Інформатор вихідного дня: хочете писати як Стівен Кінг? Читайте його книгу “Про письменство”

Якщо ви любите Кінга або хочете стати письменником, то ця книга для вас. Про що йдеться?

“Це скарб!” – перше, що спало мені на думку, коли натрапив на книгу Стівена Кінга “Про письменство. Мемуари про ремесло”. Прочитавши вже майже десяток романів цього американського письменника, я сміливо міг вважати себе його шанувальником. Проте лише після прочитання мемуарів це відчуття стало якимось реальнішим та справедливішим, бо тут Кінг розповідає про себе не через персонажів, а прямо та щиро своєму читачеві. Це наче його особисті відверті нотатки, які вирішили опублікувати ще за життя автора. І це прекрасно! Враженнями ділюся у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

Книга невелика – на якихось 250+ сторінок, хоча й маленьким шрифтом. Розділена на дві основні частини – спогади із життя, які так чи інакше наближали Кінга до письменництва, та, власне, конкретний досвід роботи письменником та поради для тих, хто хоче ним стати. Обидві частини мені сподобалися, бо я обожнюю Кінга, при цьому ніколи детально не вивчав його біографію, тому все було в новинку. А те, як він пише у своїх романах про письменників, – це взагалі щось особливе, тому почитати його власну письменницьку історію – це окремий вид задоволення.

Багато уваги Стівен Кінг приділив своїй дружині Табіті. Про неї він відгукується з величезною любов’ю протягом усієї книги. Очевидно, що не в останню чергу завдяки цій жінці світ має такого плодовитого та талановитого автора. Вона, зокрема, є його “ідеальним читачем”, тобто людиною, для якої він пише кожен свій текст і на оцінку якої передусім орієнтується. Кінг детально пояснював, що під час написання певної історії думає про те, як відреагує на неї Табіта. Якщо вона щиро казала йому, що щось у тексті не цікаво, Стів, як би йому не подобався той епізод, позбувався його. Зрештою, як показав час, Табіта завжди має рацію. Тим паче, вона має відповідну освіту, щоби бути фаховою в цих питаннях, адже з Кінгом вони познайомилися в університеті.

Якби не Табіта, то, скоріше за все, світ би не побачив першого успішного роману Стівена Кінга “Керрі”. Вона знайшла у смітнику недописану чернетку цього тексту й попросила Стіва завершити її. Сам же письменник сумнівався, що здатен написати адекватну історію про школярку, оскільки ніколи нею не був. Дружина запевнила, що допоможе консультаціями, бо вона школяркою якраз-таки була. “Керрі” зробила Кінга популярним і принесла перші великі гроші. Проте, аналізуючи цю книгу, він визнав, що вона досить пересічна, звичайна історія про дівчинку, яку булили в школі, за що вона помстилася, знищивши мало не пів містечка. Я також, прочитавши цей роман, не був у величезному захваті, тому приємно відзначити, що з автором у цьому ми практично солідарні.

Якщо ми вже заговорили про закулісся романів Стівена Кінга, то зауважу, з яким неймовірним інтересом я прочитав про створення книги “Мізері”. Для мене вона особлива, оскільки з неї почав своє знайомство з автором. Лише з часом усвідомлюю, що вона ще потужніша, ніж здалася спершу. (Окрему публікацію про “Мізері” читайте за цим посиланням). А виникла ця історія уві сні. Під час одного польоту до Лондона Кінгу приснився сон про популярного письменника, який потрапив у полон до психованої фанатки. Вона мала невелике господарство, зокрема, свинку Мізері, яку назвала на честь головної героїні романів цього письменника. У сні було ще кілька деталей, які Стівен Кінг відразу записав на серветці, щойно прокинувся. А коли вони приїхали до готелю, він попросив виділити йому окреме місце, щоби попрацювати. Планував написати повість приблизно на 30 тисяч слів із робочою назвою “У редакції Енні Вілкс”.

Спочатку Кінг думав, що Енні Вілкс змусить написати письменника Пола Шелдона завершення серії романів про Мізері. Він спершу опиратиметься, але зрештою фанатка його зламає. Вона вирішить, що це буде єдиний екземпляр цієї книги, яку символічно обгортне у шкіру свинки Мізері. Потім в історії буде пауза, а через 6-8 місяців вона відновиться для несподіваного фіналу. Тут дозволю собі процитувати автора: “Пола нема, його палата перетворилася на святиню Мізері Честейн, але свинка Мізері досі мирно рохкає у своєму свинарнику при хліві. На стінах “Кімнати Мізері” обкладинки книжок, кадри з екранізацій, портрети Пола Шелдона, ймовірно, газетний заголовок “ВІДОМОГО АВТОРА ЖІНОЧИХ РОМАНІВ ДОСІ ШУКАЮТЬ”. У центрі кімнати, старанно освітлена, на маленькому столику лежить єдина книга. Це “Повернення Мізері” в редакції Енні Вілкс. Палітурка прекрасна, як і має бути; це шкіра Пола Шелдона. А сам Пол? Його кістки можуть бути поховані за хлівом, а найсмачніші частини з’їла свиня”.

Погодьтесь, це дуже моторошно. Але в процесі написання Кінг зрозумів, що Енні не така однозначно жахлива, як може здатися на перший погляд, що інколи їй навіть хочеться поспівчувати. А Пол у свою чергу значно міцніший та хитріший, ніж потрібно для цього оповідання. Тобто самі персонажі настільки розвинулися, що буквально виросли за межі повісті. Вони стали гідними цілого роману. І вже тоді Кінг зрозумів, що ніхто не захоче вболівати за головного героя роману, якого у фіналі просто з’їсть свиня. Тому все й змінилося. “Жодна з подробиць та подій в оповідці не продиктовані сюжетом; вони природні, кожна виникла органічно з первинної ситуації, кожна – розкопана частина скам’янілості”, – написав Кінг.

Із більшістю порад від Кінга щодо написання романів я погоджуюся. Ще б пак, хто із нас всесвітньовідомий письменник? Але те, що вони не можуть бути універсальними, я також припускаю. Скажімо, він вважає, що сюжет не може вести історію, а роблять це персонажі. Мовляв, зазвичай автор не знає, куди його приведе історія. Він має лише саму її суть та добре продуманих персонажів, які все втілюють. Кінг зізнався, що інколи сам не знає, чим завершиться його роман, тому розуміє, що читачі тим паче не здогадаються, куди їх заведе історія. Але є тут й інший бік медалі – трапляється, що персонажі не приводять нікуди, і тоді настає ступор. Тому знаю, що чимало інших письменників детально розписують персонажів, сюжет, глибокі плани чи не на кожен розділ, а потім на цей скелет надягають м’ясце. Таким чином вони убезпечують себе від того, що історія не буде завершеною.

У книзі Кінга “Про письменство” ще неймовірно багато цікавого. Простіше її перецитувати сюди, ніж аналізувати. Там і про те, яким має бути текст у технічному плані, як писати діалоги, щоб тобі повірили, що робити, коли книга не пишеться, а що робити, коли вона написалася. Загалом це обов’язково має прочитати кожна людина, яка задумується над тим, щоб стати письменником, кожна людина, яка так чи інакше працює із текстами, і звичайно ж, кожна людина, яка любить Стівена Кінга.

І при прочитанні не забувайте, що цієї книги взагалі могло й не бути. Кінг писав її наприкінці 20 століття, коли йому було близько 50 років. Після того, як завершив першу частину із мемуарами, він ніяк не міг підступитися до другої – власне, про письменство. У нього було багато сумнівів, чи зможе він взагалі викласти всі свої знання, як це необхідно, чи потрібно це читачам. Із художніми текстами у нього таких проблем не було. Зрештою він відклав цю роботу на тривалий термін. І у цей період зі Стівом стався жахливий випадок – його збив мінівен, чоловік вижив лише дивом. Його буквально повернули до життя, а потім була тривала реабілітація. Про все це, до слова, дуже детально описано в цій книзі.

Ще під час реабілітації, коли Кінгу було боляче навіть сидіти, але вперше задумався про те, щоби щось написати, він повернувся саме до цього тексту. У перший день він писав без натхнення та долаючи біль. Але з часом слова почали приходити все швидше та легше. “Не письмо врятувало мені життя, а майстерність лікаря та любовна турбота дружини, але воно продовжує виконувати свою функцію: робити моє життя світлішим і приємнішим”, – написав наприкінці автор. А після того за наступні 25 років написав ще зо три десятки романів.

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповідала про серіал “Прикордонники”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.