“Чарівниця” за п’єсою “Безталанна” від театру “Човен”: у музеї Переяслава вперше показали виставу просто неба

У Переяславі просто неба показали виставу за п’єсою Івана Карпенка-Карого “Безталанна”. Зіграли її актори театру “Човен”.

4 жовтня на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі етно-театр “Човен” показав виставу просто неба “Чарівниця” за п’єсою Івана Карпенка-Карого “Безталанна”. Режисер – Роман Корнієнко із Переяславщини. Подібне дійство влаштували в переяславському снансені вперше. Деталі розповідає Інформатор.

На базарній площі музею просто неба до проведення вистави актори готувалися весь день. Невеличку сцену колоритно прикрасили соломою, ряднинами та полотнами. А дії вистави відбувалися як на сцені, так і поряд. Для антуражу також поставили солом’яні тюки, куди могли присісти люди, лави та стільці. Через велику ймовірність дощу захід планували перенести, але ризикнули й подія все ж таки відбулась та пройшла без опадів.

“Чарівниця” – це етнічна драма-містерія, яка переосмислює сюжет “Безталанної” через призму народних вірувань та символів. Головні ролі зіграли: Варка (Леся Козенко), Софія (Світлана Суниця), Гнат (Артем Гафонов), Степан (Віталій Аранйо), мати Гната (Галина Тарасенко), батько Софії (Роман Корнієнко), Дем’ян (Дмитро Булгаков), Параска (Інна Грубенко).

За сюжетом Гнат зустрічався із Варкою, але на вечорницях почав загравати до Софії та, зрештою, покинув свою наречену. Гнат та Софія одружилися і почали жити разом. Молодята були щасливими, безмежно кохали одне одного, не сварилися. Варка ж захотіла помститися Гнату за зраду і вийшла заміж за Степана, до якого не мала почуттів.

Минув рік, Степана забрали у москалі, Варка залишилася самотньою. Жінка заздрила подружньому щастю Гната й Софії, часто приходила до них у гості, щоби дізнатися, чи все у їхніх стосунках добре. Згодом Софія завагітніла первістком. Гнат був щасливий, що скоро стане батьком.

Та, окрім ненависті Варки, спокою молодятам не давала й мати Гната Ганна – примхлива та пихата стара жінка, яка любить тільки полаятися та потріпати язиком. Вона відразу незлюбила Софію, постійно казала, що вона ледача, бо з міста. Не люб’язно вона прийняла й батька Софії, який продав все своє майно та купив для доньки й зятя два бички та корівку в господарство. Старому нічого не лишилося, окрім як прийти жити до хати дітей та Ганни.

Та ось біда прийшла до хати молодої сім’ї. Варка захотіла помститися Гнату за все те щастя, яке він дарував не їй. Через магічний ритуал із ситом, яке позичила у Софії, причарувала чоловіка до себе. Втративши голову, Гнат перестав “триматися” хати, часто зникав та не приходив до дружини. Люди в селі почали розводити плітки, що він знову часто заходить до Варки, а вдома майже не буває.

Софія ж, звісно, не хотіла в це вірити та потроху почала втрачати глузд. Кульмінацією історії стала сварка батьків, після якої батько Софії вирішив піти з дому. У цей час Гнат, неначе оскаженілий, прийшов до хати та побачив непритомну Софію, яка знесилена впала від видінь. Чоловік під магічним впливом не розумів дійсності та подумав, що у хаті з дружиною хтось був. Запідозривши її у зраді, Гнат вбив Софію.

Після півторагодинної вистави глядачі, яких зібралося близько сотні, стоячи довго аплодували артистам. Люди вигукували “браво”.

– Ви відкрили для нас новий світ, ви – відкриття. Дуже вам дякуємо, ви неперевершені та чудові, подарували нам стільки емоцій, що це залишиться з нами на дуже довго. Наші двері для вас будуть завжди відкриті, – сказала в.о. генерального директора НІЕЗ “Переяслав” Марина Навальна.

“З юних років талановитий режисер Роман Корнієнко із села Шевченкове проявляв себе неординарно, очолював таланти ще в шкільні роки. Цим надзвичайно захопив і викликав симпатію завідуючої відділом культури в ті роки Тетяни Палатної. Вона відразу запросила Романа вступати до столичного творчого закладу. Талант, якщо він талант, відсвічує відразу неординарністю і захоплює. І тепер ми всі переконалися в цьому.

Роман Корнієнко всі роки творчості не змінював своєї стилістики в пошуках яскравого відтворення української драматургії. Його режисерські постановки не схожі на жодні інші. Сценічний простір його вистав це український космос, де і вітер, і громовиці, і троїста музика, і стерня, і ми всі присутні в цій дії. Це містерія, де реалістичні побутові, здавалося б, події поєднуються з романтизмом, поетикою, трагізмом і комізмом. Він сповідує істинний український театр, який був знищений з іменем Леся Курбаса. А він став на цю стежку, яка надзвичайно мало популяризується в Україні”, – написала у Facebook наукова співробітниця НІЕЗ “Переяслав” Наталія Костюк.

– Театр – це не просто забава. Театр “Човен” – це та скриня, яку ми намагаємося наповнити, щоб усе залишилося тут – для онуків та правнуків, – сказав наприкінці вистави режисер Роман Корнієнко.

Вистава була безкоштовною. Потрібно було заплатити лише за вхід до музею. Всі охочі могли віддячити артистам пожертвами до скриньки.

 

Нагадаємо, що нещодавно в Переяславі презентували картину Валерія Франчука, яку він написав спеціально для музею. Деталі – тут.

Яна Малишко

Фото: Яна Малишко, Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.