“Моє життєве кредо – бути корисною людям”: у Переяславі провели зустріч із ліквідаторкою ЧАЕС та поетесою Валентиною Купрієнко

Віталій Усик

5 години ago

У Переяславі зустрілись із ліквідаторкою ЧАЕС та поетесою Валентиною Купрієнко. Про що говорили?

16 квітня у мистецькій галереї Переяславського центру культури та мистецтв відбулась творча зустріч із Валентиною Купрієнко, поетесою, авторкою 8 збірок, громадською діячкою та ліквідаторкою аварії на ЧАЕС. Вона розповіла про особистий досвід пережитої катастрофи та зачитала власну поезію. Подія об’єднала близько 30 людей. Про це повідомляє Інформатор.

Валентина Купрієнко народилася у Поліссі, проживала у місті Бориспіль. Жінка розповіла, що з 2014 року займалася волонтерством і доставляла гуманітарну допомогу на фронт. Нині пише поезію. Каже, що її життєве кредо – “Бути корисною людям”.

Під час зустрічі поетеса читала власні вірші про Чорнобиль, а також присвяту померлому синові. Вона згадала хід катастрофи на ЧАЕС, її наслідки та поділилася особистим досвідом пережитого. Окремо розповіла про роботу, яку виконувала в той період:

– Мені було тільки 27 років, але я вже була мамою двох діток та депутаткою. Мене в складі дорослих дядьків відправляли на відселення сімей. Моя місія, як ідеологічного працівника, полягала в тому, щоб заспокоювати людей. Уявіть собі: в село заїжджали рефрижератори для тварин і автобуси для людей. Люди плакали, а я з ними. Плакали і тварини, яких грузили. Було важко, стискалось серце.

Я не знала, що попереду, а вдома маленькі дітки. Але я завжди була такою сміливою патріоткою, як я себе називаю в сімейному колі. Куди казали – туди їхала, що робити казали – те робила. Було навіть і таке, що ми забирали із навколишніх сіл мам із маленькими дітками, вагітних жінок. Попереду їхав автобус із ними, а позаду швидка допомога. Ми людей везли до Тетерівського вокзалу. Там вони пересідали в поїзди і їх везли в санаторій “Україна”.

Валентина Купрієнко також поділилась особистою історією про свого чоловіка, за її словами, його забрали на третій день після аварії серед ночі через військкомат. Він возив пісок для гвинтокрилів, який йому грузили в мішки. Вже пройшло понад 20 років, як жінка втратила свого чоловіка.

– Колись при в’їзді у Прип’ять була велика стела “Нехай буде атом робітником, а не солдатом”. Але вийшло навпаки… Надзвичайно багато земляків загинуло, а ще дуже багато людей і досі ходять зі своїми важкими хворобами”, – розповіла жінка.

Після історій авторки та інших ліквідаторів, які були в залі, поетеса читала власні вірші. До неї долучилися й кілька присутніх, які також продекламували свою поезію. Після завершення зустрічі охочі могли придбати книги авторки з автографом. Частину примірників вона подарувала ліквідаторам і землякам з Полісся.

Наприкінці заходу Валентин Шуткевич вручив Валентині Купрієнко репродукцію малюнка Тараса Шевченка “Вознесенський собор і капличка”, створеного у 1845 році під час його перебування в цих місцях. Також він передав подяку та буклет, присвячений творчому і життєвому шляху Михайла Сікорського.

Валентина Купрієнко є членкинею Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Спілки ронделістів України та Спілки слов’янських письменників України. Її внесок у культуру та громадське життя відзначений Орденом княгині Ольги, званням Почесного ветерана Борисполя, дипломом “Княгиня українського духу” та численними нагородами.