Голова Переяславської міськради Вячеслав Саулко відповів на запитання ЗМІ та жителів міста. Що цікавило Інформатор?
На ютуб-каналі “ProSlav” голова Переяславської міськради Вячеслав Саулко дав відкриту пресконференцію в режимі онлайн. На неї запросили й Інформатор. За 20 хвилин виділеного ефірного часу ми встигли запитати про співпрацю зі ЗМІ, кадрові призначення та військовий музей у релігійній споруді.
– “Прослав” багато часу присвячує вашій персоні. Здається, він маєпершочерговий доступ до інформації від міської ради. Проте його засновники говорили мені, що жодного стосунку до Саулка немає. Якщо ви не фінансуєте “Прослав”, то які між вами стосунки?
– Справді Саулко цей проєкт не фінансує на сьогоднішній день. Саулко веде мову про те, щоб “Прослав” функціонував у нашому місті. Я побачив на теренах Переяславщини активну групу, яка може показати, як це повинно працювати. Звичайно, в людей складається враження, що це є Саулко. Справді я дуже люблю цю компанію, підтримую їх, морально, не фінансово – в мене немає такої можливості. Як тільки вони отримають відповідні акредитації, міська рада готова укласти з ними угоду про співпрацю для того, щоб вони могли висвітлювати різносторонньо діяльність нашої громади. Але всі ЗМІ будуть абсолютно на рівних умовах.
– Як змінилося ваше життя після обрання на посаду голови міськради?
– Перший місяць був пов’язаний у мене з постковідним періодом, який не давав нормально працювати. Це було дуже важко: і втома, і потрібно розуміти, що до цього я не був мером, хоча мав великий досвід управління. При цьому в перший місяць потрібно було вивчити всю структуру, можливості нової об’єднаної громади. Але в мене з’явилося неймовірне бажання змінити на краще це місто, з’явився настрій, іскорка в душі, щоб жити цим. Тепер і день, і ніч я працюю саме над цим. Моє життя змінилося не на гірше, бо у мене тепер є шанс змінити життя містян на краще.
– За вас проголосували 10 відсотків зі всіх виборців ТГ (з тих, хто прийшов на вибори, майже 30% – ред.). Чи реально змінити ТГ з такою підтримкою від людей?
– Десять відсотків. Є багато ключових питань, чому так сталося. Одна із головних проблем – це коронавірус. Ви ж бачили, що вибори взагалі могли не відбутися через карантин. Звичайно, десять відсотків – це дуже мало, і я невдоволений цим. Але переді мною стоїть завдання, щоб на наступних виборах було не 10, а щонайменше 90 відсотків підтримки. Мені необхідно достукатися до сердець тих, які не голосували за мене або не прийшли на вибори.
– Тобто ви балотуватиметесь і на наступний термін?
– Ні, я не планую балотуватися, хоча ніколи не можна казати “ніколи”. Тому я стараюся зараз встигнути якомога більше, поспішаю. Хочу за п’ять років зробити великий старт розвитку, щоб потім мій послідовник це все продовжив. Особливо багато планів на 2021 рік, але не хочу їх зараз озвучувати. Бо озвучити – означає пообіцяти, а пообіцяти й не зробити (не все від мене залежить) я не хочу. З весни-літа ви самі все побачите.
– “Дуже чудові люди, які працюють у селах. Вони мають велику повагу. Я не бачу, що там можуть бути великі зміни”, – говорили ви про сільських голів нашої громади. Зараз ви призначили нових старост. Чому так?
– У Гайшині, Великій Каратулі та Дем’янцях змінилися, в інших селах залишилися ті, хто були сільськими головами. Валентина Зінченко у Великій Каратулі працювала секретарем сільської ради. Я приїхав до неї додому й сказав: “Не я, а люди вашого села хочуть бачити вас старостою”. Бо я вивчив ситуацію, цікавився в жителів села. У Гайшині Олександр Якуба став другим серед всіх кандидатів в депутати. Після виборів я йому сказав: “Люди обрали вас”. Він молодий, енергійний, завзятий, практично щодня ми спілкуємося і я бачу стратегію розвитку села. У Дем’янцях аналогічна ситуація, з колишнім сільським головою я навіть не був знайомий. Як ви знаєте, багато років я підтримував дем’янецьку футбольну команду і добре знав тренера Сергія Кузьменка. Так само поцікавився думкою людей, майже одноголосно підтримали цю кандидатуру.
– Які зміни ще чекати у відділах міськради? Знаю, що змінюватимуться навіть начальники.
– Це болюче питання, яке мене зараз особливо турбує. І думаю, триватиме це ще місяць-два. Відбувається вивчення штату. Чітко всім пояснив, що в мене немає друзів у міській раді, друзі за столом можуть бути. А міська рада – це центр надання послуг населенню, а громада обрала мене головою, щоб ми виконували роботу для них. Там не буде жодного, хто не працюватиме на благо людей. Дехто з апарату міської ради просто не витримав тих вимог, які я ставив: писали заяву за власним бажанням, просто йшли, переводилися на інші посади. Коли я запитую: “Що ви особисто зробили цього місяця?”, а людина довго стоїть і думає, то це свідчить лише про одне: я її на цій посаді не бачу. Важко змусити працювати людей, які багато років нічого не робили, а зараз якось мають змінити свою стратегію. Але в більшості люди на своїх місцях, добре виконують свою роботу, тому зміни будуть точкові. Коли і хто саме буде замінений, поки що сказати не можу.
– Ви говорили, що музею-діорамі не місце в дзвіниці Вознесенського собору. Куди і коли його перенесуть?
– Жодних дій я не вчинятиму, поки не отримаю інформацію від фахівців, науковців, жителів міста (будуть громадські слухання). Йдеться не лише про діораму, а й вцілому про собор. Ця споруда, побудована Іваном Мазепою, є скарбницею не лише Переяслава, а й всієї України. Мене жахає, що там зараз робиться. У соборі має бути все церковне начиння, і він повинен служити релігійній громаді і жителям міста. Можливо, всі біди Переяслава через те, що в цьому соборі розміщується щось інше – та сама діорама. Тому я бачу для себе повну реставрацію території Івана Мазепи (мається на увазі сквер у “Серці Переяслава” – ред.), бачу в майбутньому чудовий парк його імені, а собор і дзвіниця мають бути під охороною Міністерства культури та НІЕЗ “Переяслав”. Для музею-діорами розглядалися різні варіанти: недобудований музей за пожежною станцією (але це дорого), приміщення “Старого вертепу” (але зовні воно не відповідає саме діорамі). Тому я отримав схвалення від ГО “Пліч-о-пліч”, щоб реконструювати приміщення колишнього кінотеатру під цей музей. Хочеться перенести туди всі обеліски героїв Майдану, техніку з Меморіалу Слави і обладнати там меморіальний військовий патріотичний комплекс.
Нагадаємо, Вячеслав Саулко увійшов до сотні найвпливовіших людей Київщини. Разом із ним у цьому переліку опинилися ще четверо людей, які мають стосунок до Переяславщини.
Віталій Усик
