14 січня 2016 року раптово помер Ярослав Потапенко. Він був істориком, професором, викладачем університету, патріотом, активним учасником Революції Гідності.
Ярославові Потапенку було сорок. За життя написав кілька книг, захистив дві дисертації, мав більше ста публікацій у наукових збірниках, писав публіцистику. З перших днів Революції Гідності був на Майдані, отримав поранення. Допомагав воїнам АТО, кілька разів їздив у зону бойових дій із волонтерами. Очолював ГО “Майдан Переяславщини”. Займався спортом, зокрема, кікбоксінгом. Чоловіка втратила дружина Руслана, батька – двоє дітей. Про це повідомляє Інформатор, посилаючись на інтернет-публікації.
Поховали Ярослава Потапенка 15 січня на Підварському кладовищі. Попрощатись прийшли кілька сотень людей. Це – викладачі університету, студенти, воїни АТО, люди, які разом із ним стояли на Майдані.
“Син був великим патріотом, віруючою людиною, теж не міг терпіти несправедливості, бандитизму тієї влади. Із Тарасом Костіним, Віталієм Коцуром, багатьма студентами, колегами був на Майдані, чотири місяці спали на цементі. Він залишав багато своїх розповідей в Інституті національної пам’яті, часто давав їм інтерв’ю на відео. Руслана вмикала одне з них, і коли маленька донька побачила, то просила: “Включи ще татка”. Він їй сниться живим. Душа його жива, тож і він живий. Перші кілька місяців він нам не снився, а потім у квітні ми з колегами вирішили біля будинку, де він жив, посадити троянди. Я купив на базарі десять троянд, ми це зробили. Тієї ж ночі син приснився мені: веселий, зі спортивною сумкою, наче з тренування, нічого не говорив, просто зайшов у гості. Пишаюся ним, він виконав свою місію. А я молюся за нього, за його побратимів, за всіх героїв, які полягли”, – розповідав у інтерв’ю Переяслав.City в 2019-му його батько Олександр Потапенко.
“Я пишаюся, що особисто знав Ярослава. Він справжній друг, справжній товариш. Той, який ніколи нікого не залишав в біді, той, який завжди був поруч. Я відчував його присутність завжди поруч і буду відчувати усе своє життя. Ярослав Потапенко назавжди залишиться для нас взірцем справжнього українця, патріота, відданого безкомпромісній боротьбі за людську гідність, свободу думки, слова і віри, за суверенну, єдину, неподільну Україну. Для кожного, хто його знав, він залишиться у пам’яті сильною та яскравою особистістю”, – згадував Тарас Костін, його побратим, колишній міський голова Переяслава.
“У кожного із нас був свій Ярослав. У батьків – один, у родини – інший, у колі друзів – ще інший. Але спільна і найбільша його чеснота – він ніколи нікому не відмовляв. Яку б роботу йому не доручали, він намагався її повністю виконати”, – зазначала переяславка Світлана Шевченко.
25 лютого 2016 року на сесії міської ради депутати прийняли рішення перейменувати вулицю Підварську у Переяславі на Ярослава Потапенка. Ініціаторами перейменування стали активісти Майдану, викладачі та студенти університету.
Указом Президента України від 17 лютого 2017 року “за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, активну громадську та волонтерську діяльність” нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
В університеті Переяслава наразі працює Літературне товариство ім. Ярослава Потапенка. Воно видало вже чотири художні збірки.
Нагадаємо, про ще одну трагедію, яка сколихнула Переяслав: 8 січня 2020 року о 6:14 за іранським часом поблизу столиці Ірану Тегерану збили літак Boeing 737. Він належав компанії “Міжнародні авіалінії України”. Загинули всі 176 людей, які перебували на борту. Серед них – 11 українців, зокрема, переяславець Денис Лихно.
Віталій Усик
