“Варта захисників зустрічає нас біля шкільного дому”: на гімназії №2 у Переяславі відкрили меморіальну дошку Олегу Іванову – загалом дев’яту

У Переяславі на фасаді гімназії №2 відкрили меморіальну дошку Олегу Іванову. Він загинув на війні у листопаді 2023 року.

17 квітня на фасаді гімназії №2 у Переяславі відкрили меморіальну дошку військовому Збройних сил України Олегу Іванову. Він був випускником цього навчального закладу та загинув на війні у 47 років. У нього залишилися мама, сестра, дружина та донька. Про це повідомляє Інформатор.

Коли почалась повномасштабна війна, Олег Іванов був у Вишгороді, де працював охоронцем. Він не був професійним військовим. Але у липні 2023-го став до лав Збройних сил України. Був розвідником-навідником першого відділення першого розвідувального взводу першого механізованого батальйону військової частини А4773.

“У листопаді 2023-го зв’язок із Олегом обірвався. Півтора року тиші стали для родини справжнім випробуванням на межі людських сил. Півтора року віри проти фактів, але підтвердилося найстрашніше. 17 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новокалинове Покровського району Донецької області Олег Іванов загинув. Свою останню обіцянку – повернутися додому в рідну Борисівку, до берега свого дитинства – він виконав уже після смерті”, – сказала ведуча урочистого відкриття меморіальної дошки Влада Черненко.

Зібралось близько 70 людей, серед яких небайдужі жителі громади, учні гімназії, знайомі та близькі захисника. Право відкрити меморіальну дошку надали мамі воїна Тетяні Василівні та його доньці Вікторії. Звершив обряд освячення настоятель Володимирського храму Православної церкви України отець Іван Будняк.

“У ці дні пасхальні ми мали б радіти перемозі життя над смертю, але наша країна перебуває у стані війни. І тому ми часто сумуємо, згадуючи наших рідних, які віддали свої власне життя заради нашої свободи, нашого миру. Щоб ми тут мирно могли жити, навчатися, любити і творити добрі справи. І сьогодні ми не маємо права забувати тих, які вчинили цю жертву. Це великий подвиг. Ми маємо кожного пам’ятати”, – сказав священнослужитель перед молитвою та освяченням меморіальної дошки.

“Висловлюю найщиріші слова вдячності матері, яка виховала справжнього патріота України. Хочу подякувати доньці, підтримати її. Важко усвідомити ваше горе. Але ваш батько не помер. Кажуть: “Герої не вмирають”. І справді вони не вмирають, поки буде пам’ять про них. Поки будуть ці меморіальні дошки, які кожному із нас нагадуватимуть про них. І щоразу, коли проходитимете повз, зупиніться, згадайте, і просто пошепки скажіть: “Дякую тобі, герою. Дякую тобі за те, що захистив Україну, за те, що захистив нас”, – звернувся до присутніх міський голова Переяслава Вячеслав Саулко.

Директорка Переяславської гімназії №2 Валентина Одинець у свою чергу розповіла, яким був Олег Іванов у шкільні роки: “За спогадами однокласників спокійний, товариський, любив спорт, брав участь в усіх змаганнях: волейбол, баскетбол, футбол. Це був простий, добрий юнак, якого всі поважали. Боляче сприймати, що чорних мармурових табличок на кам’яних грудях нашого закладу освіти все більшає. Їх дев’ять. Щоранку варта захисників зустрічає нас біля рідного шкільного дому. Тут було їхнє життя: метушня, уроки, хвилювання, мрії про майбутнє”.

Ветеран війни Роман Шевченко додав: “Олег пішов трішки пізніше на фронт, але ми постійно з ним переписувалися, дізнавалися, як там справи. Якраз у той період ми стояли під Авдіївкою, він був трішки лівіше. Коли останній раз із ним переписувалися, хотіли з ним зустрітися. І наче все було добре, все так гарно налаштовувалося, а тоді ми з ним списалися і він каже, що виходить на завдання. Я йому пишу: “Тільки повернешся – відпиши. Я до тебе заїду”. Відповіді тоді так і не отримав. Після того дізнався, що Олег зник безвісти. І через деякий час його знайшли і повернули. Сам по собі Олег був дуже гарною людиною. Завжди допомагав, ніколи не відмовляв”.

“Є таке прислів’я: “Про покійних або добре, або ніяк”. Але він був з тієї сотні, де не треба нічого придумувати. Він справді був гарним однокласником, щирою людиною. Він був звичайний хлопець, як ми всі. Нічим не відрізнявся, спортом займався, – поділився військовий та однокласник загиблого Олег Гриценко. – Я казав своїм батькам: “Якщо є пекло на Землі, то ми його пройшли”. Так і Олег пройшов його. Я вчився в школі поганенько. Але після школи потихеньку почав вчити історію України сам для себе. І виявляється, що кожного століття у нас ідуть війни за незалежність. Майже в усіх ми зовнішнього ворога перемагаємо, а внутрішнього – ні. Я сподіваюсь, що ваше покоління, діти, коли наше відстоїть цю війну, не втратить те, що ми здобули кров’ю, і ви збудуєте справді незалежну європейську країну. І всі втрати хлопців не будуть даремними”.

Наприкінці заходу до підніжжя меморіальної дошки Олегу Іванову присутні поклали квіти.

Нагадаємо, що 16 квітня у Переяславі провели зустріч із ліквідаторкою ЧАЕС та поетесою Валентиною Купрієнко. Як це було, читайте тут.

Єгор Данильчев

Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.