У Переяславі вшанували пам’ять Тараса Шевченка. Як це було?
10 березня у переяславському музеї “Заповіту” відбувся мітинг вшанування пам’яті Тараса Шевченка. Він помер рівно 164 роки тому. Біля пам’ятника українського поета зібралися працівники музею, міської ради Переяслава, учні та викладачі гімназії №2 та інші прихильники слова Кобзаря. Згадували Шевченка як художника, поета та ніжну особистість. Про це повідомляє Інформатор.
Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко на початку мітингу сказав: “Кожного року ми збираємось біля бюсту нашого великого Тараса Григоровича Шевченка. Немає, мабуть, жодної людини, яка не знає його віршів, яка б не жила тим, як нам казав Шевченко. Сьогодні кожен військовий із передової цитує його слова. Для них це як пророцтво про те, як жити і воювати”.
Для того, щоб розповісти про Тараса Шевченка як про ніжну та духовну особистість, вихованка студії конферансу “Акцент” Анастасія Кравченко перевтілилась у княжну Варвару Рєпніну. Як відомо, ця жінка захоплювалась не лише творчістю, а й розуміла всю складність і глибину його особистості, відчувала до нього щире кохання.
Дівчина процитувала рядки з вірша “Тризна”, який Шевченко написав у 1843 році у Яготині та присвятив Варварі. А потім мовила від імені княжни: “Я прочитала. О, якби я могла передати вам все, що я пережила під час читання. Які почуття, думки, краса і зачарування! І який біль. Моє лице було все мокре від сліз, і це було щастя. Чистою і солодкою радістю сповнене моє серце. І якби мені спало на думку виявити свої почуття, я кинулась би йому на шию. Та я сказала собі: “Треба подумати, щоб виграти час”. Я вдруге перечитала вірші, потім підхопилась з місця, він у цей час ходив по кімнаті. Я сказала: “Дайте мені свій лоб”, – і поцілувала його чистим поцілунком”.
Тарас Шевченко займав особливе місце у серці Варвари. Вона неймовірно його кохала і повністю довіряла. Безперервно думала про нього: вдень та уночі, під час прогулянок і сніданків чи розмов із мамою. Водночас такі сильні почуття принесли дівчині великі страждання.
“Якось він сказав, що мистецтво – річ свята, а брехня – найбільший злочин у мистецві. Я відповіла йому, що, побачивши один раз його великим і добрим, хотіла, щоб він завжди залишався таким, щоб не зважав на анекдоти та плітки, щоб поширював істину силою свого непорівняного таланту. І я сказала, що хочу, щоб він це робив завдяки мені. Тут він спохватився, узяв мою руку, поцілував її. Я сказала, що назавжди запам’ятаю цей поцілунок”, – щемливо розповіла Анастасія Кравченко в образі Варвари.
Тарас Шевченко малював картини ще до того, як став поетом. За великі успіхи у графіці він отримав срібну медаль в Петербурзькій академії. Прославися тим, що став талановитим ілюстратом, а також портретистом та живописцем. Доробок Тараса Шевченка у образотворчому мистецтві – 835 творів. Крім цього, написав понад 150 портретів і понад пів сотні автопортретів. У світі існує 16 музеїв, присвячених Тарасові Шевченку, 10 з них – саме в Україні.
Мітинг провели на території музею-будинку, в якому Шевченко написав свої геніальні твори. Також тут можна побачити деякі репродукції його картин. Старша наукова співробітниця НІЕЗ “Переяслав” Наталія Кухарєва розповіла, що експозицію музею відкрили 18 квітня 2008 року у будинку колишнього переяславського лікаря Андрія Козачковського.
– Саме у цей будинок Тарас Шевченко приїздив до Козачковського чотири рази, – розповіла Наталія Кухарєва. – У один із візитів мав змалювати місцеві архітектурні споруди: Вознесенський собор, який збудували у 1695-1700 роках коштом гетьмана Івана Мазепи, Михайлівську церкву, яку збудували на третині фундаментів Михайлівського собору, Покровську церкву, яка збудована у 1708 році. Також малював хрест, який стоїть на місці вбивства князя Бориса у 1661 році. А ще – краєвиди сіл, які він дуже любив. Він навіть писав Козачковському: “Раю кращого на тім світі не буде, як оці Андруші. Пам’ятаєш, як ми там карасів ловили?”
Вперше Тарас Шевченко приїхав до Переяслава 19 серпня 1845 року. Тоді Андрій Козачковський влаштував вечірку, на яку запросив інтелігенцію. Того дня Шевченка прозвали батьком української нації, яким він залишається й досі. Другий приїзд поета був найдовшим – він тяжко хворів. Але за той час написав такі твори: “Наймичка”, “Кавказ”, посвята до поеми “Єретик”, “І мертвим, і живим…”, “Холодний яр”, “Давидові псалми”, “Маленькій Мар’яні”, “Минають дні, минають ночі”, “Три літа”. 25 грудня 1845 року він написав свій безсмертний “Заповіт”, бо думав, що до ранку не доживе. Та все ж йому вдалося одужати, прожив після цього ще понад 15 років.
У серпні 1859 року дорогою до Петербурга він заїхав до Переяслава та написав свій останній вірш на території України:
“Якби-то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на Замчище подививсь!
Упився б! Здорово упивсь!”.
Наприкінці заходу Софія Леонова виконала композицію на слова Тараса Шевченка “Зоре моя вечірняя”. Після виступу присутні поклали квіти до пам’ятника поету.
У Переяславі вшанували пам’ять Тараса Шевченка
Вячеслав Саулко нагадав про важливість образу Шевченка для українських захисників
На захід завітали учні та викладачі місцевої гімназії №2
Анастасія Кравченко перевтілилась у княжну Варвару Рєпніну
Старша наукова співробітниця НІЕЗ “Переяслав” Наталія Кухарєва розповіла, що експозицію музею відкрили 18 квітня 2008 року
Софія Леонова виконала композицію “Зоре моя вечірняя”
Присутні поклали квіти до пам’ятника поета
Квіти покладали і дорослі, і діти
Тепер пам’ятник українського поета урочисто прикрашають троянди та гвоздики
Нагадаємо, що 5 березня до Переяслава приїздив праправнук Тараса Шевченка, який створив його генеалогічне дерево. Деталі – тут.
Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
