“Лицар сімох королівств” вирізняється у всесвіті Джорджа Мартіна. Редактор Інформатор ділиться враженнями про серіал.
“Гра престолів” свого часу стала світовим феноменом. Кожен епізод цього серіалу чекали та обговорювали, а фінал спричинив суперечки та мало не змусив авторів перезнімати його. Зрозуміло, що це спонукало до створення спін-офів, сиквелів та приквелів. Якщо “Дім дракона” не став для мене якимось відкриттям, то свіженький “Лицар сімох королівств” здивував – загалом позитивно. Про цей серіал розповім у рубриці “Інформатор вихідного дня”.
У “Лицарі сімох королівств” хронологічно події відбуваються до “Гри престолів”. Щоправда, особливого значення це не має. Хіба що шанувальники цього всесвіту знаходитимуть для себе цікаві моменти, згадки та відсилки. Я ж сприймав цей мінісеріал із шести епізодів по 30 хвилин, як окрему історію з атмосферою світу, створеного Джорджем Мартіном. До слова, “Лицар сімох королівств” знятий за мотивами його новели “Лицар-бурлака”.
Починається серіал із того, що головний герой, високий міцний хлопець на ім’я Дунк, який згодом представлятиметься Дунканом Довганем, втрачає свого наставника лицаря сера Арлана. У юнака залишається троє коней та деяке спорядження і він опиняється перед вибором: що робити далі? Вирішує взяти участь у лицарському турнірі. Дорогою зустрічає лисого хлопчака Егга, який напрошується стати його зброєносцем.
У Ешфорті, де проходить турнір, він говорить організаторові, що наставник перед смертю охрестив його у лицарі. Проте сам серіал достеменно так і не підтверджує цього згодом. Навпаки, здається, що сер Арлан цього так і не зробив, хоча хлопець і дуже хотів. Та й коли в один із важливих моментів Дунку необхідно зробити лицарем одного з персонажів, він розгублюється і говорить, що не може. Цілком ймовірно, що причиною цьому є те, що сам він лицарем не був.
Зрештою після певних перипетій Дунка беруть учасником турніру. Він шукає спорядження, знайомиться із новими людьми, готується до змагань. І це все ніби підводить до чогось важливого – спочатку здавалося, що, власне, до турніру. Однак основною проблематикою цього сезону став не турнір, а Ейріон Таргарієн, один із членів правлячої сім’ї “драконів”. У Дунка виникає із ним сутичка, коли “лицар” намагається захистити дівчину. І вирішитися вона має внаслідок “суду сімьох”, тобто бою сім на сім з боку Дунка та з боку Ейріона. Це і стає кульмінацією серіалу у п’ятому епізоді. Останній же епізод ніби заспокоює після емоційного спалаху – пил влягається, фігурки на шаховій дошці роставляються для наступної гри.
Тобто перший сезон повністю закриває цю історію. Але її ще можна продовжувати вже у інших обставинах, що й робитимуть автори. Вже відомо, що “Лицаря сімох королівств” продовжили щонайменше ще на два сезони, а зйомки другого вже завершуються (вихід запланований на початок 2027 року). Другий сезон екранізує новелу “Присяжний меч”, де головні герої будуть втягнуті в регіональну суперечку під час літньої посухи у Вестеросі.
“Лицар сімох королівств” здивував тим, що, на відміну від того ж “Дому дракона”, він абсолютно відрізняється за вайбом від “Гри престолів”. Тут взагалі немає політичних ігор, оскільки історія ведеться, по суті, від простого хлопця, а не від знаті, як було у інших серіалах всесвіту. Тут є гумор і його багато, чого практично не побачиш ні у “Грі престолів”, ні у “Домі дракона”. Автори буквально на перших хвилинах показують, чого чекати від “Лицаря…”, коли пафосний момент із музикою, відомою за стартовою заставкою “ГП”, переривають, перепрошую, здійсненням головним героєм дефекації.
Його стосунки зі зброєносцем Еггом – це взагалі те, що зробило цю історію такою особливою. Малий дуже розумний та дотепний, а ось Дунк дещо недалекий, простакуватий. Цей контраст аж надто кумедний, а їхні діалоги вражають – іноді від надзвичайної глибини до абсурдності вистачає кількох фраз.
Також серіал приваблює тим, що він простий за своєю суттю. Є герой, простий, наш, який прагне знайти себе у житті, і є обставини та еліти, чужі, погані, які заважають йому. Є добро і зло, й очевидно, хто має перемогти. У інших згаданих у цьому тексті серіалах немає настільки яскраво вираженого позитивного персонажа. Так, вони там значно глибші й відповідно неоднозначніші, тому, безумовно, й цікаві. Але погодьтесь, що інколи хочеться просто побути за все хороше й проти всього поганого, принаймні у серіалі.
Всі ці моменти, які я вважаю перевагами “Лицаря сімох королівств”, хтось інший може трактувати як недоліки. Надто плаский сюжет, недоречний гумор, відхід від канонів франшизи. Тому фанатам Джорджа Мартіна потрібно дуже обережно входити у цю історію. А тим, хто взагалі не бачив ні “Гри престолів”, ні “Дому драконів”, можна сміливо починати знайомство із цього мінісеріалу. Здається, він має більше шансів не залишити байдужим пересічного глядача.
Нагадаємо, що минулого тижня у рубриці “Інформатор вихідного дня” наш журналіст розповів про фільм “З широко заплющеними очима”. Матеріал читайте тут.
Віталій Усик
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
