Інформатор вихідного дня: “Сім чоловіків Евелін Г’юґо” – сповідь голівудської кінозірки про славу, любов і втрати

Книга “Сім чоловіків Евелін Г’юґо” – це про жертви заради успіху, кар’єри та слави. А також про різні форми кохання та прийняття справжнього себе.

Я закрила книгу й довго сиділа мовчки, ніби намагаючись упіймати той шлейф почуттів, який залишила за собою ця історія. “Сім чоловіків Евелін Г’юґо” – це не просто розповідь про голлівудську зірку, її кар’єру та гучні романи. Для мене це книга про вибір і ціну, яку ми платимо за мрію, про сміливість бути собою і про те, наскільки складно вмістити правду у чужі очікування. Цей роман американської письменниці Тейлор Дженкінс Рід влучив у моє літературне “яблучко”. Враженнями поділюся у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

Сюжет книги побудований на інтерв’ю: 79-річня колишня актриса, суперзірка та “секс-бомба” старого Голлівуду Евелін Гюго вперше погоджується розповісти справжню історію свого життя. Для цього, зовсім не випадково, обрала молоду журналістку Монік Грант, яка працює в журналі “Vivant”. З перших сторінок виникло відчуття, ніби я підглядаю за чиєюсь сповіддю – настільки відверто і водночас холоднокровно Евелін описує своє минуле не приховуючи нічого: маніпуляцій, амбіцій і навіть жорстоких вчинків, які доводилося їй робити у житті. І саме ця чесність заворожує.

Читаючи про її сім шлюбів, я поступово розуміла: чоловіки в її житті були радше символами, сходинками, ніж справжніми героями. Кожен із них не стільки історія кохання, скільки історія вибору. Шлюб із першим чоловіком – втеча від бідності. Другий – шлях до кар’єрного успіху. Наступні – прикриття, компроміси, спроби захиститися від осуду суспільства. І лише один із них став справжнім союзом, де панувало кохання, але навіть воно виявилося занадто тендітним для світу, де плітки і репутація цінуються більше, ніж почуття.

Мене особливо зачепила лінія із продюсером Гаррі Камероном, її найближчим другом та колегою. Їхній союз був радше партнерством і взаємопідтримкою, ніж класичним шлюбом, адже обидва мали власні таємниці й приховували справжні стосунки від суспільства (адже Гаррі був гей, а Евелін бісексуалкою). Вони любили один одного щирою любов’ю, були найближчими і найріднішими людьми в житті одного та прожили понад десять щасливих років у шлюбі виховуючи спільну доньку Коннор Камерон.

Історія Евелін та Силії – це історія любові, яка могла б бути прекрасною, але стала небезпечною та прихованою, бо світ не був готовий прийняти їх такими, якими вони є.  Вони познайомилися на знімальному майданчику. Евелін уже набирала популярність, а Силія була молодою, дуже талановитою, але ще не надто відомою акторкою. Спершу між ними панувала певна конкуренція, навіть прихована ворожість: обидві прагнули визнання, уваги публіки та ролей. Евелін сприймала Силію як суперницю, а Силія – Евелін як холодну й надто амбітну жінку.

Але згодом ця конкуренція переросла у справжнє захоплення. Евелін бачила у Силії щирість, невимушеність і талант, які не можна було підробити. А Силія відчувала, що за гламурним фасадом Евелін приховує вразливість і справжню душу. Їхнє кохання розгорілося несподівано й дуже пристрасно. Для Евелін це стало справжнім відкриттям: після низки шлюбів, які були радше угодами чи прикриттями, вона вперше відчула щирість і глибину почуттів. Силія була тією, хто бачив у ній не голлівудську богиню, а жінку, яка прагнула любові.

Разом із тим їхня історія була надзвичайно складною через обставини. В 50-60-х роках XX століття Голлівуд і суспільство загалом були категорично нетерпимими до одностатевих стосунків. Тому Евелін та Силія змушені були приховувати свої почуття. Для публіки вони залишалися лише подругами, а щоб уникнути скандалів, Евелін укладала шлюби з чоловіками – іноді заради кар’єри, іноді для прикриття. Їхнє кохання було справжнім, але не ідеальним. Силія часто ображалася на Евелін за те, що та ставила кар’єру вище за стосунки. Евелін же боялася втратити все, чого досягла, і тому робила вибір на користь слави. Це призводило до сварок, розривів і періодів віддалення.

Водночас мене вразила справжня жіноча сила Евелін. Вона ніколи не здавалася, навіть коли приймала цинічні рішення. Вона показала, що жіноча амбіція – це не гріх і не вада, а рушійна сила. Але разом з тим книга показує темний бік успіху: той момент, коли перемоги вже не радують, бо вони здобуті ціною втрат, які не можна повернути.

Ще один аспект, який змусив мене задуматися, – це стосунки Евелін і Монік. На початку здається, що журналістка просто випадково отримала шанс написати сенсаційну біографію. Але поступово стає зрозуміло, що їхній зв’язок значно глибший і трагічніший. У момент, коли Евелін відкриває, чому обрала саме Монік, я відчула змішані емоції: шок, обурення, але й певне розуміння. Минуле Евелін стало частиною долі Монік, і ця нитка між двома жінками додає історії відчуття неминучості.

Мені подобається, як авторка вибудовує образ головної героїні. Евелін – не свята й не грішниця. Вона суперечлива, егоїстична, часом безжальна. Але водночас у ній є щирість і вразливість, яку вона майстерно приховує від чужих очей. Іноді я засуджувала її, іноді – захоплювалася. Але байдужою вона мене не залишила жодного разу.

Книга торкається й теми жіночої тілесності. Евелін не соромиться використовувати свою красу як інструмент, і ця відвертість розбиває багато стереотипів. Вона не дозволяє чоловікам бути єдиними власниками сили та впливу, вона сама стає тим, хто диктує правила. Це своєрідне нагадування, що жінка має право сама визначати, ким бути і яким шляхом іти.

Окремо хочу сказати про атмосферу Голлівуду. Блиск червоних доріжок, розкішні сукні, скандали у газетах – усе це створює ілюзію казки. Але за цим сяйвом прихована тінь: самотність, брехня, страх викриття. Цей контраст між публічним і приватним життям змушує подивитися на світ слави зовсім інакше.

Коли Г’юґо вже відійшла від кінокар’єри й жила спокійніше, вона почала відкрито спрямовувати свої гроші на благодійність. Робила це не випадково, а саме туди, де відчувала власний борг та біль. Вона жертвувала кошти на підтримку ЛГБТК+ спільноти та центр боротьби з раком грудей. Це рішення було тісно пов’язане з її особистою трагедією. Її донька Коннор у 39 років померла саме від цієї хвороби.

Закривши останню сторінку, я відчула, що прочитала не лише про долю однієї актриси, а й про ціле покоління жінок, які жили у світі, де їхні почуття були менш цінними за імідж. Для мене це історія про любов у всіх її формах: любов до кар’єри, до дитини, до жінки, до себе. Це книга про те, як нелегко поєднати особисте щастя з бажанням залишити слід в історії. Я б порадила цей роман кожній жінці, яка хоча б раз у житті відчувала тиск чужих очікувань.

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш редактор розповів про серіал “Король гольфу”. Матеріал читайте тут.

Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.