Вже подивилися новий сезон “Чорного дзеркала”? Наш редактор так і виділив найкращі серії.
У квітні на Netflix вийшов сьомий сезон легендарного, феноменального серіалу “Чорне дзеркало”. Коли його вперше побачили люди, то це стало подією, таким собі протестом проти звичних тоді, у 2011 році, серіалів. Згодом він і сам став мейнстрімом, ймовірно, втратив частину шанувальників. Тож не можна сказати, що світ чекав новий сезон як щось особливе. Та все ж шість свіженьких серій абсолютно не розчарували, а деякі навіть вразили. Коротко враженнями ділюся у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
“Чорне дзеркало” я подивився одним махом, коли днями добряче захворів. Те, що серіал вдався, зрозумів уже з того, що навіть з температурою, кашлем та страшною нежиттю історії для мене сприймалися легко та з цікавістю. Для тих, хто не розуміє, про що йдеться, пояснюю, що “Чорне дзеркало” не має єдиної сюжетної лінії. Кожна серія – це окрема історія, у якій розповідають про такий собі антиутопічний світ найближчого майбутнього, коли сучасні технології здобули ще більш широкого розвитку.
Я остерігався, що автори надто заглибляться у історії про штучний інтелект. А цього зараз так багато, що ще й у “Чорному дзеркалі” не хотілось про це дивитись, хоча це й було би логічно. Але, на диво, у жодній із серій не було про пряму комунікацію/співпрацю людини та ШІ. Взагалі якось відійшли від технологій, а більше йшлося про емоції. І це було саме те, що треба! Скажімо, дві серії, про які згадаю нижче, – це найкращі історії про кохання, які я бачив у кіно останнім часом.
У серії під назвою “Панегірик” або “Спомин” розповідають про літнього самотнього чоловіка, який дізнається про смерть жінки, яку колись кохав. Йому пропонують скористатися інноваційною системою “Спомин”, що допомагає збирати спогади про померлих людей для їхніх рідних. Зрештою чоловік погоджується і намагається пригадати обличчя тієї самої, яку він кохав найбільше у житті і яка завдала йому найбільшого болю.
Ця історія прекрасна тим, що показує, якими викривленими можуть бути наші спогади. Часто свої враження ми фіксуємо у пам’яті як повну об’єктивність і це врешті формує принаймні у нашій уяві абсолютно іншу реальність. Приблизно це і сталося у житті головного героя. Він багато років вважав, що кохана жінка знехтувала його почуттями, блокував про неї всі гарні спогади, намагався таким чином захистити себе. А потрібно було просто подивитися на ситуацію з її точки зору, поглянути свіжим поглядом, без злості та емоцій. Чоловік зрозумів, що сам втратив кохану, що міг бути із нею щасливим все життя… Він згадав її обличчя. Проте так пізно – аж після її смерті. Це дуже боляче, але при цьому мотивуюче, оскільки дає зрозуміти, що життя аж надто коротке, щоб через гордість чи емоції відпускати тих, кого любиш.
Серія “Готель “Фантазія” – це те, на що ви точно відразу звернете увагу. Ця історія задумана таким чином, щоб не залишати нікого байдужим. Проте, як на мене, вона все ж не настільки глибока, як той же “Панегірик”. У ній йдеться про сучасну кінозірку, яку, щоб знятися у ремейку класичного фільму, буквально переносять у нього завдяки технологіям. І там вона по-справжньому закохується у головну героїню стрічки. Історії про заборонене нещасливе кохання дуже часто стають великими. Тож і ця в рамках “Чорного дзеркала” стане пам’ятною.
Щонайменше два рази протягом серії хочеться добряче проридатися. Одного разу – наприкінці, у пересічній сцені, коли кохана помирає на руках у головного героя (чи то пак героїні). А ось іншого разу – ще значно раніше, коли у персонажів неочікувано та різко забирають спогади одне про одного. Під час самого перегляду було аж фізично неприємно, а отже, творці знають свою справу. Проте, крім сльозливості, я не розумію, що є за цією історією. Даруйте за банальність, що цим хотів сказати автор? Хоча якщо історія просто здатна викликати такі емоції, то вона має бути, що би там не хотіла сказати чи не сказати.
Не може рейтинг складатися із двох залікових місць, тому пропоную закрити трійку найкращих серій сезону серією під назвою “Іграшка”. Я у жодному разі не вважаю її якіснішою, ніж будь-який інший епізод цього сезону. Просто у ній є, певно, один єдиний момент, який зачепив мене більше, ніж будь-що інше. Я спокійно ставлюся до смертей людей у кіно, навіть дітей (горіти мені в пеклі!), але, коли помирають якісь тваринки чи подібні створіннячка, мене розриває. І ось тут є такий момент. А ще є класна фраза від одного з героїв: “Люди вважають інші форми життя гіршими за себе, по суті, неважливими. А штучне життя – на найнижчій сходинці. Це іграшки для нас”. А тепер ще раз спитайте мене, чому я так спокійно ставлюся до людських смертей. Замість того, щоб захищати, ми зазвичай нищимо все живе навколо.
Резюмую тезово:
- “Чорне дзеркало” дивитися варто і бажано всі сезони.
- Якщо вас розчарували кілька попередніх сезонів, то сьомий може повернути віру в цей серіал.
- Не треба очікувати, що серіал, який став феноменом, коли тільки виходив, буде таким і протягом багатьох наступних років. Зате у ньому може з’являтися щось нове, крім якогось вау-ефекту.
- Не будьте занудами, більше дивіться і читайте. Якщо щось стає популярним, то не виключено, що воно справді класне.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповідала про книгу Еріха Марії Ремарка “На Західному фронті без змін”. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
