Яким був цей місяць для журналістів Інформатора? Ділимось рефлексіями.
У вже традиційній рубриці журналісти Інформатора діляться тим, що їм сподобалося, не сподобалося та надихнуло протягом місяця. У лютому вони завзято працювали, святкували День закоханих, Масницю, ходили на вистави, читали книги, грали у комп’ютерні ігри та з нетерпінням чекали весни.
Що сподобалося?
Віталій Усик: Цього року мені, як ніколи, складно було визначати 25 впливових людей Переяслава та потім описувати їх для традиційного так званого конкурсу на Інформаторі. Вже п’ятий рік цим займаюся, а претенденти весь цей час майже не змінюються. Не дивно, що одна політична каденція в Україні триває 5 років. За цей час можна встигнути багато зробити, але й перенасичення владою не буде.
Повномасштабна війна поки що не дає можливості провести вибори. Тож місцева влада вже розпочала свій шостий рік роботи. Відповідно, й головні посадовці міськради надалі потрапляють до переліку впливових, бо хто як не вони? Немає особливих змін і серед опозиціонерів, хіба що їх менше стає, бо хтось вступає до лав війська, а хтось якось неочікувано зникає з медійного простору. Тобто ви можете лише уявити: якщо я втомився про цих людей писати коротку відомість один раз на рік, то як же вони, певно, втомилися бути на посадах чи опозиціонувати тим самим посадовцям.
Що ж мені сподобалося у всій цій ситуації? Те, що я все ж зібрався, змотивувався і підготував цей перелік. А потім ми разом із читачами вчергове визначили гідного переможця. Успішно закривати великий проєкт, який нехай і не приносив задоволення, – це завжди приємно. Подивимось, чи буде в мене бодай дрібка натхнення на це через рік і чи зміниться принаймні трішечки суспільно-політичний простір Переяслава до того часу.
Яна Малишко: Цього місяця мені подобалося ходити на турніри чемпіонату Переяславщини з футзалу. Зараз його проводять у місцевому університеті. Футбол люблю давно, дивитися та вболівати. Матчі наживо ніколи не зрівняються із трансляціями. Це атмосфера, емоції, спілкування і, звісно ж, інтрига. Тож у свій вихідний випадає нагода повболівати за улюблені команди.
А ще почала більше та стабільніше читати. Посприяли цьому тривалі відключення світла, особливо ввечері. Тож три цікаві книги осилила дуже легко. Стараюсь кожного дня хоча б годинку приділяти цьому. Але ж ви знаєте як із бажанням та настроєм буває.
Єгор Данильчев: Цього місяця у моєму житті було кілька приємних дрібниць, але саме з дрібниць і складається щось більше. Наприклад, гарне емоційне самопочуття.
Почну з найвагомішого досягнення. Цього місяця я взяв своє перше інтерв’ю. З почином, як то кажуть. Взагалі думав, що переживати не буду, так воно загалом і було, але коли підійшло ближче до справи і до зустрічі залишалось близько години, то градус хвилювання трохи піднявся. Але все пройшло більш-менш гладко. Можливо, не ідеально, але все приходить з досвідом, рости завжди є куди.
Наступний приємний момент – 14 лютого. Не те, щоб я любив різні свята, але з появою коханої людини погляд на деякі речі змінюється. Точніше, людина поруч його змінює. Мені здається, чоловіки впізнають у цьому тексті себе. У якийсь момент у нашому житті з’являється жінка, з якою і свята починають відчуватись інакше. Особисто у мене час із коханою – це найкраще емоційне розвантаження і відпочинок. Ось і цього року вийшло так, що класно відсвяткували День закоханих, тож на роботу я поїхав щасливим. Класно – це не завжди великі гуляння. Іноді це просто сніданок у ліжко чи затишний вечір разом. Це і задало гарний настрій на кілька днів вперед.
І останнє. Напевно, зовсім дрібниця, та все ж хочеться додати сюди. Не те, щоби я був геймером чи залежним від комп’ютерних ігор. Але минулого літа заробив трохи грошей і закрив свій дитячий гештальт (так же зараз модно говорити?). У дитинстві у мене не було власного комп’ютера, тож після покупки ігрового ПК між книгами та іншими хобі дозволяю собі інколи відпочити і так також.
Переважно граю у різного роду тактичні шутери. І ось нещодавно за знижкою вирішив купити собі Hell Let Loose. Хто купував ігри, знає, що за правилами платформи ти можеш повернути гроші за гру, але лише до того моменту, поки не награв більше трьох годин. Я так і планував: зайде – залишу, не сподобається – поверну свої гроші. Після кількох годин гра затягнула. Після роботи частенько зависаю там.
До речі, охочі пограти разом із журналістом Інформатора – пишіть у коментарях, можемо зібратись та разом провести час. Своєрідний спосіб зближення з аудиторією. Відкриття однієї гри потягнуло за собою низку гарних речей, але про них детальніше розповім у пункті “Що надихнуло?”.
Що не сподобалося?
Єгор Данильчев: Як уже згадував, купив я собі ноутбук. Але це був би не я, якби все пройшло гладко. У мене вже навіть неконтрольовані думки виникають: якщо все тривалий час підозріло добре, то неодмінно це має змінитись. Це постійно тримає у напрузі. Але ближче до проблеми.
Через деякий час користування новоспеченою покупкою почались проблеми з Wi-fi. Хто цікавився ноутбуками, знає, що це типова проблема серії Asus TUF. До кінця сподівався, що на нових моделях цього немає і проблема мене омине, але не склалось. Якщо місяцем раніше мережева карта була просто у “передсмертному” стані, то зараз “померла” повністю. Інтернет я підключаю тепер по кабелю, але ні роздати інтернет з ноутбука, ні перенести його у інше місце тепер не можна. Загалом не скажу, що це якось надто мене засмутило, адже був до цього готовий і до її заміни готувався з перших дзвіночків, та все ж момент неприємний.
Віталій Усик: Після того, як дізнався, що за книгою Ілларіон Павлюка “Я бачу, вас цікавить пітьма” поставлять виставу, побувати на ній стало моєю маленькою мрією. Мене просто вразила ця книга, але не міг уявити, як її можна показати в театрі. Аж надто ця історія багатошарова й наповнена відсилками. На день народження подруга подарувала мені квитки на “Пітьму” у Жовтневому палаці й приблизно півтора місяця я з нетерпінням її чекав.
Тут ви, певно, думаєте, що вистава мене розчарувала. Бо інакше чому б ця історія потрапила до “негативного” пункту? Насправді вона була класною до антракту. А після побачити її вже не міг, бо мав поспішати на маршрутку до Переяслава. Якби не тривога, то я б ідеально встигнув на неї після вистави. Але в росіян на цей день були свої плани… Звичайно, я міг знайти, у кого переночувати в Києві, проте таких планів у мене на цей вечір не було, наступного ранку було багато важливих справ. Ось так моя маленька мрія втілилася лише частково й подарувала, скоріше, смуток, ніж задоволення.
Яна Малишко: Не сподобалось, що почала їсти більше солодкого. Якось бажання споживати більше цукру припадає на зимовий період. Щоб зігрітись – чайок, кава і, звісно, до цього треба смаколик. А потім результат “на обличчя”. Не знаю, як це працює, але відчуваю наближення весни, і вже трохи менше хочеться цієї швидкої дози дофаміну (хух).
Що надихнуло?
Віталій Усик: Ця зима була справді складною. І надихає мене зараз те, що вона нарешті закінчується. Навесні має стати легше як у плані покращення погоди, так і щодо власного морального стану. Щоби було ще цікавіше, я вже написав собі чекліст прикольних справ на весну. Подібний робив на осінь, і це значно прикрасило та додало барв цій порі року. Поділюсь кількома своїми приємними планами на весну:
- викинути все зайве із дому;
- оновити гардероб на весну;
- побувати на футбольному матчі;
- набити тату;
- взяти відпустку на тиждень.
Яна Малишко: У третю суботу лютого у Переяславі в музеї просто неба відзначали свято Колодія, або ж, як кажуть у народі, Масницю. Мені потрібно було сходити туди, але по роботі. Святкування зібрало дуже багато людей. Лише автівок біля входу нарахувала близько пів сотні. Атмосфера – вражаюча. Відвідувачі були у вишиванках та різному етнічному вбранні. Співали народні пісні, проводили обрядові дійства, за донати для війська волонтери торгували українськими стравами, а народні майстри – виробами ужиткового мистецтва. Тож про що я: попри всі труднощі нашої країни, люди не забувають свою спадщину, своє коріння, пам’ятають і не зрікаються багатогранної української культури – ось що по-справжньому надихає.
Єгор Данильчев: Цьогомісячне натхнення побічно пов’язане з грою, про яку я писав у пункті “Що сподобалось?”. У один із вечорів вирішив переключитись на щось інше і спробувати змонтувати відео по грі. На меті не було виставляти його кудись, це було винятково для релаксації і спроби чогось нового. Але після того, як поділився роботою з товаришем, він дав доволі розгорнутий фідбек, у якому запропонував монетизувати те, що мені приносить задоволення, адже, за його словами, у мене непогано виходить. Він сказав мені фразу, про яку я раніше не задумувався, але з якою погоджуюсь: “Завжди краще щось створювати, ніж споживати”. Можливо, тоді й моментів, коли ти не почуваєшся “вижатим” та емоційно виснаженим стане більше. Та і взагалі мене це змотивувало освоїти щось нове – монтаж, наприклад, не обов’язково у тематиці геймінгу. Він запропонував у майбутньому спробувати проводити разом прямі транслації, мені ця ідея імпонує.
Нагадаємо, що у січні журналістів Інформатора напружувала зима, але надихала робота. Їхні рефлексії – тут.
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
