Переяслав Перейти на сайт

Осінь створена для Переяслава та самоаналізу: колонка редактора – про внутрішній стан, університет та символ для тату

Віталій Усик

Чим можна зайнятися цієї осені? Редактор Інформатора ділиться планами, хвалить університет та шукає символ Переяслава.

Осінь створена для Переяслава та саморефлексії. А Переяслав, здається, створений для максимально рефлексуючого мене. It’s a match! Тож прямо із першого дня цієї пори року після насиченого та веселого серпня я різко заспокоївся та почав аналізувати свій внутрішній стан. Влітку цього взагалі не хотілося, бо атмосфера не сприяла.

Отож передусім я спробував розібратися, чого мені бракує у житті. Для цього за допомогою штучного інтелекту (можна впоратися й без нього) створив своє коло балансу, яке має 7 напрямків: кар’єра, здоров’я, духовність, відпочинок, стосунки, розвиток та фінанси. Кожен із цих напрямків потрібно було оцінити за 10-бальною шкалою. На тих сферах, де оцінка найнижча, потрібно більше зосередитися, якось їх покращувати. Скажімо, у мене, як бачите з ілюстрації, прикріпленої нижче, “просідають” фінанси (5 балів) та духовність (6).

Той же ШІ дав мені кілька порад, як можна покращити ситуацію. І якщо із фінансами мені й так все більш-менш зрозуміло і багато з того, що мені порадив, уже втілюю, то духовність, тобто відчуття сенсу, внутрішня гармонія – це те, на чому справді намагаюся зосередитися. Навіщо вам це розповідаю? Бо, можливо, якісь із практик, які застосовую, стануть корисними й для вас.

Через те, що я постійно заклопотаний, у своїх планах та думках, часто забуваю “видихати” й аналізувати, що відчуваю у той чи інший момент. А інколи й узагалі цього боюся, бо залишатися наодинці із собою буває дуже неприємно. Але це потрібно. Тому тепер щодня виділяю 10 хвилин, коли не роблю абсолютно нічого – вимикаю всі гаджети й просто сиджу, спостерігаючи за своїми відчуттями. Спершу думки, ніби рій, метаються в голові – здається, це реально можна візуалізувати, – а потім він заспокоюється, щось вилітає геть, щось осідає на стінках. Залишається лише найголовніше. Саме в такі моменти й народжуються ідеї, з’являється натхнення, розуміння, куди рухатися. Оскільки я роблю це лише три дні, якимись глибокими інсайтами поділитися не готовий. Проте вистачає того, що мені це видається прикольним.

Також я почав вести щоденник вдячності. Щовечора записую у блокнот три речі, за які вдячний. Вони стосуються саме того дня, який минає. Наприклад, одного разу зазначив, що вдячний за плідний робочий день, бо ми підготували багато публікацій, іншого – за розмову, на яку наважився і яка не була такою вже страшною, як мені здавалося. І навіть у невдалих днях, коли зі мною не трапиться нічого “гарного”, можна буде знайти те, за що вдячний. Смачний сніданок, муркотливий кіт, тепла погода…

Я думаю, ця практика допомагає жити більш усвідомлено, звертати увагу на те, що з тобою відбувається, і зосереджуватися на хорошому. Бо наша психіка якось так влаштована, що на погане ми зважаємо завжди, а потім ще довго обдумуємо його. А хороше – ну було, то й було. А його ж також вдосталь у житті, які б там не були обставини, як би складно не було. Все – у нашій голові, навіть щось, на перший погляд, погане, може бути новою можливістю чи корисним досвідом.

Якщо вас лякає глибока осінь, коли погода зіпсується, день стане зовсім коротким та ще й не виключено, що блекаути повернуться, бо обстріли, як бачимо, не вщухають, маю ще одну пропозицію, якою сам планую послуговуватися. Зробіть собі чекліст осінніх атмосферних справ. Ми на Інформаторі підготували добірку таких чеклістів, де ви можете обрати собі до смаку. Я якраз із того переліку й відібрав собі 20 приємних справ, якими планую зайнятися цієї осені. Серед них – сходити в гори чи ліс, зробити осінню фотосесію, зробити подарунок другові без приводу, познайомитись з новою людиною тощо. Планування заспокоює, заземляє і надає сенсу.

Якщо ви зараз психічно погано почуваєтесь, то навряд чи поради з чату gpt та мої особисті спроби розважитись восени вам необхідні. Інколи у таких випадках потрібно звертатися до фахівців – психотерапевта або ж і психіатра. Тут би зараз чудово вписалася нативна реклама якоїсь платформи з пошуку психологів. Але на жаль, на жаль… Я був у терапії і це реально дієва штука, дорога, трясця, та дієва. Розумію, що якби фінансовий стан дозволяв, то стабільно спілкувався б із психотерапевтом принаймні двічі на місяць – щоби впорядковувати думки. Якщо у вас така можливість є, то трішки заздрю вам і йду сидіти 10 хвилин у тиші.

До чого приведуть мене згадані вище осінні практики, можливо, розповім у наступних авторських колонках. А у цій ще зачеплю одну тему, про яку задумався у День знань. Те, що університет має для Переяслава надважливе значення, сподіваюсь, розуміють всі. Як би там не критикували його за якість надання освітніх послуг, хоча, як на мене, там все ок із цим, факт у тому, що без університету в нашому місті взагалі не залишиться молоді. Місцеві й так намагаються вирватися до Києва, щойно виникає така можливість. Є принаймні молодь із інших регіонів, яка вступає сюди, бо й до столиці близько, й значно спокійніше, ніж там, та й універ пристойний. Потім знаходять тут роботу, будують сім’ї і залишаються. Що, крім університету, здатне так заманювати людей до Переяслава? Підприємства? Так будуйте!

Важливо, що університет не лише залишатиме тут людей, а й випускатиме класних фахівців. Кілька років тому у ньому відкрили спеціальність “журналістика”, і я сам пересвідчився, на скільки мені, як роботодавцеві, стало простіше. За цей порівняно короткий період у нашій редакції вже працювали/працюють двоє журналісток, які були студентками перших-других курсів цієї спеціальності. І вони прийшли на роботу найбільш готовими з-поміж усіх, з ким я коли-небудь працював. Тобто очевидно, що якусь базу вони отримують, а головне, що вони точно мають бажання розвиватися у журналістиці, якщо вступають на цю професію, а потім наважуються прийти працювати у справжню редакції.

Тому респект, УГСП. Вдячний за постачання майбутніх зірочок журналістики. Цього разу вас тільки хвалю, а покритикувати знайдеться кому.

Завершу ж таким собі інтерактивчиком. Скоро Переяслав відзначатиме День міста. Для мене це не пересічне свято, бо Переяслав став для мене домом, тут я реалізувався, тут планую будувати своє життя. І хотілось би підтвердити цю любов татуюванням на своєму тілі. У мене їх вдосталь, тому це не варто вважати якимось глобальним вчинком. Просто хочу мати щось, що асоціюється із Переяславом. А тут вже виникає проблема. Ось Київ має свій каштановий листочок, який є на тілі чи не в половини столичної молоді. У Переяслава такого немає, немає символа, принаймні якогось неофіційного. Кілька років тому небайдужі розробили цілий брендбук із айдентикою Переяслава, але вона якось не прижилася. Як на мене, сам символ був занадто складним – на собі такого не витатуював би.

Критикуєш – пропонуй. А запропонувати мені нічого, бо якби був символ, який безумовно асоціюється із Переяславом, то його давно знали би всі. Просто потрібно із чогось починати. Це має бути щось просте і зрозуміле, щоб і дитина могла намалювати. Альта, лебеді, музеї… Влаштуємо мозковий штурм разом? Пишіть свої пропозиції в коментарі.

Інші колонки автора:

Віталій Усик, редактор інтернет-видання Інформатор Переяслав

Це авторська колонка. Думка автора може не збігатися із редакційною.

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.