Проєкт “Метаромантика” запускає власний YouTube-канал із серією відеорозмов із військовими митцями. Перший випуск відзняли в музеї космосу у Переяславі.
Проєкт “Метаромантика” розширює формат і запускає власний YouTube-канал із серією відеорозмов із військовими митцями, які формують нову культурну оптику війни. Перший випуск записали із добровольцем Олексієм Варламовим на позивний “Вождь” в музеї космосу, що розташований у приміщенні старовинної церкви на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі. Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив співробітник НІЕЗ “Переяслав” Сергій Вовкодав, передає Інформатор.
Метаромантика – це новий мистецький напрям і водночас творчий проєкт, що об’єднує досвід і голоси учасників повномасштабної війни. Його заснували як літературну ініціативу: автори – військові, ветерани та люди, безпосередньо дотичні до війни, через поезію та прозу осмислюють пережите, фіксують емоції, втрати, надію і трансформації, які принесла війна.
Першим кроком у розвитку проєкту стала спільна збірка військових під назвою “Метаромантика. Кров, степ і вічність” створена у часи повномасштабної війни. Вона стала своєрідним літописом особистих історій, з роздумами, поезією та світлинами. Водночас “Метаромантика” виходить за межі класичної літератури, поєднуючи елементи сучасного мистецтва, документалістики та перформансу.
Згодом проєкт розширився і отримав відеоформат. Перший відеовипуск “Метаромантики” записали в лютому цього року в музеї космосу, який розміщений всередині церкви ХІХ століття на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі.
Цикл YouTube-розмов стане частиною ширшого проєкту, що включає другий випуск альманаху під назвою “Метаморфози”. Його тема – плинність і трансформація: внутрішня (переживання війни) та зовнішня (зміни у світі, тілі, суспільстві). Відеорозмови з військовими митцями розширюють цю ідею, фіксуючи сам момент переходу – від досвіду до його осмислення.
ТВОРЧІСТЬ, РЕАЛЬНІСТЬ ТА ВІРА
У центрі випуску діалог із автором та комбатантом проєкту Олексієм Варламовим на позивний “Вождь”. Він – доброволець, який з 2022 року бере участь у захисті України та нині служить у 1 ОЦБС. Також Олексій є музикантом під псевдонімом EK Nekron. Інтерв’юером виступив Владислав “Бабай” Шекмар – ветеран і митець.
Герой інтерв’ю розповів, що бойовий позивний “Вождь” у нього з’явився ще за часів служби в теробороні: “У мене було таке доволі довге волосся. Тоді ми жили в бліндажах. І там я був схожий на вождя. У нас був товариш, який постійно придумував позивні. У мене їх змінилося, напевно, за кілька місяців штук п’ять, а от останній прижився, коли я вже в інший підрозділ перевівся”.
А про свій творчий псевдонім EK Nekron пояснив так: “Некрон з грецької мови перекладається “із мертвих”. Це частина пасхального тропара, який співають от саме на Великдень: “Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і сущим у гробах життя дарував”.
Також Олексій Варламов поділився переживаннями впливу війни на творчість і створення треку “Осінь 2” під час контрнаступу, проводячи паралелі між довоєнним і нинішнім життям:
– Коли були перші бойові, я тільки перевівся з тероборони. Щодо творчості, то в мене вже був трек під назвою “Осінь”. Коли ми поїхали на контрнаступ – там народився трек “Осінь 2”. Під той самий мінус я порівняв своє життя “до”, яке було на час запису першого треку, і теперішнє. У мене назбиралося багато відео на телефоні, змонтував невеличкий кліп – просто відео з телефону, побут, усе таке, і під цей трек виклав в інтернет, – розповів захисник.
Окрему увагу в розмові приділено темі віри. Військовий описує бойові дії як “велетенське поле див” і говорить про контраст між фронтом і тилом, а також про загострене відчуття справедливості:
– Війна, і особливо бойові дії – це справді велетенське поле див. Хтось ці дива спостерігає, переживає їх і розуміє. А хтось може сказати, умовно, що це випадок. Перший стан після госпіталю – просто ейфорія. Я вийшов, подивився, як оживає місто. Люди починають пити каву, ідуть на роботу. Наскільки просто круто жити і робити те, що ти хочеш, чимось займатися. А потім був протилежний стан, з’явилася якась агресія, я постійно шукав конфлікту. А потім – штиль. Тут звістка про загиблого побратима, і тут же якась радісна новина, – поділився Олексій Варламов.
Військовий також згадує особисті історії, зокрема повернення із завдання на Запорізькому напрямку та окремо підкреслює контраст, який запам’ятався найбільше:
– Ще кілька годин до цього я був у зовсім іншій реальності: навколо були люди, грала музика, звичайне міське життя. Навіть підійшов до перехожого, щоб попросити сигарету, і почув у відповідь, що їх вже роздали іншим. І саме ця буденність різко дисонувала з тим, що відбувалося “до” і “після”. Буквально кілька годин тому я перебував під обстрілом, а потім знову опинився серед звичайного міського життя, де люди їдять піцу і ходять у кіно, – розповідає Олексій.
Також у випуску Олексій Варламов розмірковує про ставлення до ворога, духовність у військовому побуті та поняття пекла як неможливості відповісти на любов. Ділиться баченням Ісуса як неформала, близького до маргіналізованих верств суспільства, а також пояснює ідею створення мерчу з християнською символікою.
Наприкінці інтерв’ю він говорить про власну мрію – “Спастись і щоб усі, кого я люблю, також спаслися, і зустрітися разом наприкінці”. А також читає уривок зі свого твору, присвяченого військовим реаліям.
Нагадаємо, що 12 квітня на Донеччині помер 34-річний захисник із Переяслава Дмитро Вакуленко. Деталі – тут.
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
