Гіперопіку можна сплутати з любов’ю, але у ній не почуваєшся вільним. Що це таке, пояснює психологиня.
“Я приготувала йому їсти, випрала, зібрала речі на роботу, нагадала про зустрічі, купила вітаміни, перевірила, чи вдягнув шарф. А він сказав, що задихається у цих стосунках. Як так? – розповідає на терапії 31-річна Марина. – Я ж просто піклуюсь!”
Ця історія типова для багатьох пар. У ній – турбота, бажання бути поруч, допомогти. Але також у ній – втома, обурення і контроль. Гіперопіка – це не лише про “я хочу, щоб тобі було краще”, а й часто про “зроби так, як я вважаю правильним”. У дорослих стосунках така поведінка поступово знецінює іншого партнера, його вибір, кордони й навіть особистість. Детальніше про це розповідаємо у черговій публікації Інформатора на тему психічного здоров’я.
Що таке гіперопіка і чим вона відрізняється від любові?
Гіперопіка – це надмірна, часто нав’язлива турбота, яка не враховує реальних потреб іншої людини. Її легко сплутати з любов’ю, адже вона може бути дуже теплою: щось купити, підказати, захистити. Але головна різниця – у свободі.
Любов – дає свободу. Гіперопіка – позбавляє її.
Турбота – це коли ви щось робите для іншого з повагою до його вибору: “Я можу допомогти, якщо ти хочеш”. Гіперопіка – це коли ви приймаєте рішення за нього: “Я знаю краще, як тобі буде добре”.
Як гіперопіка проявляється у стосунках?
- Допомога без запиту. Ви робите “добро”, про яке ніхто не просив.
- Контроль під виглядом турботи. Обмеження, які подаються як “я ж хочу, щоби було краще”.
- Образа через відсутність вдячності. Людина очікує, що її турботу обов’язково оцінять, а якщо ні – почувається знеціненою.
- Невіра у здатність партнера самостійно діяти. Ви берете на себе вирішення всіх питань, ніби інший не здатен справитись.
- Тривога, що без вас партнер не впорається. І ця тривога диктує кожен наступний крок.
Що відчуває партнер гіперопікуна?
Найчастіше – втому. А ще:
- внутрішній протест і роздратування;
- відчуття, що ним керують;
- потребу віддалитися, щоби відновити власні кордони;
- провину – бо не хоче ображати, але й не може “прийняти” таку любов.
Парадокс: замість вдячності за турботу – відчуження. Бо гіперопіка насправді не дає простору бути собою.
Чому ми так поводимось?
У багатьох випадках – це несвідома стратегія захисту:
- З родинного сценарію: у сім’ї турбота ототожнювалась з повною відмовою від себе – “я ж мама, мені не шкода”.
- Через страх втрати: контроль і турбота – як спосіб утримати партнера поруч.
- Через почуття меншовартості: “Мене не любитимуть просто так. Але якщо я буду корисна – залишаться”.
Ці причини не роблять вас поганими. Але вони потребують уваги – і змін.
Що робити, якщо ви впізнали в собі гіперопіку?
1. Запитуйте замість того, щоб діяти автоматично. Не “Я вже зробив за тебе”, а “Ти хочеш, щоб я допоміг?”.
2. Навчіться бути поруч, а не замість. Іноді найцінніше – дати людині підтримку, коли вона сама проходить свій шлях.
3. Опрацьовуйте власну тривогу. Якщо важко довіритись – досліджуйте, звідки ця недовіра. Часто вона не про партнера, а про ваші ранні досвіди.
4. Визнайте: інший має право робити по-своєму. Навіть якщо ви вважаєте це помилкою. Інакше це не любов, а інструкція до використання.
Як відновити стосунки після гіперопіки?
1. Відверто поговоріть. Поясніть, що ви усвідомлюєте свою поведінку. Важливо не захищатись і не виправдовуватись, а просто визнати: “Я часто намагалась вирішити все за тебе. Я бачу, що це було зайвим”.
2. Запропонуйте зміну не на словах, а в діях. Не поспішайте радити, вирішувати, підлаштовуватись. Запитуйте, слухайте, спостерігайте.
3. Навчіться витримувати паузу. Не поспішайте вмовляти, переконувати, “рятувати”. Дайте партнеру простір – і собі теж.
4. Знайдіть баланс у власному житті. Часто гіперопіка виникає тоді, коли ми зосереджені лише на партнері. Відновіть увагу до себе, свого дозвілля, інтересів, контактів з іншими людьми.
5. Не очікуйте швидких результатів. Довіра відновлюється поступово. Але якщо партнер бачить зміни – йому легше знову відкриватись.
6. Зверніться до психотерапії, якщо важко змінити щось самостійно. Це не ознака слабкості, а турбота про себе і про ваші стосунки.
Наостанок
Гіперопіка – це не злий умисел. Це тривожна любов, яка не вміє інакше. Але її можна навчити дихати. Дозволити іншому бути собою. І собі – теж. Бо здорові стосунки – це не про контроль і обов’язок. Це про вибір бути поруч, коли не треба “рятувати”. Коли просто важливо – бути.
Нещодавні ексклюзивні матеріали Інформатора на тему психологічного здоров’я:
- “Збираємося разом, щоб згадати, чому живемо окремо”: як відстояти кордони на новорічних зустрічах із рідними
- “Успішний успіх” здорової людини: як правильно ставити цілі на початку року
- Любов ніколи не буває абсолютно безпечною, але в цьому її сила: чому ми боїмося закохуватись
- Ми не здатні контролювати все – і це нормально: як перестати хвилюватися про те, на що не можеш вплинути
- “Завжди винен хтось, але не я”: як помітити свою токсичність і що з нею робити
Каріна Рівоненко, психологиня, кандидатка у психотерапевтки в методі гештальт-терапії
Зображення створене штучним інтелектом
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
