМИ

1 березня російські війська атакували Україну 154-ма ударними БпЛА типу “Shahed” та безпілотниками-імітаторами різних типів. На Київщині влучань в об’єкти критичної інфраструктури не допущено. Постраждалих серед населення немає. Наслідки атаки фіксуються у трьох районах області. В Обухівському районі пошкоджено п’ять приватних будинків. У Бучанському та Бориспільському районах пошкоджено по одному приватному будинку. В приміщеннях вибиті вікна, двері, пошкоджені покрівлі та фасади.

5 березня трьома балістичними ракетами Іскандер-М/KN-23, однією зенітною керованою ракетою С-300, а також 181-м ударним БпЛА типу Shahed та безпілотниками-імітаторами різних типів. Наслідки ворожої атаки фіксували у Бориспільському районі. Пошкоджені скління 85 квартир у двох багатоповерхівках, 20 автомобілів, два мікроавтобуси, складські приміщення та ангари. Також понівечені магазин, вікна дитячого садочка та школи. Влучань в об’єкти критичної інфраструктури не допустили. Постраждалих серед населення немає.

7 березня 67-ма ракетами (35 крилатих ракет Х-101/Х-55см, 8 крилатих ракет “Калібр”, 3 балістичні ракети Іскандер-М/KN-23, 4 зенітні керовані ракети С-300, 8 керованих авіаційних ракет Х-59/69) та 194-ма ударними БпЛА типу Shahed й дронами-імітаторами інших типів. На Київщині влучань в об’єкти критичної інфраструктури не допустили. Внаслідок падіння уламків БпЛА в Обухівському районі сталося загорання трав’яного настилу та пошкоджений автомобіль, у Бориспільському районі також горіла трава. Пожежі ліквідували. Постраждалих серед населення немає.

У ПЕРЕЯСЛАВІ ГОРІЛИ БУДІВЛІ ТА ТРАВ’ЯНИЙ НАСТИЛ

2 березня надійшло повідомлення про загоряння очерету біля річки на вулиці Гетьмана Івана Сулими у Переяславі. На місце події направили одне відділення 27-ї ДПРЧ у складі 3 осіб.

Рятувальники виявили, що горить очерет і трав’яний настил на площі 0,01 га. Ліквідували пожежу за 20 хвилин на тій же площі. Ніхто не постраждав.

Того ж дня сталося загоряння трави на вулиці Заводській у Єрківцях (Дівичківська ТГ). На місце події направили одне відділення 27-ї ДПРЧ у складі 5 осіб.

На місці події рятувальники виявили, що горить очерет на площі 0,03 га. Ліквідували пожежу через пів години. Ніхто не постраждав.

4 березня надійшло повідомлення про загоряння трав’яного настилу на вулиці Юнатів у Циблях (Циблівська ТГ). На місце події направили одне відділення 27-ї ДПРЧ у складі 3 осіб.

Рятувальники виявили, що горить трав’яний настил, а вогонь перекинувся на дві господарчі будівлі, що розташовуються поряд. Загальна площа пожежі – 10 кв. метрів. На допомогу прибули ще чотири рятувальники та техніка. Ліквідували пожежу через 50 хвилин

Вогонь повністю знищив одну з господарчих споруд на площі 6 кв. метрів, у іншій пошкодив покрівлю та фронтон на площі 4 кв. метри. Ніхто не постраждав. Палія трав’яного настилу оштрафували.

5 березня надійшло повідомлення про загоряння приватного житлового будинку на вулиці Петропавлівська у Переяславі. На місце події направили два відділення 27-ї ДПРЧ у складі 8 осіб.

Рятувальники виявили, що горить перекриття у приватному житловому будинку на площі 4 кв. метри. Ліквідували пожежу через 23 хвилини. Вогонь знищив перекриття на площі 4 кв. метри та закоптив стіни кімнати. Ніхто не постраждав.

5 березня загорівся трав’яний настилу біля музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі. На місце події направили одне відділення 27-ї ДПРЧ у складі 5 осіб.

Рятувальники виявили, що горить трав’яний настил на площі 0,05 га. Пожежу ліквідували через пів години на площі 0,06 га. Ніхто не постраждав.

Цього ж дня сталося загоряння очерету на території мікрорайону Борисівка у Переяславі. На місце події направили одне відділення 27-ї ДПРЧ у складі 5 осіб.

Під час розвідки рятувальники виявили, що горить очерет на площі 0,06 га. Локалізували пожежу через 40 хвилин на площі 0,08 га. Далі рятувальники проливали дерева та рослинність. Ніхто не постраждав.

Ввечері цього дня сталося загоряння приватного житлового будинку на вулиці Теплична у Переяславі. На місце події направили два відділення 27-ї ДПРЧ у складі 8 осіб.

Рятувальники виявили, що горить трав’яний настил біля паркану на площі 0,03 га. Пожежу ліквідували через пів години. Ніхто не постраждав. Палія оштрафували.

ВЛАСНИК ПОШКОДЖЕНОГО РОСІЄЮ ЖИТЛА У ПЕРЕЯСЛАВІ ЗА ПРОГРАМОЮ “ЄВІДНОВЛЕННЯ” МАЄ ОТРИМАТИ 2,5 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

4 березня на засіданні виконкому міськради Переяслава затвердили розмір компенсації матеріальної допомоги жителю громади за пошкоджений об’єкт нерухомого майна, внаслідок бойових дій спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України. Валентин Бондар із Переяслава за програмою “єВідновлення” повинен отримати 2 тисячі 597 гривень 31 копійку.

Заступниця міського голови-керуюча справами виконавчого комітету Тетяна Гич зазначила, що після російської атаки у вересні 2024 року в Переяславі на вулиці Івана Мазепи деякі жителі й досі звертаються по допомогу за програмою “єВідновлення” для відшкодування завданих збитків.

– За допомогою звернувся та зареєстрував заявку Валентин Бондар. Комісія виїхала та оцінила збитки. У вересні чоловіку за програмою “Турбота” надали допомогу 50 тисяч гривень. Також за нашою співпрацею з благодійною американською організацією “Джем” йому замінили два вікна. У замінених вікнах не зроблені віконні відкоси, також є пошкодження стіни, яку й досі не привели до ладу. У нас є відповідний чеклист, яким ми керуємося та який затверджений Постановою Кабінету Міністрів. За цим листом, ці пошкодження в помешканні обраховуються у сумі 2 тисячі 597 гривень 31 копійка, – розповіла Тетяна Гич.

Вона додала, що відповідно до цього чеклиста рахуються лише матеріали для відшкодування, без виконання робіт. Зазначила, що наразі виплати за програмою “єВідновлення” у зв’язку з політичною ситуацією зі США припинені, але акт все ж мають затвердити.

– Якщо людина не погоджується із сумою, яку ми порахували, вона має право впродовж 5 днів після затвердження рішення звернутися до сертифікованого інженера, який прорахує суму за цим чеклистом. Якщо вона буде більшою, будемо проводити відповідні дії згідно з постановою, – пояснила Гич.

В УНІВЕРСИТЕТІ ПЕРЕЯСЛАВА 68 ДОНОРІВ ЗДАЛИ КРОВ ТА ЗІБРАЛИ ПОНАД 3 ТИСЯЧІ ГРИВЕНЬ НА ЗСУ

6 березня в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі Київський обласний центр служби крові вже втретє провів збір крові. До ініціативи долучилися 68 працівників вишу та інших містян: освітян, поліцейських, лікарів, рятувальників.

У повідомленні зазначили, що загалом було 75 охочих донорів, проте сімох із них за станом здоров’я не допустили до здачі крові. Збирали по 450 мл з людини.

Донори отримали довідки, які надають пільги, зокрема, можливість на день подовжити відпустку чи отримати додатковий вихідний, а також 76 гривень “на харчування”. Чимала кількість людей вирішила спрямувати ці кошти на благодійність, задонативши для бійців 43-ї артилерійської бригади, які виконують бойові завдання на Курському напрямку та потребують ремонту автівки та засобів зв’язку. Таким чином зібрали 3 тисячі 070 гривень.

Ректор університету Віталій Коцур у зв’язку з робочим відрядженням не зміг долучитися до акції в університеті, тому за кілька днів до того здав кров в Борисполі, де з такою ж акцією перебувала бригада.”Ми вже не вперше командою університету долучаємося до національної кампанії здачі крові, маємо традиції і коло тих сковородинівців, які здають свою кров систематично. Будемо продовжувати робити це й надалі. Дякую як сковородинівцям, так і команді КНП “Київський обласний центр служби крові” за цю важливу співпрацю”, – сказав ректор.

У ПЕРЕЯСЛАВІ ВШАНУВАЛИ ПИСЬМЕННИКА ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМА

2 березня 1859 року в Переяславі народився класик єврейської літератури Шолом-Алейхем (Соломон Рабинович). У понеділок, 3 березня, біля його пам’ятного знаку в міському парку імені Тараса Шевченка з нагоди 166-річчя від народження вшанували його пам’ять. Зібралося близько 20 людей.

Голова єврейського товариства у Переяславі Ірина Кучеренко коротко розповіла біографію письменника. Зокрема, про переїзд його родини до Переяслава, дитинство у Воронькові (зараз Бориспільщина), здобуття освіти, смерть матері та погане ставлення від мачухи, знайомство та одруження із Ольгою Лоєвою, викладачем якої він був, єврейські гоніння та переїзд за кордон. За кордоном він захворів, лікувався в Італії. Помер у 1916 році в США.

– Шолом-Алейхем дуже хотів, щоб його поховали в Києві, але не судилося. Натомість він просив, щоб його пам’ятник поставили біля простих людей, адже прості люди надихали його до творчості. Ще він казав: “Щоб знати, що таке Батьківщина, потрібно на деякий час покинути її, побувати в інших країнах. Аби потім повернутися сюди і відчути, яка це потрібна частка у нашому серці”, – зазначила Ірина  Кучеренко.

Ніна Захарчук, яка у 1984-2011 роках працювала завідувачкою музею класика єврейської літератури Шолом-Алейхема НІЕЗ “Переяслав”, розповіла, що зараз можна побачити в музеї Шолом-Алейхема. А також запросила на виставку з нагоди його 166-річчя, яка експонується у Переяславській публічній бібліотеці.

ЯК У ПЕРЕЯСЛАВІ ВІДСВЯТКУВАЛИ МАСНИЦЮ 

1 березня у Переяславському Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини відсвяткували Масницю. Переяславці та гості міста зібралися аби відзначити народне свято Колодія, провести зиму та зустріти традиційними обрядами весну.

Опівдні на базарній площі музею вже було повно люду. Хоча перший день весни не потішив сонечком та теплом, а навпаки, відвідувачів було багато. Дорослі, діти, люди похилого віку, військові – насолоджувались концертною програмою та смакували українською кухнею. Найбільші, безперервні черги були до столів із наїдками. Все як завжди традиційно: сало, вареники, млинці, м’ясо, різні закуски та міцні зігріваючі напої. Кожен вибирав собі місце де можна було примоститись та покуштувати частувань. Окрім цього, був ярмарок майстрів, які продавали свої вироби. Ляльки-мотанки, посуд з дерева, в’язані іграшки, вишиванки та інше. Атмосфера була справді святковою та народною.

На кожному ж прилавку стояли спеціальні баночки від ГО “Нескорені” для донатів на ЗСУ. Самі ж волонтерки організували власний столик, який прикрасили прапором підписаним військовими, де продавали все, що виготовили та приготували власноруч: картини, іграшки, вишивки, прикраси, сушені фрукти, обереги, солодощі. Всі виручені кошти – у тубус на збір для військових. А згодом провели й розіграш іменного торта від “нескорених”, який приготувала місцева кондитерка Наталія Римар. За донат не менше ніж 200 гривень, люди азартно змагалися за головний солодкий приз. Зрештою тортик виграв маленький хлопчик Назар, який задонатив найбільшу кількість разів.

Та всі зібралися ж не просто так. Адже Масниця (Колодій) – це народне етнографічно-побутове свято, яке пов’язане із давнім народним звичаєм – проводами зими і зустріччю весни. Воно бере свій початок з праслов’янських часів. А головним обрядом свята були “Колодки”. Колодій або Колодка – саме традиції, пов’язані з цими назвами та мають давнє коріння. На святі відродили звичай чіпляння колодки (дерев’яний брусок) чоловіку, який ще без пари. А учасники народного фольклорного ансамблю “Громиця” із Києва продемонстрували обряд “народження колодки”, багато співали, та з гостями музею поводили хоровод через весь майданчик.

Окрім цього, гості дізналися багато традицій та звичаїв про свято Колодія, які відтворювали аматорський фольклорний колектив “Мамина пісня” та народний драматичний театр Полого-Вергунівського будинку культури, народний фольклорний ансамбль “Горлиця”, вокальний ансамбль “Вишиванка”, жіночий вокальний ансамбль “Берегиня”, колектив Троїстих музик, вокальний колектив “Яблуневий цвіт” та інші. Артисти виконали низку народних пісень та проводили різні інтерактиви із відвідувачами свята.

Окрім цього однією із найпопулярніших забав на святі Колодія був стовп із подарунками, а також спалення солом’яного опудала. Вважається, що цей ритуал прискорює прихід весни та проганяє холод.

2 березня в парку імені Тараса Шевченка відсвяткували Масницю. Серед розваг були виступи музичних колективів, конкурси та театралізоване дійство. На заході зібралося чимало людей.

Художня керівниця ЦКМ Оксана Чирка зазначила, що окрім розваг, метою міні-ярмарку була також і допомога:

– Ми всі заходи зараз проводимо тільки для того, щоб збирати кошти нашим Збройним Силам. Ці гроші ми передаємо громадській організації, а вони вже потім вирішують на які саме потреби вони підуть. Тут виступають як місцеві колективи, так і гості з інших громад.

Серед виробів, що продавали на ярмарку можна було побачити вишиті картини, ляльок-мотанок, в’язані іграшки, вироби з кераміки та багато іншого. Майстриня з творчої спілки “Мистецтво Життя” Алла Літкова зазначила, що всі речі є ручною роботою.

Окрім відпочинку душею, гості могли ще й поласувати смаколиками. Учасники музичних колективів долучилися до приготування найрізноманітніших страв. До прикладу, Світлана – членкиня ансамблю “Мрія” з Великої Каратулі, розповіла нам що було на їхньому ярмарковому столі:

– Вареники трьох видів – з сиром, з капустою, з лівером. Налисники з сиром, грибами, фаршем і навіть з ковбасою. Ще й з ожиною були! Напекли пиріжків із горохом, яблуками, капустою. Крім таких традиційних страв є ще каші, квашені овочі, бутерброди.

У МИСТЕЦЬКІЙ ГАЛЕРЕЇ ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ “ЯК ПАХНЕ МИР?”

7 березня у мистецькій галереї Переяславського центру культури та мистецтв відкрили виставку унікального психологічно-просвітницького проєкту “Як пахне мир?”. Його створили поетеса, заслужена працівниця культури, директорка бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі Ольга Шкира та художниця, кандидатка психологічних наук, старша викладачка кафедри психології УГСП Людмила Башук разом зі своїми учнями арт-студії “Malen”.

– Я ніколи не замислювалася, як пахне мир, – розповіла Ольга Шкира. – На початку повномасштабного вторгнення якось йшла через луг додому. Це був травень, птахи літали дуже низько, бо звучала сирена, вони ховалися. Трава колихалася та пахла по-особливому, дуже пахнув бузок… І в цей час я поставила собі запитання: як же він пахне – цей мир? Колись ми спілкувалися з пані Людмилою, і я прочитала їй рядки зі свого вірша “Як пахне мир?”. І в неї, як у творчої особистості, емоції на мої рядки відгукнулися в живописі.

За півтора місяця Людмила Башук створила цикл “Як пахне мир?” із 16 картин на основі поезії Ольги Шкири. Після створення живописних робіт психологиня провела арт-терапевтичні заняття зі своїми учнями, на яких діти висловили власне бачення миру через творчість. Кожна дитина створила свою унікальну картину, відображаючи особисте сприйняття миру.

– Вірш пані Ольги потрібно було не просто послухати, а прожити кожною клітинкою тіла, – поділилася Людмила Башук. – Він пронизаний атмосферою миру, якою мене заразила Ольга Іванівна. Внаслідок цього я створила серію картин, хотіла, аби кожна творча робота несла позитив та радість. Потім Ольга Шкира прийшла до нас в студію та розказала свій вірш дітям. Вони настільки ним прониклись, що створили власні роботи на тему “Як пахне мир?”. Та спочатку я провела опитування серед учнів, запитала, як їм пахне мир. Комусь жабами, адже саме квакання жаб дитині нагадує мир, а комусь яблуками, бо від них випадають зуби – це відповідь 6-річної дівчинки.

Результатом спільної роботи став 63-сторінковий альманах “Як пахне мир?”. У ньому, зокрема, закарбовані думки, бачення та творчі роботи дітей на тему миру. Профінансували видання батьки учнів арт-студії. Вони цього дня завітали на офіційну презентацію та вручення творчого доробку своїх дітей. Відвідувачам виставки картин із цього альманаху показали презентацію, де діти розповідають про свої роботи.

У МУЗЕЇ “ЗАПОВІТУ” ВІДКРИЛИ ВИСТАВКУ ЮЛІЇ ПЕТРЕНКО 

7 березня у переяславському музеї “Заповіту” відкрили виставку “Спадок поколінь”. На ній презентували 30 авторських робіт художниці з Борисполя Юлії Петренко. Вона працює в авторській техніці ліплення об’ємних картин-барельєфів із солоного тіста та сучасних матеріалів – “об’ємний живопис” та “українське 3D”.

Це вже четверта виставка робіт членкині Національної спілки художників України Юлії Петренко у Переяславі. Перші дві експонувалися перед початком повномасштабного вторгнення у музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Тоді мисткиня презентувала свої текстильні твори та авторську ляльку. А третя вже під час великої війни – у мистецькій галереї ЦКМ.

На виставці художниця представила роботи, створені у поєднанні трьох давніх українських текстильних технік. Основа картин – мотанка, фактурне обрамлення – клеїння льоном, графічне доопрацювання – вибійка. Поєднання цих методів та матеріалів – це своєрідний експеримент, адже майстриня не тільки відроджує старовинні техніки, а й інтерпретує їх у сучасному інноваційному вигляді. У своїх роботах мисткиня відтворює традиції, звичаї та побут українців, а також сюжети релігійної тематики.

– Я люблю експериментувати, і вивчаючи старовинні техніки, намагалася придумати, як їх можна поєднати. Перші з моїх робіт були композиційно громіздкими, бо обирала великі об’єкти, які намагалася скомпонувати в одне. Але чим більше працювала, тим краще у мене виходили стилізовані композиції, де є багато деталей. Тоді я вже вводила сюжетну лінію з фігурами людей, демонструючи нашу культуру та обрядовість, – розповіла Юлія Петренко.

Художниця зазначила, що у її картинах також можна відслідкувати мотиви з українських пісень та колискових, стосунки між чоловіком та жінкою, які народжують кохання та нове життя. Додала, що у своїх роботах їй все більше хочеться підкреслювати красу та велич української землі та культурної спадщини.

Також Юлія Петренко розповіла Інформатору, що кожна остання робота є особливою та улюбленою, адже це певний період життя, коли майстриня проживає різні емоції: “І так кожна наступна картина є по-своєму особливою. В усіх роботах цієї виставки зображена українська тематика, традиції, звичаї та обряди, які притаманні саме Україні. Також є роботи із серії на релігійну тематику”.

Майстриня зазначила, що виготовлення однієї роботи займає близько трьох тижнів, залежно від наявності вільного часу. Особливістю ж картин є кольорова гама: “Червоно-біло-чорні роботи з’явилися, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Ці роботи – відображення переживання емоцій, хоча спочатку вони планувалися у кольорах вишиванки. Але здебільшого я працюю в такій теплій, земляній, природній гамі”.

Художниця також поділилася, що у деяких своїх роботах застосовує елементи військових артефактів: “Наприклад, використані набої приєднуються намотуванням ниток до композиції. Це як нагадування про те, що відбувається сьогодні з нами та Україною, про те, що не можна пробачити та забувати, аби наше майбутнє покоління пам’ятало і ніколи не допускало знову у наш дім війну”.

Також майстриня нещодавно створила мінісерію з 8 робіт у зовсім інших непритаманних її творчості тонах: “Про цю кольорову гаму я думала давно, але якось відштовхувала її. Це роботи у блакитно-жовтих кольорах. Для мене ця інтерпретація про те, що, можливо, перемога незабаром. Сподіваюся, такі думки зовсім скоро приведуть нас до цього”.

ДО ПЕРЕЯСЛАВА ПРИЇЗДИВ ПРАВНУК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА МИКОЛА ЛИСЕНКО

5 березня у переяславському музеї “Заповіту” Тараса Шевченка у рамках науково-просвітницького проєкту “Десяте літо” провели зустріч із генеалогом Миколою Лисенком. Він – праправнук Тараса Шевченка по лінії його брата Йосипа. Обговорили тему “Коріння Шевченкового роду”. Дослідник презентував своє видання та розповів про те, як склав генеалогічне дерево свого видатного роду.

Микола Лисенко – один із засновників Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Т.Г. Шевченка. Він є дипломантом всеукраїнського пошукового конкурсу “У нас одне коріння”, загальноукраїнського конкурсу “Українська мова – мова єднання”, літературно-мистецької премії імені Володимира Малика. Також дослідник має медаль “Ділова людина України”. Миколу Лисенка нагородили дипломом “Книги рекордів україни” за найбільше генеалогічне дерево роду Тараса Григоровича Шевченка. Він зібрав понад 1300 осіб.

У перший свій приїзд із Петербурга до Керелівки (нині – Шевченкове на Черкащині) Тарас Шевченко хрестив сина свого брата Йосипа – Трохима. Це був прадід Миколи Лисенка. Бабуся Миколи – Леся Трохимівна – внучка видатного поета.

– Коли я навчався у менших класах, бабуся водила мене до музею та розповідала про Тараса. Саме від неї я вперше дізнався про цей рід, – зазначив Микола Лисенко. – Біля музею внизу пагорба росло два кущі калини. Бабуся дала настанову, щоб я зберіг цю калину, бо її торкалась рука Шевченка. Під кущами він ховався від мачухи. Подорослішавши, я вирішив її узаконити та залишити для нащадків. Моя переписка із чиновниками обласного та столичного рангу не дала результатів. Науковці дендрологічного парку “Софіїївка” сказали, що калина росте всього 50-60 років. Хоча цій вже 200 років і вона й досі залишилась. Так я звернувся до інших науковців, які підтвердили мої думки.

Книга “Коріння Шевченкового роду” вийшла друком у 2012 році, але з обмеженим накладом до 1000 примірників через брак коштів. Микола Лисенко звертався до органів влади, проте з друком йому допоміг народний депутат Юрій Кармазін. Видання знайшло своїх читачів в Америці, Канаді, Австралії та інших країнах Європи. Представники української діаспори в Канаді перевидали її у 2015 році у Львові.

– Шевченковий рід непростий не тільки через те, що там присутній Тарас. До нього входять представники різноманітних професій – письменники, лікарі, військові, хлібороби. Нещодавно я дізнався й про двох академіків – Георгія Ангелова та Людвіга Боярського.

Загалом видання складається із 16 розділів, де коротко описана генеалогія нащадків, історична довідка про село Керелівка та військового писаря Війська Запорозького часів Нової Січі Андрія Товстика, від якого пішов весь рід. Також є автобіографія Шевченка та інформація про рід його сестер і братів, тіток і дядьків та інших родичів. Наступні розділи – про вміння пишатися своїм родом, біографії людей, які ще потребують досліджень, та важливість пам’яті предків.

ВОЛОДИМИР БРАЖНИК ПОТРАПИВ ДО 30-КИ НАЙКРАЩИХ УЧИТЕЛІВ ФІЗКУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

28 лютого у Києві в Національному університеті фізичного виховання та спорту відбулася церемонія нагородження фіналістів Всеукраїнського конкурсу вчителів фізичної культури закладів загальної середньої освіти “Physical Education Teacher Award 2024”. До 30-ки найкращих потрапив директор та вчитель фізкультури Переяславської гімназії №3 Володимир Бражник.

Володимир Бражник розповів, що конкурс оголосили 6 грудня 2024 року, а тривав він до 31 січня. Його організували ГО “United by sport” у партнерстві з Державною науковою установою “Інститут модернізації змісту освіти”. Мета конкурсу – визначити найкращих вчителів фізичної культури, професійна діяльність яких спрямована на реалізацію підходів Нової української школи.

– За умовами конкурсу потрібно було показати свою діяльність за 2024 рік. Зробити презентацію до 10 категорій, за які журі надавали бали. До прикладу, одна з категорій – “Впровадження у навчальному закладі нових видів спорту”, за неї давали найбільшу кількість балів. Моя презентація була на 36 слайдів. Також потрібно було виставити анонс про участь в конкурсі у своїх соціальних мережах з відповідними хештегами, – поділився Володимир Бражник.

У конкурсі брали участь 386 вчителів з різних регіонів України. Журі визначило 30 фіналістів – найактивніших і найкреативніших учителів фізичної культури, до когорти яких потрапив і Володимир Бражник. Вже на церемонії в Києві серед них визначили 5-ку переможців конкурсу. Вони отримали грошові винагороди по 10 тисяч гривень та набори спортивного інвентарю.

– У фіналі конкурсу спочатку були спортивні руханки, потім ми коротко розповідали про себе та свою діяльність, а тоді офіційне нагородження. На ньому був присутній Міністр спорту України Матвій Бідний та його заступник Сергій Тимофєєв, а також інші поважні люди. Вже там по ходу справи організатори вирішили зробити й категорію з п’ятірки переможців глядацьких симпатій. Визначали їх судді. І от в цей перелік потрапив і я, виграв набір спортивного інвентарю, – розповів Володимир Бражник.

СПОРТИВНІ НОВИНИ

25-28 лютого у Львові провели відкритий Кубок командувача Сухопутних військ Збройних сил України з боксу серед чоловіків і жінок. У ньому взяв участь 171 спортсмен – курсанти та військовослужбовці. Серед учасників – переяславець Сергій Обертій.

Офіцер 43-ї ОАБр імені гетьмана Тараса Трясила Сергій Обертій посів перше місце у ваговій категорії 80 кілограмів. Його тренують Ігор Юрченко та Олександр Смірнов.

1 березня у спортивному залі Університету Григорія Сковороди в Переяславі провели волейбольні змагання серед жіночих команд з нагоди Міжнародного жіночого дня. У змаганнях взяли участь 7 команд: “Рожеві пантери”, “Переяславчанка”, дві команди ВК “Матадор” (всі – з Переяслава) та по одній із сіл Дем’янці, Велика Каратуль (Переяславська ТГ), Пологи-Вергуни (Ташанська ТГ).

“Золото” та кубок виборола команда “Рожеві пантери” із Переяслава. Друге місце посіли спортсменки із села Дем’янці, а третє – команда “Переяславчанка”. Переможців та призерів змагань нагородили грамотами та медалями відповідних ступенів.

Нагадаємо, що минулого разу в підсумках тижня ми розповідали про річницю війни, авто для ДФТГ та допомогу тваринам. Читайте матеріал за посиланням.

Підготувала Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.