ЖИТТЯ

“Поєднання традицій, пам’яті та родинних зв’язків”: у Переяславі відкрили виставку українських та угорських майстрів бісероплетіння

Опубліковано 10.06.2026

У Переяславі презентували виставку виробів із бісеру українських та угорських майстрів. Що на ній можна побачити?

10 червня у Переяславі презентували спільний виставковий проєкт Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав” та Посольства Угорщини в Україні “Поєднання традицій – угорське та українське мистецтво бісеру”. Вироби українських та угорських майстрів можна побачити у музеї “Заповіту” Т.Г. Шевченка до 22 червня. Про це повідомляє Інформатор.

Як розповіла старша наукова співробітниця науково-дослідного відділу музею “Заповіту” Т.Г. Шевченка Катерина Нагайко, мистецтво бісероплетіння виникло ще в Стародавньому Єгипті. Матеріал, який використовували в процесі цієї творчої діяльності, називали “бусер” – слово, що співзвучне із сучасною назвою та означає “фальшиві перли”. У давнину бісером прикрашали одяг, взуття та різноманітні жіночі прикраси. Найбільшого ж розвитку традиція бісероплетіння набула у Венеції, починаючи з 10 століття. Вважалося, що спочатку прикраси з бісеру виготовляли для чоловіків, а вже потім їх частіше стали використовувати жінки.

– Ця виставка – це не лише про конкретний вид мистецтва чи ремесла, а й про символічне поєднання традицій, пам’яті, родинних і громадських зв’язків, знань та уваги одне до одного, – сказала дипломат з питань культури та освіти Посольства Угорщини в Україні Єва Хеізерне Хегедюш, яка завітала на відкриття виставки. – Окрема бісеринка може здаватися маленькою і непомітною. Але коли багато бісеринок поєднуються в єдиний візерунок, вони створюють красу та зміст. Так само діє і культура. З дрібних жестів, мотивів, кольорів, спогадів і знань, які передаються з покоління в покоління, складається те, що ми називаємо спадщиною.

В угорській та українській народній культурі бісер, оздоби, строї та кольори завжди відігравали важливу роль. Різними є регіональні особливості, мотиви, але спільною залишається головна думка, що краса – це не лише прикраса, а й частина ідентичності, належності та пам’яті, – додала вона.

У виставковій залі музею створили красиву та різнобарвну бісерну композицію. На ній демонструється колекція заповідника – роботи Енгеліси Литвинець: ґердани (шийні прикраси у вигляді стрічок, виготовлених із різнокольорових намистин, нанизаних на нитяну чи волосяну основу, що утворюють строкатий геометричний або рослинний орнамент), комірці, силянки (кольє), лучки (вузькі стрічки), пояси, ланцюжки.

Серед експонатів також є роботи майстрині, створені за мотивами творів Тараса Шевченка, Лесі Українки, відтворені мотиви гірських районів Карпат, зразки вишивки села Космач Косівського району Івано-Франківської області, візерунки вишивки села Шепіт Івано-Франківської області, мотиви бойківських прикрас кінця 19 – початку 20 ст., комірці “Закарпатський” та “Листочки”, створені за мотивами “драбинок” Закарпаття.

Експозицію прикрасили й тематичні фотографії авторства Андраша Месароша, на яких зображені роботи угорської майстрині народного декоративно-ужиткового мистецтва з бісероплетіння Моніки Шаму.

Представили частину виробів закарпатських угорських майстринь бісероплетіння Еви Габоти, Еріки Горват, Емеше Копинець, Зіти Галас-Балог, Ірен Дерцені-Леваі. Вони представляють Закарпатську філію мережі “Дім традицій”, що був заснований у 2001 році в Будапешті і є одним із провідних закладів, що займаються угорськими народними традиціями.

Як розповіли працівники музею, найхарактернішим типом закарпатської народної прикраси є бісерний комірець, поширені також силянка, криза, ґердан, котильйон, бісерна стрічка, бісерне намисто, чоловіча нагрудна прикраса, пояс, які виготовляються техніками нанизування та ткання бісером. Характерною особливістю виробів є так звані “українські” або “румунські зубчасті” візерунки з пилкоподібними краями. Основу орнаментів становлять чіткі геометричні мотиви – ромби та лінії, які подекуди доповнюються рослинними елементами. Традиційна палітра побудована на виразному вібруючому контрасті: на глибокій чорній основі ефектно грають яскраві акценти червоного, гірчично-жовтого, білого, темно-зеленого, оливкового та бірюзово-синього кольорів.

Частиною виставки стали роботи й сучасних місцевих майстринь, зокрема співробітниці заповідника Тетяни Радіоненко, а також жительок Переяслава Марини Дяченко, Наталії Янголь та Анни Кошель. Для виготовлення бісерних прикрас майстрині використовують дрібний високоякісний скляний бісер – так званий дрібний або чеський скляний бісер, – який забезпечує м’яке спадання комірців і їхню довговічність. Для нанизування та ткання застосовують міцну бісерну нитку з високою стійкістю до розриву.

– Те, що сьогодні ми об’єдналися тут навколо бісеру, народного намиста, наших спільних традицій, свідчить про те, що наші народи завжди були, є і будуть дружніми та близькими. Тут кожна бісеринка символізує частинку серця як українського, так і угорського народу. Ми віримо, що саме такі культурні зв’язки об’єднують нас. Ми ставимося з великою повагою та шаною до Угорської громади Закарпаття. Її представники повністю інтегровані в українське суспільство, живуть і працюють разом із нами. І для нас це дуже важливо, – наголосив міський голова Переяслава Вячеслав Саулко.