Понад рік жили в очікуванні: у Переяславі попрощалися із захисником Іваном Кобзєвим

Малишко Яна

5 години ago

У Переяславі попрощалися із Іваном Кобзєвим. Він загинув на війні.

8 липня у Переяславі попрощалися із солдатом ЗСУ Іваном Кобзєвим. Він загинув 2 травня 2025 року поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області внаслідок штурмових дій ворога. Понад рік він вважався зниклим безвісти. Йому було 46 років. Про це повідомляє Інформатор.

Іван Кобзєв народився 18 січня 1979 року. Брав участь в АТО. Під час повномасштабного вторгнення долучився до війська у 2024 році. Його призвав Голосіївський РТЦК та СП міста Київ. У армії мав звання солдата, служив стрільцем-снайпером другого аеромобільного відділення аеромобільного батальйону військової частини А0281. Його життя обірвалося на Курщині лише через чотири місяці після початку служби.

Потім почались місяці невідомості. Вдома на нього чекали рідні, мама. Понад рік жінка жила в очікуванні звістки, дзвінка, будь-якого слова, яке подарує надію, що з її сином все добре. Знайомі родини поділилися, що після звістки про зникнення сина безвісти Зоя Василівна не знаходила собі місця, багато горювала та плакала. Вона глибоко в серці відчувала непоправну біду, але до останнього не втрачала віри, допоки наприкінці червня цього року особу її сина встановили та підтвердили його загибель.

Зою Пархомчук весь цей час очікування підтримували жінки з об’єднання родин зниклих безвісти, полонених і загиблих захисників Переяславщини. На початку квітня ГО “Жінки роду” започаткувала всеукраїнський флешмоб до Дня матері “Підтримай матір захисника”, який стартував саме у Переяславі. Тоді представники об’єднання приїздили до Зої Василівни, аби підтримати у такий нелегкий для неї період. У Івана Кобзєва також залишилися сестра, брат та син.

Після короткої молитви біля родинного дому захисника чин відспівування провели у Соборі Успіння Пресвятої Богородиці, де зібралося кілька десятків людей: рідні, друзі, сусіди, однокласники, місцеві жителі та представники міської влади. Івана Кобзєва згадують як скромного чоловіка, який вмів радіти за інших, розрадити у скрутні моменти та допомогти за першою ж потребою. Його загибель жалем та гіркотою відгукнулася у серцях людей, які його знали особисто.

“Часто нам буває дуже важко, так важко, що не відчувається земля під ногами. Ніщо не може розрадити нас, коли гине хтось близький. Коли гине син у матері, якого вона любила і пестила все життя. Вона була готова віддати кожну хвилину, віддати все, що в неї є, тільки щоб йому було добре. Ті, хто добром закінчили своє життя, проявляли любов, милосердя та щирість, стали на захист Батьківщини та народу свого, успадкують життя вічне в райських оселях”, – мовив священнослужитель під час літургії.

Після цього присутні вшанували пам’ять захисника, стоячи на колінах, та рушили міськими вулицями під звуки сирен на Ярмаркове кладовище. Там Іван Кобзєв знайшов місце останнього спочинку.