У Переяславі провели творчу зустріч із поетом Юрієм Цвіркуном. Як це було?
26 березня у мистецькій галереї Переяславського центру культури та мистецтв до Всесвітнього дня поезії провели творчу зустріч під назвою “Поезія і війна” із поетом Юрієм Цвіркуном. Поринути в атмосферу літературного слова талановитого автора прийшло близько пів сотні місцевих жителів. Про це повідомляє Інформатор.
Вечір став особливим не лише для слухачів, а й для самого автора. Він назвав його символічним початком нового етапу свого життя. Юрій Цвіркун розповів, що близько 20 років тому працював у Переяславі суддею, саме тут розпочиналася його професійна кар’єра. Тепер же він повернувся до міста вже в іншій ролі – поета: “Тоді був мій юридичний початок, а тепер – поетичний. І це виглядає дуже символічно”.
Адже, крім літературної діяльності та створення цифрового поетичного контенту, Юрій Цвіркун досліджує історію міжнародних відносин і займається практичною юриспруденцією. Він – юрист, науковець і викладач, автор численних юридичних текстів, двох дисертацій та монографій.
Виступ поета складався із кількох частин. Спочатку він представив ліричні та філософські вірші різних років, далі – твори про війну, які стали емоційним центром вечора.
Про силу слова, життя і трохи романтики
Першу частину зустрічі Юрій Цвіркун присвятив більш світлій та задумливій поезії – про життя, свободу, пошук себе.
А життя несерйозне таке.
Часто грубе, місцями тонке.
То на білому каву прольє,
то пір’їнку на чорне приб’є.
Наче скло у бокала крехке.
Ось таке життя, ось таке.
Мало хто на початку збагне,
що життя у нас тільки одне.
І в житті неможливо без трощ.
На шляху будуть спека і дощ.
Не шкодуйте, що рветься взуття.
Це безспірна ознака життя.
Що набридло, відразу спаліть. \
А навіщо воно буде тліть?
Це прекрасно, як ватра горить,
коли небо над нами зорить.
І нагадуйте часом про те, як студенти п’ють аліготе,
що прекрасне життя і п’янке, як вітер, як вітер легке.
У першій частині прозвучали й любовні вірші. Сам автор зізнався, що їх у нього небагато, але вони знаходять відгук у читачів.
Я в цирк ходив і в зоопарк, в музеї був, що в Пирогово.
І бар відвідував, і парк, але без тебе так херово.
Всю ніч дивився серіал, весь день читаю якісь вірші,
чотири рази пив фестал, але від того тільки гірше.
Поїду бусом до Черкас, а звідти потягом до Львова
переконатись котрий раз – без тебе скрізь мені херово.
Один в гнітючому купе, вдихаю запахи мазуту
і вбити хочу я тебе. Бо скільки ж мучитися буду?
Отрути, думав, підділю тобі у ресторані “Дрова”.
Ну як же я тебе уб’ю, якщо без тебе так херово?
Юрій Цвіркун розповів, що починав як музикант в колективі і автор текстів для пісень ще в юні роки. Згодом зробив паузу через юридичну кар’єру, але кілька років тому повернувся до творчості.
З 2021 року поет щорічно публікує нові збірки віршів. Наразі їх чотири. Першою була – “Смерть”, яку автор присвятив матері після її смерті. Потім були “Дорога”, “Самотність”, “Сад”. У своїй творчості Юрій Цвіркун експериментує з різними поетичними жанрами, поєднуючи глибокі роздуми про життя, сучасність і внутрішній світ людини.
Від особистого до болючого
Друга частина вечора мала назву “Поезія і війна”. Саме тут звучали глибокі та проникливі твори. Поет підкреслив, що ці вірші увійдуть до його нової майбутньої збірки “Війна”, яка ще з 2025 року готується до друку, але ще не вийшла через обстріли в Одесі, де розташоване видавництво. Цього дня автор показав лише майбутній макет збірки.
Один з віршів Юрій Цвіркун присвятив своєму другові Олегу Юрченку, який загинув під Бахмутом. Він був батьком п’ятьох дітей.
Мені здається, мав би бути день, прекрасний день у Києві чи Львові,
але в нас ніч, ми усі мішені, і наші ріки повні сліз і крові.
Мені здається, мав би бути рай на цій землі, де глід росте і сонях,
але над нами чорний небокрай, але в нас чорний попіл на долонях.
Мені здається, мав би бути сад. Бо рай без саду якось не годиться,
але в наш сад прокрався знову гад, не квітне сад і хліб не колоситься.
Мені здається, мав би бути мир, бо є усе під зіркою ясною,
але чужий, кимсь створений кумир сюди прийшов підступно із війною.
Мені здається, мав би бути дощ, суха земля благала вже напитись,
та напоїв своєю кров’ю хтось цю землю, хто пішов за нею битись.
Мені здається, мав би бути хліб, духмяний хліб – це гордість цього краю.
Але бійці несуть черговий гріб, черговий гріб несуть дядьки до раю.
Окремий вірш автор присвятив подіям у селі Кринки на Херсонщині – одному з найтрагічніших епізодів сучасної війни. Зазначив, що цей вірш написаний під впливом розповідей знайомого військового, який займався перевезеннями і забезпеченням цього населеного пункту.
Не бачив я страшнішої картинки, ніж фото із села, що зветься Кринки.
Там билися відважні піхотинці, тепер лиш смерть блукає наодинці.
Немає там людей, дерев і вулиць, вони загинули, та не зігнулись.
Кринки не впізнав би й Остап Вишня, залишив їх, здається, і Всевишній.
Там на одного нашого Героя 17 окупантів з Оренгоя.
Там жодної вцілілої цеглинки. Село Кринки тепер фортеця Кри́нки.
Сухий пісок, який летить з Олешків, покрив тіла Максимів і Олежків.
Не покладуть їм в ноги хризантеми, зате присвятять вірші і поеми.
Якщо живі, говоримо про карму, вважатимуть, що все це було марним,
Заплющать очі та запхнуть беруші, то не мине війна і їхні душі.
Несе Дніпрові води в Чорне море, але чорніше нього наше горе.
Не бачив я страшнішої картинки, ніж фото із села, що зветься Кринки.
У Переяславі провели творчу зустріч із поетом Юрієм Цвіркуном
На захід прийшли близько пів сотні людей
Автор читав вірші про життя та війну
Юрій Цвіркун – автор чотирьох збірок авторських віршів
Деякі вірші поет присвячував друзям та військовим
Всі із захватом слухали поезію
Юрій Цвіркун розповів, що кілька років працював у Переяславському суді
Макет збірки “Війна”, яка ще не вийшла, але готується до друку
Нагадаємо, що бібліотека Переяслава збирає книги для військових. Як долучитися, дізнавайтесь тут.
Яна Малишко
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
