Після складного бойового завдання загинув у ДТП: у Переяславі відкрили меморіальну дошку Вадиму Чубару

У Переяславі на фасаді гімназії №1 відкрили меморіальну дошку Вадиму Чубару. Він загинув у ДТП рік тому.

1 жовтня на фасаді гімназії №1 у Переяславі відкрили меморіальну дошку солдату Збройних сил України Вадиму Чубару. Він загинув рік тому в День захисників і захисниць України внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йому було 36 років. У нього залишилася дружина та маленький син. Про це повідомляє Інформатор.

Вшанувати пам’ять Вадима Чубара прийшли рідні, друзі, однокласники та знайомі. Його згадують як хлопця, який ще з дитинства був непосидючим, щирим, мав добру усмішку та загострене почуття справедливості. У першій гімназії, де Вадим провів роки навчання, формувався його характер та розкривалися захоплення. Він цікавився технікою, добре розбирався в комп’ютерах, умів самостійно розібрати та зібрати складні механізми до останнього гвинтика. А також мав особливий дар – не знаючи нотної грамоти, він створював музику та електронні треки.

Вадим Чубар народився 31 травня 1989 року. У мирному житті працював, облаштовував дім разом із коханою Анастасією та будував сім’ю. Коли почалося повномасштабне вторгнення Вадим у березні 2022 року добровільно пішов захищати державу. Тоді ж його дружина була вагітна їхнім сином Захаром.

Захоплення Вадима комп’ютерними іграми вплинуло на його військовий позивний – “Тінкер” – той, що дарує життя техніці. Він служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь у боях за Баришівку, обороні аеропорту “Антонов” та виїжджав під обстріли на захист Ірпеня на Київщині. Згодом воював на Донеччині, де у липні 2023 року зазнав важкого поранення.

Після лікування отримав статус ветерана та був визнаний обмежено придатним до військової служби. Після відмови від служби у ТЦК міг залишитися в тилу, однак вирішив повернутися до побратимів. Згодом власним ходом вирушив на Куп’янський напрямок. Він заспокоював маму: “Раніше там ми були у наступі, а тут будемо в обороні, буде легше”.

Майже рік він служив без відпусток, працюючи під постійними авіаударами. У складі роти ударних безпілотних авіаційних комплексів “Рубак” військової частини А4945 Вадим керував дронами та коригував артилерійський вогонь. Однак 1 жовтня 2025 року після виконання складного бойового завдання на Харківському напрямку дорогою до бази Вадим Чубар загинув у ДТП на Сумщині.

Відтепер пам’ять про Вадима Чубара навіки закарбувалася на стінах його рідної школи. Відкрили меморіальну дошку син захисника Захар та дружина Анастасія. Освятив її настоятель храму Святого рівноапостольного князя Володимира Великого протоієрей Іван Будняк.

Заступниця міського голови Переяслава Оксана Степаненко висловила співчуття родині Вадима та подякувала йому за захист України: “Доля Вадима сьогодні зібрати всіх нас тут, щоб схилити голови перед його подвигом, перед його коротким, але таким цікавим, насиченим життям у мирний час і хорошим прикладом бойового досвіду під час війни. Глибоко та щиро співчуваємо всій родині, маленькому сину, дружині. Дякуємо Вадиму за те, що ми можемо бути на своїх робочих місцях, прокидатися в своїх ліжках”.

Своїми спогадами про Вадима поділилася і його класна керівниця Любов Майборода. Вона розповіла, що хлопець швидко став частиною класного колективу, умів товаришувати та ще зі шкільних років мав сильне почуття справедливості.

“Я можу з упевненістю сказати, що мала велику честь навчати героя. Вадим прийшов у наш клас уже майже сформований, але влився в колектив досить швидко. Тому що він міг товаришувати, міг дружити, міг відстояти честь свою і честь своїх товаришів. Він вже тоді був людиною, яка боролася за справедливість, та був людиною, яку можна було назвати з великої букви. У нас кожен навчальний рік закінчувався якраз в день народження Вадима. Тому в нього це було завжди подвійне свято”, – згадала вчителька.

Також Любов Михайлівна зачитала вірш, який написала та присвятила Вадиму.

Був наш Вадимчик звичайним хлопчиськом,
Жив біля школи недалеко, а близько.
Міг запізнитись, бо любив він поспати,
Але пройшов час нас усіх захищати.

І став він у лави мужніх і сильних,
І з дронами ладив у групах мобільних,
Ворога нищив, уперто й завзято.
Був син, чоловік і люблячий тато.

Пам’ятайте героїв, дорослі та діти.
Життя віддають, щоб могли ми радіти.
Низький уклін і вічна їм шана,
Щоб жила Україна суверенна й незламна.

Відтепер пам’ятна дошка буде на фасаді навчального закладу, щодня її бачитимуть учні, які приходитимуть до школи. Це вже третя меморіальна дошка, відкрита на стінах гімназії №1.

Наприкінці присутні поклали квіти до меморіальної дошки та вшанували пам’ять захисника.

Нагадаємо, що 1 жовтня на Алеї Героїв у Переяславі поклали квіти до пам’ятника та портретів полеглих. Деталі – тут.

Яна Малишко

Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.