Інформатор вихідного дня: “Кассандра” – це наче “Чорне дзеркало”, але глибше, моторошніше та захопливіше

“Кассандра” змогла вразити редактора Інформатора. Він поділився емоціями.

Давненько не дивився нічого такого, щоби настільки вражало мене, як німецький науково-фантастичний серіал “Кассандра” від Netflix, який вийшов на початку 2025 року. Він дуже напружений, лячний та непередбачуваний. Найпростіше було би просто написати “Обов’язково гляньте цю річ” і завершити статтю. Та все ж залишу трішки більше тексту в традиційній суботній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

Отож сім’я письменника Майкла та скульпторки Міни із двома дітьми – старшим Фінном та маленькою Юноною – після трагедії в родині (психічнохвора сестра Міни покінчила життя самогубством) переїздить із великого міста у глибинку. Новий будинок – великий, красивий, атмосферний та ще й “розумний”. У кожній кімнаті вбудовані великі монітори, а ще є бот, який нагадує форми жінки із екраном замість голови. Однак все це здавна не працювало, аж поки сім’я не вирішила спробувати “оживити” систему. Так з’явилася Кассандра.

Кассандра – це образ жінки, яка нібито представляє систему обслуговування будинку. Вона вміє буквально все: відчиняти та зачиняти двері, вмикати та вимикати світло та будь-що інше в будинку (по суті, вона і є цей будинок), прибирати, готувати їсти, навіть косити газон, бо бот має і вбудовану газонокосарку, і насадки на “руки” на кшталт ножів та інших небезпечних, але корисних штук. Зрозуміло, що коли така штука роз’їжджає по твоєму дому, це трохи напружує, а коли вона в якийсь момент починає дивно поводитись, то стає реально страшно.

У серіалі є дві сюжетні лінії. Перша, власне, про родину Пріллів, яка вживається із Кассандрою, а друга – про звичайну жінку Кассандру, яка у 1970-х роках живе у цьому ж будинку із чоловіком та своїм сином. Обличчя цієї жінки дуже схоже на зображення на моніторах цього ж будинку в сучасності та на екрані того моторошного бота. І нам, глядачам, у цей момент стає очевидно, що Кассандра в сучасності – це ніякий не штучний інтелект, а свідомість реальної людини, закований у систему будинку. Як саме це сталося, розповідати не буду, бо це забере у вас чи не основну насолоду від перегляду серіалу.

Фанати подібних жанрів уже, певно, вловили, що “Кассандра” дуже схожа на відомий серіал “Чорне дзеркало”, у якому життєві історії поєднуються із технологіями, а також приправляються трилерною складовою. Але ось цей серіал, як на мене, потужніший за будь-який епізод “Чорного дзеркала”. Звичайно, основна причина – тут аж шість 50-хвилинних епізодів, коли у “дзеркалі” кожній історії приділяють лише один, нехай і дещо довший. Тому в “Кассандрі” можна було більше розкрити персонажів, додати історій, які майже не рухають сюжет, але сприяють саспенсу. Не найкращий приклад дуже лячного моменту, який просто задля моменту, бо він все ж рухає сюжет, – коли у духовці мало не підсмажилася дитина. Це викликало в мене чи не найбільше емоцій за всі серії, при цьому обійтися без цього не можна було, оскільки наслідок події призвів до подальших важливих для історії подій.

Окремо у кожного персонажа цікава історія. Майкл і Міна – здавалось би, на перший погляд, щаслива пара, але насправді у них безліч проблем, які ще більше проявляє страшний розвиток подій. Фінн – сучасний хлопець, який звик жити у великому місті й тепер шукає себе поза ним, закохується у свого нового однокласника, який соромиться того, ким він є. Юнона просто хоче достатньо уваги від батьків та брата, хоче пробувати себе у різних захопленнях, але не отримує навіть мінімуму, а навпаки має забагато стресу як для дитини свого віку. А те, що пережила Кассандра у реальному та майже віртуальному житті, й описати складно. Загалом навіть можна зрозуміти, чому вона зрештою почала робити дуже погані речі. Але хіба що зрозуміти, а не прийняти чи вибачити.

Перші чотири серії “Кассандри” – це постійна напруга і відчуття наближення неуникного триндеця. Іноді у цих серіях трапляють дикі епізоди, які змушують хапатися за голову, проте все ж ситуація залишається ще більш-менш нормальною. У двох останніх серіях вже все розпочинається, маски скидаються, є чітке добро і чітке зло, які ближче до кінця сходяться в очному протистоянні. Насправді від того, коли напруга накручувалася, я отримував більше задоволення, ніж від самої розв’язки. Проте й не можу припустити, як би крутіше можна було завершити цю історію. Тому вважаю, що це просто людська психологія – часто очікування чогось значно приємніше за саме “це”.

“Кассандру” не можна було робити довшою, бо тоді би було дуже складно втримувати протягом усіх серій цю напругу. Це банально втомило би глядача. А так всього було в міру. Тим паче, не варто продовжувати серіал на другий сезон. Історія вдалася, публіка її оцінила – навіщо псувати враження, розтягуючи те, що не тягнеться? Проте зараз умови диктують рейтинги. А в “Кассандри” вони високі. Тож не виключено, що Netflix невдовзі оголосить про другий сезон. І буду чесним, я його обов’язково подивлюся, хоча й не чекаю. Бо все ж цікаво, як іще мене спробують вразити автори.

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповідала про серіал “Емілі в Парижі”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.