Любов та фізика: Іван Товкун із Переяславщини очолює школу, створює прилади та навіть склав трактор

Іван Товкун – фізик, конструктор та директор Ташанської гімназії із 29-річним стажем. Про власні винаходи, трактор, який зібрав сам, та щасливий шлюб розповів Інформатору.

Іван Товкун 29 років працює директором Ташанської гімназії. За освітою – фізик. Окрім керівної посади, займається конструюванням – власноруч зібрав трактор, який слугує у господарстві, також створює різні фізичні прилади для школярів. Головна його підтримка – дружина, з якою вже 40 років у шлюбі та разом працюють у школі. Як це – очолювати навчальний заклад три десятиліття, бути винахідником, вправним господарем, люблячим чоловіком та батьком – Іван Товкун (62 роки) розповів у інтерв’ю Інформатору.

“ПОТРІБНО БУТИ КРЕАТИВНИМ ТА ВМІТИ ПІДЛАШТОВУВАТИСЬ”

Іван Товкун у 1980 році закінчив Ташанську школу. З дитинства любив та захоплювався технікою і конструюванням.

– Пам’ятаю, колись ми з батьком склали трактора з різних запчастин. Він був майстром на всі руки. У юному віці тато зробив динамо-машинку – пристрій, який від вітру виробляв електроенергію. На той час це було щось неймовірне. Саме від нього, мабуть, мені передалася цікавість, знання та навички для створення різних винаходів. Батько підтримував мене у всьому, особливо у виборі професії, – поділився Іван Іванович.

Після школи Іван планував вступити до Київського політехнічного інституту, проте на фізичний факультет був дуже великий конкурс на одне місце. Зрештою обрав Київський державний університет імені Михайла Драгоманова, де здобув фах вчителя фізики й астрономії. Після п’яти років навчання повернувся до рідної Ташанської школи й почав працювати вчителем. Вже після двох років роботи його призначили тимчасовим виконувачем обов’язків завуча, а ще через чотири перевели на посаду директора. Відтоді вже 29 років Іван Товкун очолює сільський заклад освіти, який за цей час пережив чимало змін і трансформацій.

– Загалом вже 40 років я працюю у школі. Діти, які були тоді, й теперішні учні – це зовсім різні покоління. Наприклад, раніше всі мріяли про комп’ютери, яких було дуже мало. Тепер у нашій школі є комп’ютерний клас, оснащений усім необхідним, але, на жаль, це вже не викликає у них особливого інтересу. Зараз тяга до точних наук та фізики в дітей значно слабша, лише поодинокі учні цікавляться такими предметами.

Також згадав досвід керівництва школою та труднощі, з якими довелося зіштовхнутися:

– Під час моєї каденції одним із найскладніших завдань була співпраця із владними структурами. За цей час дуже багато чого змінилося, зокрема й система освіти. Треба було підлаштовуватися, знаходити спільну мову, налагоджувати співпрацю – і все це давалося непросто. Раніше головними спонсорами шкіл були місцеві колгоспи, тож із ними також доводилося домовлятися, щоб отримати допомогу. Потрібно було вміти налагодити контакт з усіма.

За час керівництва Івана Товкуна у Ташанській школі з’явилася електрична кочегарня – одна з перших на Переяславщині, що було досить вагомим для закладу. Оновлювався і вчительський колектив. Однак, за його словами, зараз у школі переважають педагоги старшого віку, адже молодь не поспішає йти працювати в освіту через “фінансові питання”.

– Зараз у нас працюють і вчителі з Горбанівської школи, яка свого часу закрилася. На жаль, статистика показує, що з кожним роком учнів у нашій школі стає все менше. Пам’ятаю, років 15 тому в класах було по тридцять учнів, а інколи навіть формували паралелі – класи “А” та “Б”. Тепер до нас доїжджають діти з навколишніх сіл: Дениси, Положаї, Шевченкове, Горбані, Чопилки. За останні роки багато людей виїхали, мабуть, через віддаленість від міста. Навіть переселенців у нас небагато – лише вісім дітей. Нині у школі навчається 74 учні та ще 16 відвідують дитячий садок, який діє при навчальному закладі. Будівля ж школи розрахована на 340 дітей.

Іван Товкун зазначив, що у його роботі потрібно бути креативним і вміти підлаштовуватися, адже директор має відповідати за все – навчальний, виховний та керівний процеси:

– Тепер існує безліч навчальних програм, якими я, як директор, маю володіти та розуміти їхню суть. Потрібно постійно вивчати нове й бути в курсі всіх змін, адже без цього в сучасному освітньому процесі ніяк. Усі наші вчителі, навіть старшого та пенсійного віку, були змушені освоїти цифрові технології та техніку для ефективного навчання дітей, бо цього вимагає система освіти.

Кожен учитель має власний робочий ноутбук, який отримав у подарунок від громади. У школі встановлено шість сучасних інтерактивних дошок. Є початковий клас, де учні отримали кейси з планшетами для навчання. Тобто ми повністю комп’ютеризовані. Крім того, у школі працює безкоштовний інтернет ХатаNet, а сучасне укриття також обладнане доступом до мережі.

РАЗОМ іЗ ДРУЖИНОЮ ЗАПОЧАТКУВАЛИ ВИГОТОВЛЕННЯ ФІЗИЧНИХ ПРИЛАДІВ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

Близько 20 років тому Іван Товкун разом із дружиною Любов’ю, яка також працює у школі, започаткували цікаву справу – виготовлення саморобних фізичних приладів. Їхні роботи неодноразово брали участь у різноманітних обласних та всеукраїнських конкурсах та здобували перемоги.

– До створення приладів ми залучали школярів. У результаті виходив пристрій, з яким можна було працювати на уроках, наочно демонструвати дітям закони фізики, знімати покази та виконувати різні лабораторні роботи. Є також чимало приладів, призначених для демонстрацій. Серед таких винаходів – конус, що котиться вгору, посібники для проведення дослідів, а також прилад для обчислення коефіцієнта тертя, з яким можна виконувати цілу низку завдань. Ці розробки не лише займали призові місця на конкурсах та виставках, а згодом навіть почали з’являтися в інтернеті у вигляді плагіатів, – розповів Іван Товкун.

Під час карантину через коронавірус у вільний від роботи час у Івана Івановича з’явилася ідея змайструвати власний трактор:

– Ми живемо в селі, маємо земельну ділянку, на якій потрібно працювати. А оскільки в мені й досі є “вогник” до конструювання, я почав шукати ідеї та вивчати матеріали в інтернеті, як самостійно скласти трактор. Поїхав до міста, придбав деякі запчастини та деталі від різної техніки, купив новий мотор і почав складати все докупи. За два роки вийшов повнопривідний дизельний робочий трактор. Він оре землю, підгортає, копає та вибирає картоплю – виконує всі необхідні сільськогосподарські роботи. Якось навіть хотіли його купити, але я відмовився. Це ж “ручна” робота, створена в одному екземплярі. Взагалі можу зробити багато чого, але час біжить дуже швидко, а хочеться ще стільки всього встигнути.

40 РОКІВ РАЗОМ. ЗАВЖДИ ПЛІЧ-О-ПЛІЧ – І НА РОБОТІ, І ВДОМА, І У ВІДПУСТЦІ

Іван Іванович збудував будинок, посадив сад і виховав двох дітей – сина Ігоря та доньку Людмилу. Має двох маленьких онучок – Лізу та Єву. У серпні разом із дружиною Любою відзначили “рубінове” весілля – 40 років у шлюбі.

– Коли я навчався на третьому курсі, Люба вступила до мого університету на перший. Спочатку планувала стати філологом, але так склалося, що потрапила на фізику. Ми жили в одному гуртожитку й випадково зустрілися. Так і закохалися. Після мого випуску ще два роки зустрічалися на відстані: я вже працював у школі, а вона завершувала навчання, – згадав Іван Товкун.

У 1985 році пара одружилася, потім переїхала до Івана в Ташань. Так пара педагогів почала працювати у школі разом. Тоді Люба викладала не тільки фізику, а й математику та англійську мову через нестачу фахівців. Нині працює педагогом-організатором і вчителем фізики. Як розповів Іван Іванович, свого часу його дружина їздила виступати з хором імені Григорія Верьовки, адже закінчила музичну школу за спеціальністю “бандура” та мала великі перспективи в музиці.

Іван Іванович каже, що з дружиною завжди пліч-о-пліч – і на роботі, і вдома, і навіть у відпустках. Додає, що вона завжди його підтримує та допомагає у всьому. А секрет щасливого шлюбу, за його словами, простий: повага одне до одного, вміння поступатися та, звісно, кохання.

Діти Івана Івановича також мають досягнення, якими він щиро пишається. Донька Людмила за освітою – вчителька іноземної мови, однак певний час працювала стюардесою. Батьки спочатку не підтримали її вибір через ризики та небезпеку цієї професії, але згодом змирилися зі свідомим рішенням доньки. Нині Людмила Товкун – впізнавана особистість у Переяславі, веде свій блог, за яким стежать багато містян.

– Коли ми дізналися, що вона навчається на стюардесу, були в шоці. Близько трьох років вона літала, а ми з дружиною хвилювалися під час кожного її вильоту. Коли в Ірані розбився літак МАУ (у 2020 році пасажирський Boeing 737 рейсу PS752, що прямував маршрутом Тегеран – Київ. Унаслідок трагедії загинули 176 пасажирів та членів екіпажу, серед них – 11 українців, зокрема бортпровідник, переяславець Денис Лихно – ред.), ми пережили страшні хвилини. Люда тим самим рейсом і з тим самим екіпажем літала не раз, того дня теж була в рейсі, але іншому. Коли ми почули новину про катастрофу, серце завмерло. Лише коли дочка написала, що з нею все добре і вона в іншому місці, ми змогли видихнути. Щодо її теперішньої популярності, то дружина не підтримує такого, адже багато особистого життя транслюється в інтернет. Але куди діватись, приймаємо її вибір, який є.

• Читайте також: Від стюардеси до блогерки: Людмила Товкун із Переяслава – про роботу в небі та в Instagram

У юності Іван Іванович захоплювався фотографією. Мав фотоапарат, знімав рідних, друзів та природу. Це хобі передалося і його синові Ігорю, який нині працює фотографом у Києві.

– Мій батько та тесть любили фотографувати. Десь із п’ятого класу я теж почав цим займатися. Спочатку був старенький фотоапарат “Смена”, а згодом з’явилися сучасніші моделі. Коли був у Сибіру, купив собі фотоапарат “Київ”. На цьому грошей не заробляв – фотографував для душі. З часом захоплення відійшло на другий план, але не зникло зовсім. Коли робив трактор, знімав увесь процес, потім зробив презентацію та показував її дітям у школі. Так само, коли у дворі бурили свердловину, я все зафільмував і теж продемонстрував учням.

Завжди раджу друкувати фотографії, а не зберігати їх лише на телефонах чи комп’ютерах. У нашому домі є чимало фотоальбомів із моїми роботами. Ще в школі Ігор теж захопився мистецтвом фотографії. Зараз він орендує у Києві студію та працює професійним фотографом.

Нагадаємо, що нещодавно освітянка Алла Яковченко із Переяславщини розповіла Інформатору, як стала чемпіонкою світу з гирьового спорту. Інтерв’ю – тут.

Яна Малишко

Фото надав Іван Товкун та з Instagram-сторінки Людмили Товкун

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.