У Переяславі Вікторія Олійник облаштовує територію біля свого салону краси. Це не залишає байдужими містян.
Дев’ять років Вікторія Олійник керує салоном краси “Komilfo” у Переяславі. А протягом останніх кількох ще й упорядковує територію біля нього, що привертає увагу містян. Біля салону постійно зупиняються люди, діти захоплюються будиночками гномиків, дорослі розглядають клумби. Про те, як влаштований її “зелений” проєкт, про крадіжки гномів і те, чого, на її думку, бракує підприємцям у відносинах із містом, Вікторія розповіла Інформатору.
“РОБЛЮ ЦЕ ДЛЯ ПЕРЕЯСЛАВА. ДЛЯ БІЗНЕСУ НАМ БИ ВИСТАЧИЛО ОДНІЄЇ ГОРТЕНЗІЇ”
За словами Вікторії Олійник, усе почалося з маминого двору: “У неї повністю все засаджено. Скажімо так, надихнулася”. Перші рослини для клумби привезли саме звідти. Спершу були невеличкі клумби, потім з’являлися нові, і це почало подобатися і містянам, і самій команді. Згодом Вікторія докуповувала рослини сама.
Спочатку зайняла ділянку біля салону, а тоді, за її словами, “погнала” далі, щоб не росли бур’яни. Територія біля житлового будинку на перехресті вулиць Грушевського та Хмельницького (біля “Батури”), де розміщується салон “Komilfo”, перебуває на балансі ВУЖКГ. Проте влітку вона заростала травою та чагарниками. “Якби у нас не було цієї клумби, то ми б сиділи просто в чагарниках”, – зазначає Вікторія Олійник.
На запитання, для кого вона це робить, відповідає без вагань: “Для Переяслава. Для бізнесу що? У нас манікюрний салон. Нам би загалом вистачило однієї гортензії, наприклад. А так захотілося зайняти територію більшу”.
“Я ЧОМУ ТАКА НЕЩАСЛИВА БУЛА? ПРОСТО ШУРУПОКРУТА НЕ мала”
Найбільшою проблемою виявився ґрунт. Коли поруч робили тротуар, завезли землю й насипали пагорб. Земля торф’яна, у ній нічого не росте. Вікторія вивчила питання і визнала, що з архітектурного боку такий ґрунт підходить, бо тримає насип, щоби плитка не з’їжджала.
“Не дурні люди робили. Але ніхто ж не думав, що якась Вікторія буде займатися там благоустроєм”, – сміється вона. Тож вона кілька разів перекопувала клумбу, зробила високі грядки й навчилася користуватися шурупокрутом, коли майструвала конструкції. Копала ями й засипала в них землю з магазину, щоби рослини бодай якось вижили. Воду для поливу носить із салону: доріжка після цього вся в багнюці. Це вже було зовсім не схоже на манікюрний бізнес.
“Багато людей ішли й казали: “Як це так, дівчина із шурупокрутом, дошками, сокирою та пилкою у центрі міста?” Усіх це дуже вражало, і всі сміялися”, – згадує Вікторія. Додає: “Я зрозуміла, чому така нещаслива була. Просто у мене шурупокрута не було”.
За словами Вікторії, сам будинок старий і стоїть ніби в ямі, а з пагорба на цьому місці постійно збиралася вода й утворювалася калюжа. Через таку вологу будинок просідає. Тож вона підсипала й вирівняла ґрунт, а сам насип утримала конструкцією з дощок та спеціальних бордюрних стрічок. Там, де була впевнена, що конструкція витримає й не порушить основу, що тримає тротуар, вона додавала більш-менш нормальну землю.
Картина клумби формувалася поступово. “Я дуже мінлива, у мене і в салоні так само, я постійно щось змінюю”, – каже Вікторія. Вона переставляє меблі у приміщенні, а на клумбі постійно пересаджує квіти. З’явилася нова ідея, і рослини вже на іншому місці. До того ж специфічний ґрунт змушував клумбу багато разів мінятися.
Свої корективи вносили й сусіди. Коли Вікторія зробила першу висадку, деякі витоптали всі рослини. “Воювати” з ними вона визнала безглуздим. Натомість власним коштом зробила на куті, де розміщується салон, відмостку. Потім зробила сходи, і у загальну картину вписалася арка.
Далі вона планує “гнати” аж до пам’ятника, що біля будинку. Є й нові ідеї – колодязі із шин. “У мене просто є шурупокрут, і тепер я можу все”, – жартує Вікторія.
“МИ САДИЛИ ТАК, ЩОБ КОЖЕН СЕЗОН ЩОСЬ ЦВІЛО”
Зараз на клумбі росте близько восьми кущів гортензій, лаванда, багато півоній, чорнобривці. “Ми садили так, щоб кожен сезон щось цвіло”, – розповідає Вікторія Олійник. Зараз чекають, поки зацвітуть хризантеми.
Гортензії – в пріоритеті, тому що вони складні. Їм потрібен спеціальний кислий ґрунт. Щоб посадити, треба спершу вирити яму й засипати її сумішшю із деревної засипки та кислого ґрунту, потім внести багато добрив і “над кожним листочком заглядати”. Троянди, за її словами, – це класика, але з ними дуже багато роботи, зокрема з обрізанням. До останнього Вікторія не хотіла садити їх на цій території, бо боялася, що покрадуть чи поламають.
Ідеї шукає в Pinterest. На Temu знаходить багато цікавих фігурок. Надихають і мінісадки в різних містах, і садівники в соцмережах. Окремо Вікторія захоплюється Харковом та його благоустроєм: “Вони реально дуже великі молодці. Я розумію, що це зовсім інше фінансування, але сам факт, що для них будують, а вони це не псують, – теж дуже важливий момент”.
Удома Вікторія теж не відходить від рослин. Живе на десятому поверсі, всі підвіконня заставлені кімнатними квітами, а в квартирі навчилася вирощувати кали. У її батьків двір повністю в трояндах: у мами понад 50 видів, близько десяти величезних кущів гортензій, ще хризантеми. 
“ЯКЩО ЩОСЬ КРАДЕТЕ, уСМІХАЙТЕСЬ НА КАМЕРУ”
Клумба приваблювала не лише глядачів – траплялися крадіжки фігурок, які там стоять. “Слава Богу, у нас є камера, і ми почали це транслювати в ТікТок”, – розповідає Вікторія. Після цього люди стали обережніше ставитися до чужого і крадіжки стали рідкіснішими. Біля салону з’явилося й оголошення із закликом дивитися в камеру та усміхатися, якщо вирішили щось украсти. Вікторія пояснює, що зробила це з гумором: хотіла не посваритися, а нагадати, що все таємне колись стане явним.
Пам’ятає й конкретні випадки. Одну з крадіжок, за її словами, вчинила жінка у скрутному фінансовому становищі. Вікторія знайшла її будинок, побачила, що це розвалена хата, і зрозуміла, що вкрадене та продала того ж дня. “Якби я бачила, ще б 100 гривень дала”, – каже вона.
А ось коли вкрали будиночки для гномів, її друг упізнав злодія, зустрів його й пояснив, що красти в дівчат біля салону не можна. Чоловік усе повернув. “Ми сподівалися на совість, а виявляється, йому просто трішечки допомогли”, – каже Вікторія.
Наймолодшому крадію приблизно 11 років: він поцупив гнома й просто викинув у бур’ян. Вікторія не розуміє, навіщо він це зробив, крім як нашкодити, тому й виставила у мережу, щоб хоч трохи посоромився. Поліція сама звернулася до салону, щоби провести з порушниками виховну розмову.
На TikTok-сторінці салону зазвичай публікують робочий б’юті-контент, а одне “випадкове” відео з клумби привело нову аудиторію – дітей до 16 років. “Це мій фан-клуб, мої юні підписники, – сміється Вікторія. – Діти приходять на клумбу й питають, що нового посадила і чи нічого не вкрали, заходять у салон, цікавляться справами. Кажуть: “А ми знаємо, де живе той хлопчик. Можемо вам допомогти”. Самосуд у цьому віці відбувається моментально. Відчуття справедливості у дітей підвищене”.
“Дівчата зрозуміли, що у мене “свиснула фляга”, і почали нести все”
Спочатку сусіди ставилися до Вікторії Олійник насторожено. Коли вона викупила квартиру для салону, про неї, за її словами, чого тільки не казали, зокрема, що вона “попідкуплювала” всіх довкола. Претензій до сусідів вона не має: більшість із них не відкривали бізнесу й не знають, як це складно. Але коли Вікторія почала займатися клумбою, ставлення змінилося. “Я не очікувала, але клумба нас зблизила”, – каже вона.
У будинку переважно люди похилого віку, молоді дуже мало. Молодь, каже Вікторія, допомагає й підтримує з першого дня. Сусіди Таня з Дімою та їхній маленький синочок постійно приносять квіти й фігурки. Із третього поверху Таня кричить на тих, хто вигулює собак на клумбі. Старші жінки теж допомагають, зокрема сусідка-двірничка привозила квіти. Є й літня жінка, яка Вікторію особливо надихає й хвалить.
Після того, як почалися крадіжки, допомога посипалася звідусіль. Друзі приносили квіти й величезні садові фігурки. Ті, що можна, Вікторія кріпить стяжками. Ті, що не можна, і які точно можуть вкрасти, зранку виносить, а ввечері забирає в салон. Місцевий квітковий заклад минулого року дав три ящики тюльпанів, і навесні вони гарно цвіли. “Дівчата зрозуміли, що у мене “свиснула фляга”, і почали нести все”, – сміється Вікторія.
Каже, історії про крадіжки у TikTok дали ще один ефект. Салон почав публікувати й тих, хто допомагає. Для багатьох це був дуже класний приклад: люди побачили, що можна виїжджати не лише на “трешняках”, а й на гарних вчинках, які надихають.
Від інших Вікторія хоче небагато: “Мені головне, щоб не шкодили. Якщо щось не влаштовує, зробіть таке саме, тоді будемо якось мірятися. Якщо такого немає, то просто не заважайте”. А до тих, хто допомагає, ставиться з дитячою радістю: “Мені що б не принесли, навіть найелементарніше, я знайду, де його посадити”.
“НІХТО НАВІТЬ НЕ ПОЦІКАВИВСЯ, СКІЛЬКИ Я ТУДИ ГРОШЕЙ ВКИНУЛА”
Найбільше Вікторію розчарувало ставлення до її роботи під час ремонту тротуару. Вона вже зробила клумбу з бордюрчиками, висадила рослини й купила дуже багато кори, щоб усе засипати. Ця територія була, як вона каже, “ізольованою”. А потім прийшла на роботу й побачила, що квіти під будинком викопані, бо у міській раді вирішили робити ширший тротуар. Клумбу зрили, разом із корою, яку вона купувала.
“Ніхто навіть не поцікавився, скільки я туди грошей вкинула. Просто все згорнули щебенем і перерили”, – розповідає вона. Тротуару вона рада, але просить з повагою ставитися одне до одного. Перед початком робіт вона запитувала, чи заважатиме клумба, і пропонувала все заздалегідь забрати. Їй відповіли, що все гаразд. Керівник ремонтних робіт, за її словами, ставився з розумінням і місцями обережно викопував рослини, але це було суто його особисте ставлення.
Зруйнованою клумбою історія не закінчилася. За її словами, міський голова сказав їй прибрати паркан, бо це “як у селі”. Паркан належить ВУЖКГ, і, крім того, він захищає від тих, хто вигулює на клумбі собак. “Я проти собак нічого не маю, я максимально pet-friendly. Але тут запитання до власників тварин. Ти бачиш, що це не трава і не бур’ян, це клумба, і хтось тут працює. А я там буду ритися руками в какашках твоєї собаки”, – каже вона.
Землю Вікторія Олійник просила привезти ВУКГ дуже довго. А оскільки територія належить ВУЖКГ, тобто комунальна, тож це логічно. “Привезли землю трохи кращу за попередню, але це глина з камінням і цеглою. Таке враження, ніби я прошу привезти землю додому. Її просто висипали, а я відрами розносила сама. Тож від влади я не отримала жодної допомоги, окрім пари причепів землі”, – каже вона.
Зазначає, що могла б сидіти й чекати, поки влада “покаже, що це її робота”. Але не чекала, а просто почала щось робити. “І якби кожен так не перекладав відповідальність, то, може, було б хоч трішечки краще”, – зауважує. А якщо хтось приходить і починає скаржитися на життя, вона відповідає: “Хочеш, дам сапу?” При вході в салоні завжди стоїть лопата, сокира, пилка, шурупокрут, граблі та різне дрібне садове приладдя.
Також Вікторію неабияк обурює нестача сміттєвих урн. За її словами, на головній вулиці міста від перехрестя біля “Батури” до автостанції є лише одна, тому люди кидають сміття в урни біля закладів або ж навіть у її бочку для збору води. Вважає, що місцева влада переклала турботу про чистоту на підприємців, водночас підвищивши їм тарифи на вивезення сміття.
На її думку, бізнес, який працює у складний час, сплачує податки й внески на благоустрій, має отримувати підтримку міста. “Я наповнюю бюджет, а бюджет мене не хоче наповнити”, – каже Вікторія.
“НАЙВАЖЧЕ БУЛО НЕ ЗАКРИТИСЯ”
Найважче для бізнесу останнім часом, за словами Вікторії, – не закритися. Матеріали дорожчають, зарплати не ростуть, зростають податки та комунальні послуги. “Я не вигораю, бо знаходжу собі якусь нову ідею, у яку починаю свято вірити і сподіватися, що це принесе мені ментальне здоров’я”, – каже вона.
“Звідки сили, й сама не знаю. Іноді приходжу додому й не розумію, як пережила день, бо зроблено було дуже багато. Я такий енерджайзер: набігаю 150 кіл, падаю з ніг, а наступного дня роблю те саме”, – зазначає вона. Раніше було так само – вона викладала хореографію у двох школах, займалася манікюром у маленькому кабінеті, тобто фактично працювала на трьох роботах.
- Читайте також: “Поки ви думаєте, хтось вже робить”: Вікторія Олійник із Переяслава – про власний бізнес та прийняття себе
Раніше Вікторія більше делегувала обов’язки, бо бізнес був більш-менш налагоджений. А потім зрозуміла, що без її участі клієнти часом втрачають субординацію й дозволяють собі неприємні фрази та поведінку щодо її дівчат. Відколи вона стала постійним адміністратором і весь час на місці, ставлення до неї й до працівників помітно змінилося на краще. “Визначення “обслуговуючий персонал” уже давно не в моді. Ми теж знаємо свої кордони і можемо їх відстоювати. Цінуємо свою працю, як і працю інших людей”, – зазначає власниця “Komilfo”.
Нагадаємо, що нещолавно Галина Залевська з Переяславщини розповіла Інформатору про волонтерство, власну справу та весілля в музеї просто неба. Читайте матеріал тут.
Єгор Данильчев
Фото: Єгор Данильчев та надані Вікторією Олійник
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
