Інформатор вихідного дня: чи будуть разом дві останні людини у Всесвіті – “Ти – космос” варто дивитися

“Ти – космос” – це не наукова фантастика, а прониклива історія кохання. Чому цей фільм варто дивитися?

Переконаний, що ви неодноразово чули у фільмах чи читали в книгах банальну до оскоми фразу “Я не буду з тобою, навіть якщо у Всесвіті більше не залишиться чоловіків/жінок”. І так, у багатьох випадках наприкінці історії ті двоє ще й як ставали парою – та ще й, на перший погляд, досить-таки щасливою. А режисер Павло Остріков припустив, що ж реально буде, якщо у цілому Всесвіті залишаться лише двоє людей, абсолютно різних. Ось так “Ти – космос” став для мене найкращим українським фільмом про кохання. Аргументую в традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

Сюжет фільму можна описати кількома словами. Земля вибухнула, десь посеред космосу залишилися тільки Андрій із України та Катрін із Франції. Вони спершу спілкуються через радіозв’язок, а потім намагаються знайтися. Тож Андрюха на своєму напівзруйнованому кораблі “пиляє” через мільйони кілометрів, щоби зустрітися із жінкою, якої він жодного разу не бачив.

Не очікуйте від цього фільму екшну. Приблизно півтори години у кадрі ви бачитимете лише головного героя Андрюху, якого чудово зіграв Володимир Кравчук, у такому собі не надто заморочливому космічному кораблі. Спілкуватиметься він спочатку лише із бортовим комп’ютером, який став повноцінним персонажем, що зрештою навіть впливатиме на сюжет, а потім ще й із Катрін, яку ви лиш сподіватиметесь рано чи пізно побачити. Як і Андрій.

Але найцікавіше й ховається саме у спілкуванні. Навіть комунікація Андрюхи із бортовим комп’ютером – це справді щось прикольне, зал сміявся майже без упину. Що вже тоді говорити про його бесіди із Катрін? Надзвичайно цікаво простежувати, як розвиваються їхні стосунки: від його ігнорування першого повідомлення до його ж зізнання у коханні. Якби ці двоє зустрілися на Землі серед мільйонів інших людей, то точно навіть не поглянули б одне на одного. Адже і в ситуації, в якій вони опинилися, не відразу все склалося. Андрій був занадто різкий, Катрін – надто емоційною. Але, нічого приховувати, якби не вона, то, можливо, спілкування узагалі б не було.

Тому після цього фільму відповідь на запитання, чи буде він/вона з тобою, якщо ти залишишся єдиною людиною у Всесвіті, для мене очевидна. Точно буде, бо люди насправді тягнуться одне до одного, як би там не було. І зараз, коли здається, що всі перенасичені спілкуванням, все ж ми його переважно прагнемо і намагаємось не бути самотніми. Лише уявіть на секунду, що людей більше не буде, тільки ви. Хіба це не страшно? Хіба ви не вхопитесь за ще бодай однесеньку людину, як за рятувальне коло у бурхливому океані? Або навіть не бурхливому, а спокійному, тихому-тихому й порожньому.

Як на мене, Остріков зумів показати величезну трагедію – у Всесвіті залишилася одна людина. А потім він показав, що таке надія і любов, і до яких неймовірних вчинків вони можуть призвести. Я точно розумію, що Андрій та Катрін, як би не завершився фільм, не прожили би довге і щасливе життя, бо їм банально забракло б засобів для існування. Таким чином ми ніяк не дізнаємось, чи змогли би вони вжитися, чи не з’їв би двох таких кардинально різних людей побут. Але ця історія – це імпульс, по суті, остання важлива справа кожного із них у житті. Чи завершиться вона позитивно, це головний виклик цього фільму.

“Ти – космос” багато хто називає першим українським науково-фантастичним фільмом. Але наукового в ньому немає абсолютно нічого, тобто автор не намагається аргументувати, чому те чи інше сталося так чи інакше, чи чому Андрюха реально може причепитися до ядерного резервуару й долетіти на ньому до іншого корабля (мабуть, все ж ніяк не може). Ну а фантастики там було вдосталь, бо вся ця історія – абсолютна вигадка, яка не може статися ніяк і ніколи. І фільм не намагається претендувати на правдоподібність. Він просто хоче розповісти про двох останніх в історії людей, які нестерпно прагнуть побачитися.

Попри те, що “Ти – космос” – це фільм про величезну трагедію, більшість часу в залі кінотеатру лунав сміх. Це для мене свідчило про те, що герой дуже справжній, такий як майже всі ми. При цьому моменти, коли він був серйозним, засмученим чи розчуленим, на контрасті здавалися ще потужнішими. А остання сцена байдужим не могла залишити нікого. Тож не стало дивиною, що після сеансу дехто навіть аплодував (хоча цього я не розумію – ні Острікова, ні акторів фільму в залі не було).

За “Ти – космос” абсолютно не соромно, таке українське кіно потрібно робити і на таке українське кіно потрібно ходити. Фільм досить простий, проте змушує подумати. Він не втомлює, хоча й сюжет не “несеться”. Це – спокійна і дуже сумна історія кохання, просто у дещо незвичному антуражі. Намагався щось пригадати, та не вийшло – нічого кращого про кохання в Україні досі не робили. Тож беремо це за приклад і намагаємось перевершити.

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш журналіст розповів про фільм “Безславні виродки”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.