На карантині призупинилося багато аспектів людського життя, зокрема, культурний розвиток. Ми вважаємо, що це чи не найбільша проблема, бо без культурного збагачення ми – не ми. Місто Переяслав, безумовно, є досить перспективним джерелом нових знань та натхнення. Тут жив та працював один із найвидатніших педагогів та філософів України – Григорій Сковорода. Музей Григорія Сковороди варто відвідати навіть в умовах пандемії.
Завідувачка музею Григорія Сковороди Тетяна Радіоненко поділилася з Інформатором деталями про життя закладу під час карантинних обмежень. Крім того, вона закцентувала увагу на деяких цікавих експонатах та на історії музею загалом.
– Меморіальний музей Сковороди нині розміщується у приміщенні колишнього навчального закладу – Переяславського колегіуму. Це пам’ятка архітектури національного значення. Саме приміщення збудоване у 1753 році і до наших днів збереглося у тому первозданному вигляді. Музей тут створили у 1972 році у дні святкування 250-ої річниці Григорія Савича Сковороди, – розповідає Тетяна Радіоненко.
Також завідувачка розповіла про роботу музею в умовах карантину:
– Для музею це справді важко. Складність у тому, що немає живого спілкування з відвідувачами, а особливо з молодим поколінням, адже книги, експонати краще побачити вживу. Звісно, зараз ми ще приймаємо людей, але кількість обмежена. Шкода, що немає потоку школярів, тому що з ними працювати найефективніше, найкраще, в ним ми вкладаємо патріотичне виховання. Більше всього мені подобається проводити тематичні заходи, лекції, майстер-класи, де все йде в більш невимушеній формі. Щодо науки, то ми працюємо, досліджуємо. На жаль, обмежений доступ до архівів, до національних бібліотек, але є матеріали фондової колекції заповідника, з якими дійсно можна працювати, писати статті. Конференції, в свою чергу, проводяться зараз у режимі онлайн.
У музеї Сковороди велика кількість експонатів, втім, немає речей, які належали безпосередньо філософу. Він вів аскетичний спосіб життя, обмежувався найнеобхіднішим. Але все ж у цьому музеї багато цікавого. Тетяна Радіоненко розповіла про три особливі експонати.
Портрет Сковороди
– Кожна композиція музеїв тримається на якихось експонатах. Перлиною нашого Меморіального музею Григорія Сковороди є його унікальний портрет. Вважається, що це найдавніший портрет Сковороди, який є та експонується в Україні. Полотно датоване кінцем XVIII століття, написане було вже після смерті Григорія Савича, адже на портреті вказаний рік його смерті. Ім’я художника, котрий написав цей портрет, на жаль, так і залишилося для нас невідомим. Яким же чином цей портрет потрапив до нас? Це все завдяки праці Героя України Михайла Івановича Сікорського. Він дістав його з художнього музею. Є цікава інформація. Коли Михайло Іванович жив у історичному музеї на вулиці Шевченка, він розповідав, що Григорій Сковорода являвся йому уві сні: він приходив до нього, вони ходили вулицями Переяслава. Можливо, тоді і виникла ідея створення музею Сковороди саме у цьому приміщенні.
КЛАСНА КІМНАТА ТА СКУЛЬПТУРА СКОВОРОДИ
– В одному із залів музею відтворена обстановка класної кімнати. Це справді вдале вирішення такої експозиції. Коли заходиш сюди, складається враження, ніби зараз перерва, діти вийшли із класу і от-от продзвенить дзвінок, вони знову зайдуть і почнуть вчитися. Спочатку, коли створювалася експозиція, скульптури вчителя не було. Вже згодом в Михайла Сікорського виникла ідея присутності вчителя при навчальному процесі. Тож він замовив скульптуру художнику із Ленінграда Івану Михайловичу Хитрову. Ця скульптура виготовлена в техніці пап’є-маше, тобто спресованого паперу, пофарбованого поверх олійними фарбами. Вона вдало передає той образ молодого, лагідного, але в той же час і справедливого вимогливого вчителя. Вчителював Григорій Сковорода у Переяславі лише один навчальний рік, адже методика викладання не сподобалася єпископу Никодиму Срібницькому. Сковорода написав власний курс лекцій для учнів Переяславського колегіуму, називався він “Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной”. Працюючи вчителем, він керувався таким правилом: “Для студентів важливе потрібно зробити неважким, а те, що важке, – непотрібним”.
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
– Унікальною річчю в бібліотеці колегіуму є пам’ятка писемної культури книга “Пересопницьке Євангеліє”. Це перший переклад канонічного тексту українською мовою. Назва пішла від Пересопницького монастиря на Рівненщині. В тому монастирі впродовж шести років перекладали книгу українською мовою і здійснювали перепис. Оригінал “Переспоницького Євангеліє” нині зберігається в Національній бібліотеці України імені Вернадського. Ще у XVIII столітті на заощадження Івана Мазепи збудували в Переяславі Вознесенський собор, який згодом став Кафедральним собором Переяславсько-Бориспільскої єпархії. Під час освячення собору Іван Степанович подарував туди книгу, це і було “Пересопницьке Євангеліє”. Там навіть був дарчий підпис, в якому зазначалося, що Мазепа дарує цю книгу Вознесенському собору в місті Переяслав.
Спочатку книга зберігалася у храмі, але оскільки українською мовою (якою написано євангеліє) служби не проходили і книгу практично не застосовували, її передали до бібліотеки Переяславського колегіуму. З цією книгою навіть працював Тарас Григорович Шевченко, перебуваючи в археографічній експедиції в Переяславі. Дослідники пам’яток писемної культури Осип Бодянський та Павло Житецький теж працювали у колегіумі з цією книгою. Бодянський вперше описав “Пересопницьке Євангеліє” і ввів до наукового обігу, а Житецький зробив мовознавчий аналіз книги.
Нагадаємо, нещодавно професор з Переяслава Микола Корпанюк провів онлайн-лекцію про Григорія Сковороду. Нагодою стала 298-ма річниця з дня народження філософа.
Юлія Кравченко
Фото та відео: Андрій Дударь
