Фільм “Ідеальні дні” змушує замислитися. Кожному – про своє.
Часто доводиться чути, що справжнє життя – це рідкісні особливі моменти, які його наповнюють поміж сірими буднями. Знаєте, це щось типу класної мандрівки під час відпустки, яку потім згадуватимеш роками. Але чомусь ніхто не зважає, що перед нею, скоріше за все, було кілька сотень днів важкої роботи. Тобто 5-10 днів відпустки за цією логікою важливіші за 100-200 днів буденного життя. Я категорично відкидаю цю тезу і вважаю, що саме повсякденна рутина і є нашим справжнім життям, тож зробити її потрібно максимально комфортною та цікавою. Часткове підтвердження цьому знайшов у німецько-японському фільмі “Ідеальні дні” (2023), про який розповідаю у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Як би це не звучало банально, ми прийшли у цей світ лише для того, щоби бути щасливими. Насправді, не існує якоїсь великої мети – просто будь щасливим і не заважай бути щасливими іншим. Так, когось щасливим робить самореалізація, успіх, визнання, популярність, комусь достатньо фінансової стабільності, а комусь вистачить і просто того, що він чи вона йде за своїм покликанням. Але у будь-якому разі потрібно щось робити, навряд чи існує бодай одна людина, яка хотіла би чи навіть змогла фізично байдикувати все життя.
Робота, домашні справи, стосунки із сім’єю та друзями, хобі – це те, що є із нами буквально кожного дня. І мене щиро дивує, коли люди свідомо обирають у одному чи кількох із цих напрямків те, що їм взагалі не подобається. Уявіть лише, зранку ти йдеш на роботу, яку ненавидиш, повертаєшся додому до дружини, яку не кохаєш, займаєшся вдома тим, чого не хотів би робити. І навіть до друзів утекти на деякий час не можеш, бо вони деструктивні та нецікаві тобі. А хобі, як такого, й не маєш. Ось тобі й життя.
Не виключаю, що є обставини, які змушують на деякий час бути там, де тобі не хочеться і з ким тобі не хочеться. Проте це не може і не має тривати довго. Бо зрештою все доходить до вибору – як ти хочеш прожити це життя? Втім, не менш важливо й те, як ти сприймаєш це життя, тому що те, що робить щасливими одних, може бути неприпустимим для інших. Скажімо, хтось може бути цілком задоволеним, заробляючи 20 тисяч гривень на місяць, а для когось цієї суми не вистачить і на один день. Комусь для щастя потрібно мати велику сім’ю, а хтось чудово почувається і наодинці із собою.
І ось у фільмі “Ідеальні дні” чудово показують, як можна почуватися спокійним та вдоволеним, не маючи при цьому багато з того, що начебто повинно бути в людини у сучасному світі. Головний герой Хіраяма, за сюжетом, працює прибиральником громадських туалетів у Токіо. Він має невеличку скромну оселю, зрозуміло, що не заробляє багато грошей, але кожен свій день він проводить із максимальною насолодою та усвідомленням. Він раненько прокидається, поливає свої рослини, збирається на роботу, дорогою слухає якісну музику, відповідально та наполегливо працює, обідає у парку, фотографує природу, знову працює, купається у громадській душовій, вечеряє у одному-єдиному закладі стріт-фуду, читає книгу та лягає спати. І так кожного дня.
На перший погляд, для багатьох таке життя може здатися не найкращим, можливо, нудним. Проте у фільмі настільки добре показали, як же Хіраяма кайфує від усього, що робить, що просто ненароком і собі задумуєшся: а чому ж я сам не завжди усвідомлюю, яке у мене гарне життя? Стрічка “Ідеальні дні” якось ніби приземляє і заспокоює. Це не означає, що вона демотивує розвиватися. Навпаки, вона спонукає робити своє життя кращим, проте із задоволенням уже зараз, а не у майбутньому, яке не факт, що й настане. Тобто не завжди потрібно, так би мовити, напружитися зараз, щоб потім стало легше. Інколи все можна робити з легкістю й водночас рухатися вперед.
У Хіраями буквально за один день було кілька випадків, де він міг би засмутитися чи психонути. Переважно це трапляється через зневажливе ставлення до людей його професії. Але він не сприймає це надто особисто й просто зосереджується на тому, що приносить йому задоволення, скажімо, на спогляданні природи. Цим показує, що будь-яка ситуація залежить від нашого сприйняття. І якщо дивитися на все спокійно та легко, то й життя буде таким.
Вже сформована комфортна рутина все ж може бути досить тендітною. Бо життя на те й життя, що у ньому може траплятися щось непередбачуване, що у ньому можуть з’являтися нові люди чи обставини. Наприклад, у фільмі до Хіраями несподівано приїздить його племінниця. Зрозуміло, що він радий її бачити, втім, її приїзд суттєво змінює його рутину. Починається це від найпростішого – зібратися на роботу так, щоби не розбудити малу, зранку купити дві кави, а не, як зазвичай, одну, зайві кілька хвилин чекати, поки вона прийме душ. Здається, що це дрібниці, проте із таких дрібничок і складається кожен день. Чим менш вони хаотичні, тим приємнішим зрештою може бути життя.
Моя психотерапевтка нещодавно сказала мені, що те, як я розплановую та аналізую своє життя, свідчить про те, що у мене досить розвинена тривожність. Власне, у тому, що все відбувається за планом, я знаходжу певне заспокоєння. Тому й такий розмірений фільм мене заспокоює, хоча, певно, для когось може здатися нудним. Тут взагалі немає сюжетної лінії. Певні герої з’являються, щоби потім безслідно зникнути. Значення має лише кожен новий прожитий Хіроямою день.
Ймовірно, творець фільму Вім Вендерс прагнув показати у цій стрічці не лише те, що побачив я, а й історію самотньої людини. Хірояма не має дружини чи дітей, посварився із батьком та майже не спілкується із рідною сестрою, при цьому племінниця його обожнює. Й протягом всього фільму у тих чи інших сценах помітно, що йому бракує близькості. Зрештою в останній сцені, коли чергового свого “ідеального” дня Хірояма їде на роботу, слухаючи музику, він усміхається, потім починає плакати, знову крізь сльози усміхається і знову плаче. Таке відчуття, що у цей момент борються його спокійна рутина із тугою від самотності.
Словом, фільм “Ідеальні дні” змушує замислитися. І кожен може знайти у ньому щось своє. Я зосередився на прекрасно описаній рутині, ви побачите нещасного чоловіка, який намагається здаватися щасливим, а хтось помітить у цій історії якийсь зовсім інший сюжет, зрозумілий лише йому. Як казав Хірояма своїй племінниці, “наш світ складається із багатьох світів, і мій світ надто далекий від світу твоєї мами”. Це й свідчить про те, що стрічка справді якісна. Дві години медитації та саморефлексії.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповідала про книгу Коллін Гувер “9 листопада”. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
