Про те, чому варто втілювати свої мрії, та про новини із життя Інформатора. Колонка редактора.
З моменту, коли я зацікавився журналістикою, тобто років із 15 тому, мріяв, що якось, у прекрасному майбутньому, мої тексти із моїми ж думками читатимуть тисячі людей. І буду я таким впливовим, таким цікавим для читачів, таким завжди натхненним та непересічним… Аж ось настало майбутнє, у якому можу писати ті тексти хоч щодня – я сам собі керівник, сам собі редактор. І читали би ці тексти нехай не тисячі, проте сотні точно. А що ж я роблю натомість? Загалом багато чого – постійно редагую чужі тексти, менеджерю роботу редакції, займаюсь фінансовими питаннями нашого маленького якого-не-якого бізнесу, пишу свої замітки про місцеву політику, витрати з бюджету тощо, – втім трішечки не те, про що мріяв 15 років тому.
Зазвичай виправдовую це для себе тим, що бракує часу. “Втім, там, де ти зараз є, ти значно краще знаєш, що таке “немає часу”, що часу взагалі немає”, – писала у своєму вірші Катерина Бабкіна, підтверджуючи те, що часу і в мене, і у вас не буде лише тоді, коли його взагалі не буде, тобто, власне, не буде нас. Тому наприкінці свого робочого понеділка я сідаю і пишу цей текст зовсім не для вас, а для себе 15-річної давності. Слухай, пацан, ти там на правильному шляху, ти матимеш навіть більше, ніж зараз мрієш. Але не розслабляйся, чуєш? І нічого не бійся.
На відміну від того юного та мрійливого себе, теперішній я знаю, що писати тексти – це зовсім не про натхнення. Це рутинна праця, яку просто потрібно сідати й робити. Стукати по клавіатурі до тієї миті, поки натхнення не прийде. А якщо воно так і не з’явиться, то принаймні я зможу поставити “галочку” біля ще однієї справи запланованої на день і почуватимуся бодай трішечки краще у цьому напруженому світі. Тому й ось це, що ви зараз читаєте, – це лише запланована графа під назвою “Написати колонку”, біля якої зараз стоїть “галочка”.
Ця колонка точно не залишиться єдиною моєю на сайті Інформатора, раніше я писав свої думки про певні актуальні події, про які мовчати не міг. Проте регулярність виходу цих текстів дуже нестабільна. А стабільність – це про планування та відповідальність. Тож зараз я офіційно заявляю, що планую випускати принаймні одну редакторську колонку на 3 місяці і це моя відповідальність перед вами та передусім перед собою, що для мене, звичайно ж, важливіше.
Інші колонки:
- Шоу чи реальний пошук рішення: чого депутати міськради Переяслава хотіли від місцевих ЗМІ (відповіді у цьому тексті не буде)
- То навіщо в Альту накидали бетонних блоків? Колонка редактора про те, як міська рада Переяслава відповідає на інформаційні запити
Колонки ці будуть про те, що відбувається у житті редакції Інформатора останнім часом, щось може бути про мене особисто, щось про те, що найбільше мене турбує. Наприклад, за останні кілька місяців маю дві новини про наше видання, якими обов’язково слід із вами поділитися. Ми переїхали з офісу на Богдана Хмельницького, який, певно, більшість із вас бачила (ту яскраву вивіску “Інформатор”, мабуть, з космосу було видно) у нове приміщення на вулиці Мазепи, 16/9. І це круто, бо тепер ми скоротили свої щомісячні витрати, маємо класний дещо менший, проте затишний офіс біля центру міста і нас поки що майже не турбують відвідувачі, яким нічим зайнятися, окрім як ходити по редакціях.
Мушу чесно зізнатися, що до редакцій без запрошення переважно приходять люди, яким або ні з ким поговорити, або які вважають, що всі їхні проблеми мають вирішувати журналісти, а не вони самі. За майже 5 років редакторства я навчився чітко та безапеляційно говорити “ні”. Навіть для себе сформував певну позицію – я вже зараз кажу вашому питанню “ні”, переконайте мене у протилежному. Одиницям це вдавалося. Це зовсім не означає, що ми працюємо не для людей. Це означає, що ми намагаємось готувати для своєї аудиторії лише якісні матеріали, а не те, у чому зацікавлений лише учасник певної “проблеми”, і що ми вступаємо тільки у ті теми, де справді можемо бути компетентними та впливовими.
Проте є і значний недолік нашого переїзду на нове місце. Важко всидіти в офісі, коли літечко, поряд два парки, де можна вайбово випити кави. У підсумку на каву ми можемо ходити по кілька разів на день. А це не тільки менше виконаної роботи, а ще й тривожність від кофеїну. Тому, якщо хтось знає, як цьому зарадити, обійшовшись без штрафування самого себе та своїх колег, напишіть у коментарях.
Якщо вам здалося, що ми ліниві дупки, то це не так. Бо, окрім своєї рутинної роботи з виготовлення новин та ексклюзивних статей, ми ще й вигадуємо та втілюємо нові проєкти. Ось, скажімо, у червні почали випускати подкаст “КО Медіа”, у якому ми із журналісткою Інформатора Яною Малишко говоримо на різноманітні теми: про журналістику, стосунки, дружбу, відпочинок, переяславців тощо. Виходить він лише на Patreon, де потрібно заплатити 5 доларів на місяць, щоби мати доступ до всіх епізодів. Те, що подкаст у закритому доступі, дозволяє нам бути значно відвертішими. Тим паче, у нас взагалі немає монтажу, тобто, що б ми не ляпнули, воно залишиться у подкасті.
Плануємо, що деякі епізоди виходитимуть у відкритому доступі на всіх основних подкаст-платформах. Один – під назвою “(Не) наш Переяслав” – вже є всюди, де ви слухаєте подкасти. Там ми все ж були трішечки стриманішими.
- Читайте також: Журналісти Інформатора випускають подкаст “КО Медіа”: епізод “(Не) наш Переяслав” можна послухати безкоштовно
Хтось скаже: “Оце подія! У 2025 році почали випускати подкаст. Вони ж зараз всюди”. І цей хтось матиме рацію. Проте, просто запитавши у своєї маленької, але лояльної та сучасної аудиторії в Instagram, чи слухають вони подкасти, я виявив, що регулярно це роблять дуже мало людей. Це здивувало, бо я сам із подкастами у вухах проводжу буквально кожну вільну хвилину. Так, частково це пов’язано із тривожністю, через яку не можу залишатися наодинці зі своїми думками, але також тому, що подкасти це цікаво, із ними можна розслабитися або дізнатися щось нове та корисне, при цьому їх зручно слухати будь-де. Словом, якщо ви ще не прийшли до подкастів, то не зволікайте. Так, вони зараз є у всіх, та й слухають же їх всі, крім вас. А ми будемо вигадувати нові подкаст-проєкти, щоби вам було що послухати про Переяслав та переяславців.
І наостанок – ще трішки особистого. Можливо, й вам пригодиться. У цьому році я почав записувати свої невеличкі та величкі досягнення просто у замітку в телефоні. Наприклад, про переїзд та запуск подкасту там є. Є ще про те, що на початку року я змінив раціон на більш правильний і досить швидко схуднув настільки, що тепер подобаюсь зовні собі. Інші, більш особисті, нехай у тій замітці й залишаться. Інколи перечитую її, бо відчуваю застій, свою некорисність та в цілому “загризаю” себе, – і тоді стає легше. Ось же скільки я всього зробив, тут же чорним по білому надруковано, а скільки ще буде. І про регулярні виходи колонок також напишу в замітку із досягненнями, бо для мене це досягнення. Бо це для мене.
Віталій Усик, редактор інтернет-видання Інформатор Переяслав
Це авторська колонка. Думка автора може не збігатися із редакційною.
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
