Любите захопливі історії з елементами містики? Тоді пригода повісті “Ніч перед Різдвом” точно для вас.
“Ніч перед Різдвом” – це повість з розділу тих, що заворожують читача з перших хвилин. Минулі століття, описи українських сіл, наших стародавніх традицій, життя та побуту – це все те, про що я обожнюю читати. Щиро подобається занурюватися у ті часи, коли на свята землю засипав пухнастий білий сніг, а кожна хата пахла затишком та свіжоспеченим хлібом. Молоді дівчата ворожили при свічках, а парубки галасливо збирались на колядки. І все це мало якусь чарівну атмосферу, яку Гоголь просто ідеально передав у своїй повісті “Ніч перед Різдвом”. Ділюсь своїми враженнями та думками в традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня.
Письменник Микола Гоголь дуже любив українську культуру, розпитував про її старі звичаї та легенди у своєї матері записуючи їх у свій нотатник. Саме тому його твори виходили такими живими. У повісті “Ніч перед Різдвом” він так колоритно передав опис життя людей впереміш із всякою чортівнею, що відірватися від книги неможливо. Гоголь славиться своїм містичним стилем, це одна з найяскравіших і найзагадковіших граней його творчості.
Події історії відбуваються в українському селі Диканьці на Полтавщині. У центрі сюжету – “здоровань і хлопець хоч куди” коваль Вакула, “вередлива, як і всі красуні” дівчина Оксана, хитра відьма Солоха та чорт, який “спереду достоту німець”. Ця захоплююча повість насамперед про силу кохання, неймовірно романтична історія, яка вразить кожного. Коваль Вакула – це головний красунчик села, майстер на всі руки та справжній творець-художник. Закохується наш головний герой у чарівну, але занадто себелюбиву кралю Оксану, дочку багатого козака Чуба.
Самій ж Оксані спочатку Вакула не подобався, вона його не помічала, та й взагалі нікого крім себе. Їй не потрібні були парубки, лише дзеркало побільше. Вакула не любив Оксаниного батька Чуба, через його грубе зневажливе ставлення до ковальського ремесла, а також через те, що він вважав Вакулу нерівнею своїй багатій доньці й усіляко перешкоджав їхньому коханню. Попри взаємну неприязнь із Чубом, коваль не полишав наміру свататися до Оксани, оскільки його палке кохання до дівчини переважало будь-яку гордість чи батьківські заборони.
Зав’язка цієї історії починається з моменту коли закоханий Вакула черговий раз приходить свататися до Оксани. Проте замість взаємності зіштовхується з холодною гордістю першої красуні Диканьки. Бажаючи випробувати коваля та підкорити його своїй волі, дівчина дає йому практично нездійсненне завдання: просить принести їй черевички, які носить сама цариця. Ця сцена чудово демонструє “корону” Оксани – її вередливість, егоїзм та бажання потішити своє самолюбство. Вона ставить жорсткий ультиматум: або коваль приносить їй царське взуття, або весілля не буде. Дівчина переконана що це неможливо зробити тож просто глузує з хлопця. Але наш Вакула не з лякливого десятка.
А тепер переходимо до самої містичної парочки Диканьки. Солохи та Чорта. Солоха – це матір Вакули, уособлення хитрості, привабливості та прихованої магії. Вона відьма, але не та страшна, потворна про яку пишуть в дитячих казках. Ні, це точно не про неї. Солоха не була ні красунею, ні поганою на вроду, але мала неймовірний шарм. Гоголь пише, що вона вміла причарувати до себе найповажніших козаків села, мала репутацію доброї господині, ходила до церкви, носила яскравий одяг і була такою солодкою та привітною в розмові, що кожен чоловік думав, ніби вона любить лише його.
В повісті розповідається, що одного вечора вона зібрала в своїй хаті чотирьох чоловіків та сховала їх усіх в мішки з-під вугілля, щоб вони не побачили один одного й не зіпсували їй репутацію. Серед тих трьох мішків був ще один, в ньому причаїлася справжня нечисть у вигляді чорта. Уявіть собі, в Солохи була інтрижка навіть з чотром. Тепер перейдемо до цього негідника. Автор зобразив чорта як хитрого, підступного та мстивого персонажа. Він наділений всіма поганими рисами, притаманними простим людям – так би мовити, відображає їхню темну сторону.
За сюжетом твору чорту в останню ніч залишалось вештатись по білому світу та під’юджувати на гріхи добрих людей. Більше всіх йому був ненависний Вакула. Чорт усіма силами хотів напакостити ковалю за намальовані ним церковні картини, від яких його бідного трусило. Тож цієї ночі він шукав способу зігнати на Вакулі свою злість, і додумався вкрасти місяць. Ідея була така, що багатий козак Чуб через темряву та хуртовину залишиться вдома, і Вакула не зможе прийти до Оксани. Але не так сталося, як гадалося і Вакула все ж прийшов.
Та повернемося до головного. Після того як наша краля Оксана заявила, що вийде заміж за Вакулу лише в обмін на черевички, коваль потрапляє у глибокий відчай. Він не бачить жодного реального способу дістати такий коштовний подарунок. Відчуваючи себе знехтуваним, Вакула вирішує залишити Диканьку. У селі тим часом ширяться чутки, ніби коваль збожеволів та наклав на себе руки, через що Оксана починає таємно каятися за свою жорстокість. Поки Вакула блукає селом, у хаті його матері, відьми Солохи, розгортається комічна сцена. До неї один за одним приходять поважні гості: голова, дяк, козак Чуб і козак Свербигуз. Через раптове повернення сина, Солоха ховає кожного у ті ж такі мішки з-під вугілля. Вакула не знаючи про живий “вміст”, вирішує винести мішки з хати та згодом залишає їх посеред вулиці, а сам бере найменший мішок і йде за порадою до знахаря Пацюка, який за чутками має зв’язок із нечистою силою.
Пацюк каже Вакулі: “Тому не треба далеко ходити, в кого чорт за плечима”. У цей момент із мішка вискакує чорт, сподіваючись забрати душу коваля в обмін на допомогу. Проте Вакула виявляється хитрішим і швидко хрестить чорта й застрибує йому на спину, підпорядковуючи своїй волі. Коваль наказує чорту негайно летіти до столиці Російської імперії – Петербурга. Опинившись у Петербурзі, Вакула знаходить запорозьких козаків, які якраз збирались на прийом до імператриці Катерини II. Завдяки своїй простодушній сміливості коваль потрапляє разом із ними до царського палацу. Вакула щиро й наївно звертається до цариці, висловлюючи захоплення її взуттям. Зворушена Катерина наказує подарувати ковалеві найкращі золоті черевички. Отримавши бажане, Вакула знову сідлає чорта і мчить назад до Диканьки, щоб устигнути повернутися до кінця святкової ночі.
Завершується ця історія, як і більшість інших щасливо. Повернувшись з Петербургу Вакула остаточний раз, з благословінням Чуба, йде освідчуватись Оксані з добутим доказом відданості. І що в кінці? а в кінці вони одружились.
“Ніч перед Різдвом”- це ідеальна святкова історія про те, що щирість і гумор завжди перемагають зло. Головна сила цієї повісті схована в ідеї – історія Вакули доводить, що сміливість і справжнє кохання може приборкати будь-яку нечисть, навіть чорта. Гоголь майстерно передає колорит українського села, зимову магію, традиції колядування та затишок зимової ночі, створюючи неперевершено чарівну атмосферу. При цьому автор не займається повчанням, а з доброю іронією висміює людські вади через фірмовий гумор. У підсумку ми маємо бомбезну повість, яку варто оцінити кожному. Я щиро раджу це прочитати та зануритися в захопливу історію.
Євгенія Ремізова
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
